Із Божої благодаті, якою надто сповнений світ у цю різвяну пору, черпає сили луцький провидець Феофан Музика. Про те, як треба жити в любові і боголюбстві Чоловік, наділений особливим талантом уміти вирахувати майбутнє, він поділився і з редакцією інтернет-видання «Під прицілом». 

Вже понад 10 років Феофану Музиці являються видіння, у яких він бачить Ісуса Христа, Матір Божу, а також інших Святих. Вважає, що ці видіння показані йому не просто так, а задля якоїсь мети, але якої саме йому розгадати ще не вдалось. Також аналітик наголошує, що він хоче прославити вищі небесні сили, які йому являлися і ні в якому разі не робить це задля своєї слави.

«3 березня 2010 року під час сну я омивав своє лице свяченою водою. З долоні брав воду і вмивався, але раптом я почув під ногами дрибіжання, в мене було таке відчуття, що я почав кудись підніматися. Через кілька секунд я стояв перед Богом на віддалі 2-3 метрів. Він сидів у такій позі, як зображено на іконі Свята Трійця – Отець, Син і Дух Святий. Але на іконі видно його лице і одяг, а я бачив просто постать Бога, постать закриту туманом бузкового кольору. Ця постать була у 3 рази більша мене, але я знав, що це Бог, словами ніхто мені цього не говорив. У лівій руці він тримав ковшик конічної форми з ручечкою, і Він мені на голову з того ковшика щось лив. На цьому моє видіння зникло»

Феофан Музика розповів про свої видіння не у хронологічній послідовності, а так, як вважає по важливості. Усі видіння пророк добре пам’ятає, каже, що сон може забути, а видіння до долі секунди пам’ятає.

«У другому видінні, яке мені прийшло, я бачив Ісуса Христа. Якщо не помиляюсь, це було 2009 року. Я стояв, а Ісус Христос лежав на ложі і його лице було дуже красиве. Я плакав і казав: «він не помер, він не може померти, він заснув і відпочиває». І знову ж таки це видіння просто зникло», - розповідає аналітик.

«Я не запам’ятав усіх дат, але приблизно це було у цьому ж 2009 році, мені знову явився Ісус Христос. Цього разу він мені являється у вигляді ікони. За розмірами вона була велика - це 50-60 сантиметрів по ширині і приблизно70-80 по довжині. З туману мені виходить ікона, я її чітко бачу і відразу вона віддаляється від мене і знову входить в туман. Буквально недавно я бачив видіння, де Ісус Христос стоїть у воді, це була річка, а на березі стоїть чи то ангел чи то архангел у виді людини, але з крилами. Він стояв за спиною Ісуса»

Також Феофан Музика під час сну бачив, як священник йому малює хрест на лобі, дуже великий на весь лоб, від цього відчуття він аж прокинувся. Каже, що було таке враження, ніби єлей йому тече по обличчю, але прокинувшись, він відчув, що нічого немає, це було видіння.

«Наступне – я стою біля Собору лицем до вулиці Лесі Українки і на вуглу зі сторони театру я отримую хрест золотистого кольору, кольору сонця. Хрест був заввишки півтора метри, я його беру в руки і хрещу її цим хрестом. Я ніби стояв збоку і бачив сам себе з цим хрестом. Це було в день Святої великомучениці Варвари, для мене це дуже пам`ятно»

Також Феофан Музика розповідає, що побачив на мить навіть Божу Матір.

«19 січня 2008 року на Водохреще я пішов до Собору за свяченою водичкою. Я вирішив зайти в собор помолитися, підійти до ікон поцілувати. І спочатку я підійшов до ікони Ісуса Христа. У соборі не було нікого, тільки переді мною було дві жіночки, які були одягнені у чорному одязі. Підходили вони до ікони Ісуса Христа і там якраз лежала ікона цілителя великомученика Пантелеймона. Я так собі третій за ними і став. Як кажуть, ні одної живої душі не було, крім нас і тих жінок, які стоять біля каси. Поки чекав своєї черги, аби підійти до ікон, підняв голову, аби подивитись на ікону Ісуса Христа, яка висить справа від дверей входу у вівтар, і побачив Матір Божу. Я погано бачу і думаю, що це в мене заломлення світла. Але ж ні, я бачу її обличчя, її білу накидку, але побачив її до пояса, нижче – закривав її постать підсвічник зі свічками, які горіли. Я вправо відійшов, вліво, знову думаю, що це заломлення світла, але ні – бачу, що Матір Божа дивиться у центр Собору. Я не повинен був цього бачити, але побачив її очі, вона дивилась в сторону. Я підійшов до ікони Матері Божої і помолився, знову став на місце, але зображення вже не було. Вона була дуже красива, на голові у неї була біла накидка. Це було вдень, приблизно о 12 годині 40 хвилин»

Через кілька місяців лучанин під час сну ще раз бачив Матір Божу, але вже вона стояла на сцені синього кольору. Цього разу Вона стояла на віддалі 70 метрів. Каже, Матір Божа була у довгому червоному платті, а за Її спиною стояло 7 Святих у платтях молочного кольору.

«Після цього я побачив Андрія Первозваного. Він був високого росту, одяг був у нього такий, як у нас одягають владики, але кольору фольги, блискучий. На ньому була шапка стерична. І він мене тримав правою рукою за мою ліву руку. Я був брудний, малий, сам собі не подобався. Ми з ним ішли і своєю правою рукою я гладив його праву руку. Андрій Первозваний мене підвів до сходів і сказав мені «25 листопада». Що вона означають, я не знаю. Щороку я відношусь до цієї дати з осторогою. Далі я почав сходити зі сходів»

Перше видіння пан Музика побачив ще 10 років тому саме тоді, коли він лежав у лікарні.

«Найперше видіння я бачив 24 жовтня 2003 року. Я лежав тоді в лікарні. Вночі мені являється дуже світла кімната. Переді мною стоїть постать, одіта у чорному, відразу я думав, що це жінка. Таке добро мені йде від цієї постаті, а я нібито перед нею на колінах стояв. Думаю, спитаю скільки я буду жити, але сам собі даю відповідь, що це не красиво питати. Він до мене підходить і дає мені в праву руку червоний шар, діаметром 6-7 сантиметрів. Стоячи перед ним, я нібито заглянув зліва в іншу кімнату, навіть не зрушивши з місця. Я нібито побачив, що у тій кімнаті стояв праворуч довгий стіл і коли я отримав того шара і заглянув у кімнату, звідти вийшла молоденька жінка у сукенці коричневого кольору, що у неї було на голові – я не пам’ятаю. Вона дала мені в руки квадратний лист паперу кольору сонця і сказала «це твій амулет» і все»

Півроку Феофан Музика шукав ікони зі святими, які йому являлися під час видінь. Але знайшов він ікону Пантелеймона. На тій іконі зображений хрест, а всередині хреста – червоний шар. Також, фахівець каже, що знайшов ікону із зображенням Варвари, в одній ручі вона тримає лист, а в іншій – чашу. Розповідає, що йому являлися і Пантелеймон і Варвара, і вперше він побачив їх у видінні.



«Він зображений такий, як і мені явився. Через 10 років, місяців 2 тому, я дізнався, що мені було даровано життя, здоров`я у виді червоного шару, а у виді цього листка паперу кольору сонця мені був дарований захист»

«У наступному видінні я бачив село, де я народився і я йшов, піднявши голову вгору, де я побачив на небі червону людську долоню. Ніби пальців було багато, але я нарахував три. Я опускаю голову вниз і бачу, що з неба зійшла людина. Ця людина була за 3 метри від мене, вона була в оксамитовому червоному платті, червоні штани виглядають. В правій руці посох і кульгає на праву ногу. Він йде зеленим полем, а я йду по дорозі. Я спитав як його звати, а він мені каже «Ізакель», я перепитав Ізокіль, а він каже «то тепер так називають». Ми йдемо далі, я спитав чим йому допомогти, а він усміхнувся і каже «чим ти мені допоможеш». Ми йшли далі, але він почав віддалятися від мене і зник. Також, я бачив велику ікону архистратига Михаїла. Я подивився на неї і видіння знову ж закінчилось. Мені відомо, що архистратиг Михаїл, хто до нього звертається за оздоровленням свого тіла, той говорить, що «відкрий у собі синє світло і воно тебе оздоровить»

До того ж, Феофан Музика бачив маленького ангела, який явився йому на Київському вокзалі.

«У 2005 році ми з групою людей були на Київському вокзалі, чекали поїзда до Луцька. По черзі ми сиділи спостерігали за речами, от і прийшла моя черга, тоді я сидів на лавці. Сумки стояли одна біля одної, а мої речі біли якось далеко від мене. Я сиджу, розслабився, то відкрию очі, то закрию. Відкриваю очі і бачу, що біля моєї сумки сидить дитинка. Це було 29 листопада, було холодно вже, а дитинка сидить у рожевенькому платті з короткими рукавами, ну думаю дитинка грається собі замочками від сумки. Тільки я помітив цю дитинку, вона відразу повернула голову у мою сторону. Я дивлюся з усмішкою і ця дитинка розсипалася золотими іскорками. Як мені вже потім розтолкували мої видіння, це був ангел, який охороняв мою сумку, видно її хотів хтось поцупити»

Два видіння лучанину небо показало, коли він жив у Києві.

«В 2009 році я жив і працював у Києві. Тоді я був сам дома, вранці я прокинувся і молився. Я був роздягнений до пояса, це було тоді жарко, бо це було літо. Я молюся з закритими очима, тут відкриваю очі і бачу в мене з лівої сторони в області шлунка блискучий шар, він був прозорий, але нібито із золотої пилі. Як я подивився, що половина шару знаходиться у мене в животі, а тільки пів шару ззовні, у мене аж з`явився не то страх, не то переживання. Я підійшов до дивана і сів, тоді той шар зник. Я не можу пояснити що це було»

«Я жив на 12-му поверсі,двері були броньовані, вікна відкриті, бо було спекотно. Двері були закриті, увійти не міг до квартири ніхто. Вночі чую, хтось присутній у кімнаті, але відразу подумав, що сюди ніхто зайти не може. В мене навіть не виникло страху, я лежав спокійно. Відчуваю, що хтось біля мене стоїть, але очей відкрити я не можу. Тоді я вже не спав. І я відчуваю, що хтось бере за нижню повіку правого ока і хтось відкрив мені око, я почув такі слова не у виді звуку, а телепатично я відчув такі слова «це від інсуліну». Ніби та сутність, яка була біля мене з кимось говорила чи комусь щось пояснювала… У мене був цукровий діабет і на це праве око я не бачу. Я не знаю хто до мене приходив, я лише відчував чиюсь присутність»

Пан Музика каже, що звертався неодноразово до духовних осіб, але ніхто так і не зміг йому пояснити цих видінь і розшифрувати.

«Я постійно на протязі кількох років бачу кольори українського прапору – жовтий і блакитний. Нібито небесні сили мені щодня повторюють, що потрібно поміняти кольори прапора місцями – зверху має бути жовтий колір, а внизу – блакитний. Я не можу назвати цей колір синім, який ми маємо на сьогодні, я бачу блакитний колір», - каже Феофан Музика.