Усю виготовлену в селі Стобихівка Камінь-Каширського району продукцію купують країни Євросоюзу - пише газета Волинь-Нова.

Вісім років тому в складі волинської делегації довелося побувати у Литві. Неабияк зацікавив їхній досвід енергозбереження та раціонального використання відходів лісопереробки, а надто — робота невеличких підприємств із виготовлення різноманітних гранул та брикетів для опалення. Тоді литовці переконували нас: газові війни з Росією змусять і українців розпочати таке виробництво. Ті прогнози підтвердилися, але тільки частково
 
СИРОВИНУ ОТРИМУВАЛИ БЕЗКОШТОВНО
Нині в Україні з відходів деревини виготовляють паливні гранули, що їх залюбки купують… чехи, поляки, німці, а ми й далі спалюємо дорогий російський газ. Уже четвертий рік у селі Стобихівка Камінь–Каширського району працює лісопереробне підприємство «МС», яке місцеві селяни називають тирсопереробним заводом.
Ідея відкрити підприємство з виготовлення біопалива луцькому підприємцю Ярославові Мар'юку спала на думку після того, як побував за кордоном. Волинянин бачив, чим опалюються будинки в Польщі та Німеччині і який величезний попит мають дерев'яні гранули. Ощадливі європейці поступово, але цілеспрямовано переходять на «зелену енергетику», понад те, їхні виробники біопалива мають серйозну державну підтримку.
Бізнесмен пояснює, чому обрали саме це віддалене поліське село. У Стобихівці працює чимало приватних пилорам та державний лісгосп, а отже, є сировина. За словами Ярослава Мар'юка, колись на цьому місці, де споруджено завод, був смітник, на який вивозили відходи деревини. Тож попервах їм віддавали тирсу безкоштовно, адже її потрібно кудись дівати. І місцеві пилорамники не мали проблем із відходами. Денна норма для безперебійної роботи виробництва — приблизно 70 кубічних метрів. Нині сировини вже не вистачає, купують тирсу і платять 40—50 гривень за куб.

ВОЛИНСЬКІ МАЙСТРИ ВДОСКОНАЛИЛИ КИТАЙСЬКУ ВИРОБНИЧУ ЛІНІЮ
Досвід виробництва біопалива їздили вивчати в сусідню Білорусь. Придбали китайську технологічну лінію. Довелося помучитися, доки налагодили весь процес. Закордонна техніка не завжди може працювати у наших погодних умовах. Тому волинські умільці власними силами її вдосконалили: замінили прес та подрібнювач, переробили тепловий генератор.
— Процес виготовлення гранул досить простий, — розповідає Ярослав Васильович, — готову тирсу підсушують, а потім пресують. Наша продукція екологічно чиста, адже в ній немає жодних хімічних домішок. Для виготовлення однієї тонни біопалива потрібно сім кубічних метрів сировини. Графік роботи — змінний. Перша зміна — з 7.00 до 15.00, друга — з 15.00 до 23.00, а кожен третій тиждень — вихідний.
Продуктивність, каже Ярослав Мар'юк, залежить від погоди, і навіть пори року. За місяць у зимовий період виробляють 250 тонн, а в літній — 300 тонн гранул. Усього в штаті 28 працівників, переважно це жителі Стобихівки та навколишніх сіл. Інженерно–технічних фахівців знайшли в районному центрі. Люди заробляють залежно від виробітку, але понад 2,5 тисячі гривень. Як стверджує власник, підприємство справно сплачує всі податки і зарплата в них офіційна.
Якщо спочатку майже всю готову продукцію відправляли до Польщі, то тепер її забирають німці та італійці, які волинськими гранулами палять навіть у камінах.

На фото: Ярослав Мар'юк хотів би, щоб екологічно чисті волинські гранули наблизили Україну до омріяної енергетичної незалежності.