Присутність у лавах націонал-радикальної партії - що це все-таки? Намагання змінити майбутнє співвітчизників на краще чи дешевий та швидкий спосіб облаштувати власне майбутнє?

Радикалізм таки дозволяє не гребувати методами, щоб здобути собі політичні бали і прихильність великої частини електорату - простих працьовитих українців, які втомилися від постійної непевності у завтрашньому дні та неспроможності діючої влади забезпечити їм реальні гарантії. 
Показовим прикладом такого легкого способу піймати політичну хвилю став недавній тріумф партії ВО «Свобода». 

Аж до абсурду роздуваючи кожен прорахунок політичних опонентів, виборцям демонструють кращих представників українського народу, які дійсно вірять у те, що режим можна побороти, а життя українців - повернути на краще. Серед таких людей, якими повсякчас хизуються свободівці, чимало вчених, інтелігентів, медиків, письменників, акторів, громадських діячів, та й, зрештою, енергійних, недосвідчених у брудній політиці та бандитському бізнесі  студентів. 
Останні вибори як місцеві, так і до Парламенту показали: щоб отримати голоси, головне - вчасно підметушитися, грамотно вплинути на думку виборців, а далі можна довго спочивати на лаврах і лише «стригти» дивіденди у більш-менш впливовому кріслі. Тож визначальним у партії став шлях вигідного для партійців націоналізму, радикалізму, позиціонуванню себе всупереч збайдужілій до народу владі та гучні гасла, які замість цивілізованого конструктиву, найчастіше підкріплювалися бійками навкулачки. 


Чи виконується хоч один з пунктів виборчої програми партії? Навряд чи. Народовладдя, могутній середній клас, збереження національної ідентичності - надто неконкретні поняття. Тож «Програму захисту українців» навряд чи можна розцінювати як реальний план дій - як показав час, що минув від моменту виборів, лозунг виявився черговою барвистою бульбашкою, на яку «повелися» виборці. 
Про те, що насправді приховують лідери ВО «Свободи», йшлося у серії розслідувань львівського видання «Експрес». 


Після того, як журналісти почали розкопувати джерела наповнень партійної казни та не зовсім привабливі для політичного іміджу партії кримінальні зв'язки, на них та на близьких їм осіб почали сипатися залякування та погрози.  
Як йдеться на шпальтах «Експресу», проти якого і було розгорнуто масштабну кампанію з пресингу, від часу виходу у світ ВО «Свобода» так і не спростувала фактів, наведених у статтях. 
Тим часом, спираючись на достовірних інформаторів, документи та результати перевірок самими працівниками видання, автори статті розкривають факти, які ретельно приховують від, власне, українців. 
Зокрема, у серії публікацій під заголовками «Гроші Тягнибока» (1, 2, 3, 4) оприлюднили джерела фінансування партії та, особливо, партійних босів. Автори мотивовано пояснюють як партійці-бізнесмени спритно вміють набирати мільйонних кредитів під фіктивну  підприємницьку діяльність, сам Олег Тягнибок залюбки користується грошима й подарунками кримінального авторитета з кривавих 90-х Ігора Кривенького на прізвисько «Пупс», який, як доводять автори, є справжнім фінансистом, а, отже, й реальним хазяїном партії.

А ще свободівці без особливих застережень ведуть бізнесову діяльність з українськими комуністами. Виявляється, ідеї ідеями, а гроші, особливо великі, для Тягнибока і відданих його персоні однопартійців - не пахнуть. 


І в завершальній із серії публікацій, яка так і називається «Угода з дияволом», описано, з яким цинізмом родина головного патріота України Олега Тягнибока вела спільний бізнес з псевдовинахідником панацеї від онкозахворювань Василем Новицьким, заробляючи мільярди доларів на життях простих смертельнохворих українців. 


Тож чим насправді займаються реальні лідери партії Олега Тягнибока - порятунком держави чи обдурюванням і обдиранням довірливих простих співвітчизників? Гроші дають омріяну владу, а влада стає запорукою недоторканності і стрімкого збагачення, а брехливі обіцянки та псевдовикривальні заяви гарантують беззастережну довіру звичайних порядних і довірливих громадян та ідейної молоді, яких при потребі можна застосувати як гарматне м'ясо, що винесе на саму верхівку омріяного владного Олімпу. 


Маючи владу, можна й «дахувати» потрібний бізнес, і торгувати рішеннями й дозволами, та ще й при нагоді собі щось відхопити. 
Далеко ходити не треба 
Здавалося б ті, хто на словах готовий «і у вогонь, і в воду» за простих українців, хто на кожному кроці горлопанить про притягнення до відповідальності безсовісних чиновників і знахабнілих олігархів - це серйозна сила, покликана відстоювати інтереси громади. Свободівці у луцькій міській раді мали б, принаймні, зупинити корупцію і повсюдний дерибан у такому відносно невеликому обласному центрі як наш Луцьк.  
Проте все очевиднішим стає той факт, що ніяких змін з нинішньою каденцією Луцькради, у якій аж семеро багнетів від ВО «Свобода», у питаннях, що належать до компетенції депутатів, у місті не відбулося. І, щоб не бути голослівними, наведемо конкретні факти. 
Отож: до крісел міських обранців потрапили семеро свободівців. І якщо двоє з них  - заступник директора КП «Луцькводоканал» Юрій Вега

 

та лікар обласної клінічної лікарні Серій Сівак

під час засідань сесії таки демонструють позицію  в інтересах громади, то решта - працівник ТОВ «Континіум-Льон-Контракт» Олександр Магеровський,

завідувач відділенням обласної інфекційної лікарні Любов Серба,

начальник відділу пенсійного фонду Андрій Буй, 

директор приватної фірми (такої секретної, що її не відшукати у держреєстрі)  Руслан Ніколайчук

 та приватний підприємець Олег Чернецький

 особливої активності під час сесій не проявляли. 
Позиція партійців цілком зрозуміла, якщо простежити їхню діяльність в Луцькій міській раді. Зокрема, щодо голосувань по найскандальніших та по земельних питаннях. 
Наприклад, щодо виділення земельних ділянок сину тогочасного заступника губернатора, власника кількох підприємств Сергія Ющака - громадянину Ющаку О.С. Не треба бути юристом, аби зрозуміти що ця оборудка є порушенням Земельного кодексу, бо громадянин має право отримати у місті лише 10 сотих, а не 4 гектари! А уся вільна земля, навіть її оренда, повинна розподілятись на аукціонах, тим паче підприємство екс заступника губернатора, яке мало там абияку нерухомість фіктивно збанкрутіло, і про це у Луцьку знає чи не кожен.

Однак «свободівців» це, як бачимо, не бентежить. Сина посадовця наділяють міськими гектарами у кілька траншів.
Вперше одне з питань про надання громадянину (!) Ющаку землі підняли на 22-ій сесії 28 березня 2012 року. Фракція ВО «Свобода» у своєму рішенні була майже одностайною. 5 голосів «За» від Боруцького, Чернецького, Серби, Веги та Ніколайчука. І двоє - Магеровський та Сівак  - «не голосували». Вочевидь, депутати були надто заклопотані державними справами, щоб журитися відстоюванням такого дріб'язку як 3 гектари землі у центрі Луцька у сім'ї представника тої злочинної влади, про яку вони так хвацько лементують на усе горло при кожній зручній нагоді. 
25 сесія - «ЗА»: Боруцький, Вега, Магеровський, Ніколайчук, Серба. «Не голосував» - Сівак.

На попередніх сесіях один з земельних наділів надавали для обслуговування приміщень фірми, які належали сім'ї Сергія Ющака, а невдовзі постало питання про передачу цієї території для будівництва житлового комплексу. І тут теж цікаво простежити настрої луцьких націоналістів, які під час прийняття рішень по цих питаннях вони просто-напросто... не голосують. Вочевидь, це таки тверда позиція! Обранці подейкують, що про «шкурне» питання свого заступника клопотався особисто губернатор Клімчук. То може, не голосувавши, «свободівці» не хотіли викликати гніву Бориса Петровича, бо що інакше перешкодило їм натиснути кнопку «проти» і висловити свою категоричну незгоду з дерибаном землі?

Однак того ж дня не надто поспішили захисники простолюду надати клаптик землі для будівництва гаража інвалідові Ігорю Мисенку, який, будучи неповносправним, навіть не має де в місті притулити своє спецавто.
Як і решта їхніх колег, свободівці під час цього голосування були заклопотані – хто чим. Вочевидь, це рішення не додало б ні миттєвого політичного капіталу партійцям, ні якогось іншого. Бо депутати Андрій Буй, Олександр Магеровський, Руслан Ніколайчук та Олег Чернецький взагалі вказані як відсутні у залі. Юрій Вега, Любов Серба та Сергій Сівак не голосували. Де ж бо «Свободі» до якогось там неповносправного. 
Пізніше питання про 34 квадратних метри! для інваліда іще кілька разів виносять для вирішення на розсуд луцьких депутатів. Однак позиція обранців лучан від ВО «Свобода» тверда і непохитна як граніт: обійдеться без гаража - за нього ж Клімчук не просив то чого перейматись?
Не такими принциповими виявилися «поборники свободи» і в голосуванні за надання земельної ділянки просто посеред скверу сину Луцького мера Миколи Романюка та його друзям і бізнес-партнерам під будівництво багатоповерхівки. Свободівців довго вмовляти не довелося. Спочатку вони не голосують і питання з першої спроби не пройшло. Але Микола Романюк вміє «переконувати» ідейників і вже з другої спроби вони потягли руку за мером - будівництво в парку сином Луцького міського голови разом з компанією ведеться на «ура». А чого скупитись – люди ж добрі та щедрі.
Додаткових «за» від Святослава Боруцького, Руслана Ніколайчука і Олега Чернецького вистачило. Не голосував лишень Сергій Сівак, а решти свободівців на сесії не було. 


Не менш заповзято депутати, які позиціонують себе націоналістами, ухвалюють медичну реформу в місті. Питання «Про план дій щодо формування мережі Центрів первинної медичної допомоги у місті Луцьку на 2013-2015 роки», яке приймалося на початку минулого року, отримало тверді «за» від ВО «Свобода» в Луцькій міській раді. ЗА реформу - Боруцький, Вега, нині покійний Калахан, Магеровський, та навіть лікар Сівак. Любові Серби на сесії не було, Чернецький - не голосував. 
Не проти депутати загнати місто і в боргову кабалу. Питання про отримання кредитів для купівлі тролейбусів за 60 мільйонів гривень в обранців простого люду теж не викликало перестрог.

Попри застереження колег про те, що після цього рішення Луцьк може потрапити у фінансову прірву, кажуть одноголосно «за» окрім відсутнього Ніколайчука. 

Вочевидь, місту таки загрожує банкрутство

*Фотоколаж газети http://volyntimes.com.ua/

Так само невідь за які доброчинства віддають 60 сотих міської землі ніби то для будівництва і обслуговування складів компаньйонам по бізнесу колишнього головного архітектора Луцька Віктора Довгополюка. А щоб ніхто лихого не запідозрив, питання звучать отак: «Про надання громадянці Марчуковій В.М. на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування складських приміщень на вул. Карбишева, 2д» та «Про надання громадянину Хлібовському Ю.Г. на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування складських приміщень на вул. Карбишева, 2д». Одностайні. Усі як один - «за»! Як там порядкуватимуть не останні в Луцьку «чиновники-бізнесмени», свободівців під час голосування уже особливо не обходить.  
Під затишним крилом фракції «Свобода» в луцькій мерії успішно і безтурботно продовжує вибудовувати власну фармацевтичну імперію і найбагатший в регіоні постачальник ліків Станіслав Шайко. 
Створивши нову компанію «Геліос-Капітал», власник мережі аптек «Волиньфарм» натхненно продовжує розбудовувати бізнес і запросто отримує землі й приміщення і для себе, й для родини. Місяць тому пан Шайко без проблем взяв в оренду ділянку на 2329 квадратних метрів по вулиці Дубнівській 22, а рік перед тим так само спокійно прикупив за ціною особняка  приміщення колишнього готелю в самому центрі міста. А ще підприємець обзавівся землею на території майже усіх комунальних медичних закладів і прибудовує там власні кількаповерхівки з аптеками, кафе та магазинами. Нині такі прибудови вже працюють у міській дитячій поліклініці, пологовому будинку, завершується прибудова 4 поверхового корпусу до міської лікарні, на черзі онкодиспансер. Вочевидь бізнес на хворих йде добре, бо від місцевої влади пан Шайко відказу не отримує.
На комунальне майно як і землю міські обранці щедрі. Не своє - не шкода. А якщо ще  й присутній інтерес (бо хто ж зараз щось надає просто так), то й поготів. Два комунальних приміщення на 156 квадратних метрів на проспекті Молоді теж можуть у когось викликати неабиякий інтерес. Пора їх включити до об'єктів, які підуть з молотка - пропонують в муніципалітеті, і знаходять підтримку луцької «Свободи». 

Незабаром стане відомо для кого саме так нашвидкуруч і ретельно «просовували» продаж цих приміщень. Зрозуміло, що Замовник вже є. І він не скупий!
Залишається ще одне питання - в який спосіб зміг потрапити такий чималий гурт у міську раду? Відповідь напрошується сама по собі. Про одного з-поміж свободівців, добре знаного не за партійну позицію, а як місцевого багатія - приватного підприємця Олега Чернецького лучани знали ще тоді, коли «Свободою» у місті і не пахло. 
Скоріш за все, він і «розкошелився». Та не тільки на міських колег-депутатів, а, мабуть, на цілий обласний осередок ВО «Свобода», який до слова навіть оселився у приміщеннях які фактично є власністю Чернецького. 
Кілька невдалих спроб отримати крісло Луцького мера привели бізнесмена у «Свободу». Про те, як розпочав підприємницьку діяльність, Олег Чернецький воліє не розповсюджуватися, на запитання преси зазвичай віджартовується. Однак «шила в мішку не втаїш», а тим більше, що дорогими цяцьками і похизуватися кортить. У багатіїв - свої примхи. 

Підприємець, власник благодійного фонду свого імені та затятий спортсмен  ще й знаний автолюбитель. Свого часу мав цілу колекцію дорогих колекційних ретро-автівок, у які вкладав десятки тисяч доларів. 


Трохи раніше один із місцевих ЗМІ оприлюднив декларації обранців луцької громади. Серед 27-ми тих, хто не побоявся заздрісників і виніс свої статки на загал - той самий депутат. Тож, без сумніву, «Свободі» в Луцькраді дістався найбагатший спонсор. Чернецький показав у декларації, що у 2011-му заробив 420 тисяч гривень сукупного доходу. Не скромний заробіток як на звичайного луцького приватного підприємця. 


На перший погляд щирий і такий, що викликає прихильність Олег Чернецький є власником низки ресторанів і саун. Судячи з усього, бізнес процвітає, бо у цій сфері бізнесмен, як кажуть, «давно зуби з'їв». 
Улітку 2012 року волинські рятівники щонайретельніше намагалися приховати пожежу на комплексі «Озерецькі бані». До надзвичайної події господар підійшов по-хазяйськи. Особливо не зажурився.


Не менш по-господарськи розпорядився капіталіст від «Свободи» й іншим комплексом, який йому приписують - «Теремнівські сауни». Минулоріч працівників комплексу притягнули до відповідальності за влаштування там будинку розпусти. Окрім звичних для сауни послуг тут клієнти отримували інтимні утіхи про які клопотались працівники закладу. На базі «Теремнівських саун» успішно працював цілий колектив секс індустрії - повії, звідниці, водій. Про людське око кілька фігурантів скандалу отримали умовні покарання.  Щоправда, як подейкують, власника борделю -  члена партії, що позиціонує себе найморальнішою в державі, санкції не торкнулися. 

Як гласить народна мудрість, риба гниє... з голови.

Восени знімальна група програми «Гроші» телеканалу «1+1» натрапила на несподівану знахідку - лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок будує собі розкішний палац у заповідній зоні під Києвом. Звідки статки і можливості у представника простого народу - можна лише здогадуватися.

Тільки навряд чи мільйони, які на своє та партійне утримання витрачають націонал-радикали, зароблені чесною працею. То все-таки чи варто «вестися» на приємні для вуха заклики, чи пора посмілішати і заглянути правді у вічі?

То що ж поневолює "Свободу"? Хіба корупція, продажність, брехня і захмарні амбіції? Що заважає політикам, які на кожному кроці репетують про люстрацію, розпочати процес очищення вже зараз - для початку з-поміж своїх..

Далі буде...