Геніальний винахід локачинського школяра спричинив справжній фурор у науці. Про це пише видання «Сім'я і дім». 
Якби Вадим навчався в якомусь із американських коледжів чи шкіл, то досі біля дверей його будинку стояла б довжелезна черга із селекціонерів різних університетів. В Європі, переконаний, також за нього давно змагалися б найкращі виші. А так багаторазовий тріумфатор всеукраїнських конкурсів та виставок серед винахідників і раціоналізаторів проживає в Україні, тому на запитання «В якому університеті хочеш навчатися?» скромно відповідає «Ще побачу, як ЗНО напишу». І це при тому, що тільки за останні два роки він здобував дипломи, дивуючи київських професорів унікальними темами: «Трикомпонентний нейтралізатор вихлопних газів для двигунів внутрішнього згоряння», «Електротермічний холодильник», «Неінвазійний спосіб визначення концентрації глюкози в крові». 

Техніка, прилади, електрика та електроніка були предметом цікавості малого Вадика з перших літ його життя. Хлопчака постійно бентежило запитання «Як воно працює і чому?». І добре, що вчасно це помітив талановитий вчитель Юрій Купріюк, який ще понад двадцять років тому, працюючи інженером-технологом «Сільгосптехніки», увійшов до десятки найкращих винахідників тодішнього союзу! Нині Юрій Олександрович веде в Привітному три гуртки: «Конструювання повітряних зміїв», «Основи науково-технічної творчості» та «Юні раціоналізатори і винахідники». І всі ці поетапні сходинки Вадим Гошій пройшов, адже працює із наставником уже понад п’ять років. 

Нагород місцевого та обласного рівнів сьогодні вже, либонь, не злічити, та не цим переймається школяр. Зізнається, що його двигуном творчості та винахідництва є зовсім не слава. У це годі повірити, але головна мотивація роботи юнака – це... бути корисним простим людям! Мріє зробити їхнє життя економнішим та менш проблемним. Благородно, нічого не скажеш. 
Щоразу, коли хлопець захищав ту чи ту наукову роботу перед київськими комісіями, доктори та кандидати диву давалися – звідки в голові цього малого волинянина такі серйозні й дорослі задуми. Ще б пак, не кожен восьмикласник буде перейматися проблемою вихлопних газів у старих автомобілях та розробить проект для їхньої нейтралізації. Аж ніяк не кожен десятикласник захоче порпатися у книжках та посібниках, аби створити холодильник нового типу, який матиме мінімальний вплив на продукти та втричі економитиме електроенергію. Проте вершиною його винаходів, безумовно, є глюкометр. 

Ще коли півтора року тому «Сім’я і дім» написала про те, що вихованець локачинського вчителя Юрія Купріюка трудиться над дуже корисним винаходом, який дозволить вимірювати рівень цукру в крові без аналізу самої крові, редакційний телефон обривався від дзвінків. Усі просили координати цього творчого тандему, адже про подібне могли лише мріяти. 
– Ідея створення такого приладу зумовлена великою актуальністю допомоги для хворих на цукровий діабет, – ділиться секретами виробничого процесу Вадим. – В усіх ЗМІ я тільки й чув інформацію про те, що щороку кількість діабетиків невпинно збільшується. А є такі люди, яким потрібно робити аналіз крові на цукор по кілька разів на день, а для цього треба постійно пробивати палець голкою медичного тестера. Тому задумався над альтернативним варіантом. Еврикою у цьому питанні стало те, що пригадав фізику – така речовина, як глюкоза, має властивість вбирати світло. 

І закипіла в учня із вчителем робота така, що аж гай шумів! Парубок придбав звичайний електротестер за 25 гривень, припаяв батарейки, приєднав до конструкції кліпсу, обладнав це все світлодіодом та фотоприймачем. Також треба було такі деталі, яких українська промисловість просто не виробляє, а в інтернеті можна було купити лише велику оптову партію за дуже кругленьку суму. Проте й тут привітненцям поталанило, адже друзі змогли відшукати та привезти з-за кордону необхідну складову. 

Потім, щоб не бути голослівними та убезпечити себе від помилки, Вадим та Юрій Олександрович пішли в лікарню та робили паралельний аналіз кожного хворого на діабет. Все відбувалося, наче у фільмах про секретні наукові дослідження, – пацієнт коловся голкою і паралельно чіпляв собі на вухо кліпсу. Хлопець натискав на кнопку, і через дві секунди на електротестері засвічувались цифри. А далі за графіком визначали рівень цукру. У це годі повірити, однак максимальна похибка в порівнянні з медичним голковим тестером становила всього 10%! 
Знайомі застерігають запатентувати винахід, бо це революція. Хтось може просто вкрасти ідею, вкласти в неї кошти і заробити на цьому мільярди. Але на це школяр сором’язливо відповідає: «Це складний процес. Тут треба з керівником говорити. А те що можуть вкрасти, то так, мені до цього не звикати. Проте якщо вже доробимо до приладу гарний монітор, і щоб програма автоматично переводила за графіком показники, тоді вже точно працюватимемо над патентуванням». 

Однак у чому впевнений Вадим на всі сто, то це в спрямуванні своєї майбутньої професії. Йому не принципово – навчатися у Львові, Чернівцях чи Івано-Франківську. Головне, що він хоче працювати в царині синтезу медицини та комп’ютеризації, можливо, навіть створювати новітні діагностичні апарати. Оце й буде найбільшим його щастям. 

Андрій СОБУЦЬКИЙ