Різдвяну містерію-бурлеск презентували вчора глядачам у Волинському академічному обласному театрі імені Тараса Шевченка. Неймовірне, казкове барокове дійство нікого не залишило байдужим. Про це повідомляє інтернет-видання «Під прицілом».

Вистава створена з нагоди 200-річчя від Дня народження Тараса Шевченка за фінансової підтримки благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк» у рамках реалізації програми «Культура та духовність -  головне багатство лучан». Фонд виділив для вистави 150 тисяч гривень.  

Різдвяна містерія-бурлеск розпочиналася відразу як тільки глядачі заходили до театру. Гостей зустрічали колядники, одягнені в розкішні шати XVII століття. Актори грали з глядачами, а ті, в свою чергу, підспівували впізнані колядки. Потім дійство плавно перейшло на сцену театру і всі впізнали відому драму Тараса Шевченка – «Назар Стодоля»  

 

.

Про те, чим ця вистава особлива, нам розповів режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Петро Ластівка: «Коли була жива моя бабуся  Устинія Василівна - мати мого батька, вона була набожна людина. В свій час, вона співала в селі «Наталку Полтавку». Вона вже старенька була  і я їй кажу: «Бабуню, чому Ви ніколи не підете в театр?» - а вона: «А що там Наталка Полтавка буде йти чи «Назар Стодоля»? – Ні, кажу, «Назар Стодоля» не йде, а що? Тоді бабуня промовила: «Як вони там люблять одне одного!». Це ж не просто любов чоловіка до жінки це любов всередині нації, це більше ніж просто кохання. 

Далі режисер говорить про свої відчуття, коли його «дітище» виходить у світ: «Це дуже болюче питання, бо від режисера щось залежить на репетиціях, коли він працює з акторами, щоб вони передали його бачення твору, а потім – вистава як старший син, який їде від батьків у місто вчитися, далі живе своїм життям...» 

 

Після закінчення вистави на сцену вийшли Петро Ластівка, Ірина Констанкевич та Борис Клімчук.

«Отакий «Назар Стодоля», отакий як Ластівка, як його трупа, таким вони бачать Шевченка через «Назара Стодолю», якого ми з вами побачили сьогодні» - слова Губернатора Волині Бориса Клімчука.

Заступник голови правління фонду «Новий Луцьк» Ірина Констанкевич назвала виставу «перемогою нашого театру»: «Я вітаю з тим, що ювілейний рік ми починаємо перлиною драматургії творчості Тараса Шевченка  – драмою «Назар Стодоля». Хоча драма повертає нас у XVII століття, але вона в багатьох моментах суголосна з тим що відбувається сьогодні.  Цей рік почався з вистав у Львові, занківчани теж ставили «Назара Стодолю» і назвали перемогою. Це перемога нашого театру, в якому панувала атмосфера добра любові. Коли торжествує справедливість, - то ми всі відчуваємо себе переможцями!» 

Співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, член експертної комісії театральної премії "Київська Пектораль", театральний критик, журналіст Ельвіра Загурська відзначила художній рівень вистави: «Тарас Шевченко мріяв побачити свої драми на великій сцені, на жаль, за його життя цього не сталося. І аж коли уворилися театри Старицького Карпенка-Карого, цю виставу стали грати на сцені, тому ця вистава є дуже бажаною для акторів. Вітаю Волинський театр з премʼєрою це складна структура. Ми знаємо, що гра - форма осягнення світу, але сьогодні ми побачили гру складну: драматичний театр, і ляльковий, і язичницькі мотиви тут є. Знаєте, сьогодні тут був сам Шевченко, його душа, і йому ця вистава дуже припала до душі. Ця драма апелює до нашого народу мені здається, що зараз – особливо». 

Художниця Анастасія Снісаренко-Єржиковська поділилась враженнями від вистави як глядач і як митець: «Ми приїхали спеціально на премʼєру з Києва, нас запросили наші друзі. Вистава цікава, кумедна й серйозна водночас. На цей спектакль потрібно водити дітей, оскільки повністю передано українські традиції. Було б добре показати в Києві, у нас немає такого театру. Ми спостерігали цікавий режисерський хід, який виконувався акторами. Потрібно відзначити хореографію, музику, і звичайно, - костюми. Вони просто розкішні видно що тканина дорога, але справа не у матеріальній вартості, а у тому, що вони повністю передають епоху».