У Луцьку знову на слуху тема медичної реформи. За кілька днів на чергову сесію Луцькради її активний супротивник із лав депутатського корпусу міськради Андрій Осіпов виносить питання ретельного аналізу функціонування міських закладів охорони здоров’я, громадських слухань із цього приводу та зупинення рішень міськради про створення центрів первинної медико-санітарної допомоги - пише Волинський інформаційний портал.

Щоправда, нині вже щораз більше городян, що активно цікавляться цією темою (а це як самі медики, так і пацієнти), переконуються, що депутат підіймає її заради власного піару. Дуже ймовірно, що зараз до цієї мети особисто в нього додалася іще одна – відволікти увагу лучан (тобто електорату) від інформації про те, що сам Андрій Осіпов має стосунок до фірми, яка боргує «Західінкомбанку» мільйонні кредити.

Загалом Андрій Осіпов запам’ятався городянам, які цікавляться громадсько-політичним життям міста, багатьма, так би мовити, неординарними ініціативами. Хоч початок був не надто багатообіцяючим: спокою обранцю громади міста, яке, з-поміж іншого, мало проблему мільйонних кредитних боргів, не давав регламент міськради та омела на деревах облцентру Волині. Проте ці ініціативи не принесли йому очікуваних політичних дивідендів.

Зрозумівши, що на цьому слави не зробиш, Андрій Олексійович видав на-гора значно «серйозніші» пропозиції – наприклад, націоналізувати Межигір’я. Ставка майже зіграла – про ініціативу луцького депутата написали навіть деякі всеукраїнські видання. Але то була лише хвилина слави. І, аби прізвище обранця громади Луцька довше було на слуху, він взявся за питання, які реально хвилювали городян. Одне з них – впровадження в Луцьку медичної реформи, кінцевим завданням якої є покращення надання кваліфікованої медичної допомоги кожному, хто її потребує.

Так уже склалося, що будь-які зміни наш люд сприймає в штики. Тож «страшилки» депутата про закриття медзакладів, звільнення персоналу, урізання зарплат змушували приєднуватися до нього людей. Вдало скориставшись необізнаністю пересічних громадян у цих процесах, Андрій Осіпов заробляв політичні бали. Хоча сама суть змін у тому, щоб 80% допомоги надавали сімейні лікарі на первинному рівні, зокрема в амбулаторіях, дві з яких мали функціонувати в Луцьку на базі реорганізованих медзакладів, що працюють в облцентрі. Загалом же з часом їхня кількість мала зрости до 5-ти.

Коли питання, пов’язані з впровадженням медреформи розглядали на сесіях міськради, приміщення мерії навіть пікетували супротивники змін. Також із цього приводу минулоріч (у березні) в Луцьку відбулися громадські слухання. Хоча завершилися вони зовсім не за сценарієм «турботливого» депутата. Та й громада зрозуміла: її використали заради піару. Тоді після виступів лучан і посадовців присутні перейшли до прийняття резолюції. Однак коли Андрій Осіпов зачитав один із пунктів, у якому йшлося про висловлення недовіри Луцькому міському голові Миколі Романюку, його заступнику Святославові Кравчуку та начальникові управління охорони здоров’я Федорові Кошелю, це не сподобалось громаді. Тож під час голосування майже всі присутні демонстративно покинули залу.

Аби не зупинятися на всіх перипетіях цього процесу в Луцьку, варто зазначити: зміни давалися важко. Чи не на кожен проект рішення стосовно медреформи в Андрія Осіпова була контрпропозиція. У цьому, до речі, доволі активно його підтримувала і фракція ВО «Свобода» у Луцькраді.

Щоправда, політична складова відігравала в цьому протистоянні далеко не останню роль. Бо як же тоді ще пояснити той факт, що в Тернополі, де впроваджували подібні зміни, депутати-свободівці палок у колеса меру-однопартійцю Сергію Надалу не вставляли. Начальник управління охорони здоров’я Луцької міської ради Федір Кошель зауважує, що там голосування у міськраді з питань медреформи суперечок не викликали і реорганізація відбувалася без шаленої протидії депутатського корпусу. «Ми щоразу на зустрічах опонентів запитуємо: це, певно, у нас якась така містечкова політика? У Тернополі медичну реформу подають як плюс, виділяють кошти, на тому роблять собі позитивний імідж… А у нас геть навпаки. Ну не може ж такого бути! Виникає просте питання: чому волинська «Свобода» так проти, якщо тернопільська – за? Логіки немає»,  – обурюється співрозмовник.

А позиція Андрія Осіпова таки вплинула на процес у Луцьку. Зміни йшли повільно і торкнулися не всіх закладів охорони здоров’я з переліку тих, де було заплановано поліпшити надання медичної допомоги населенню в рамках реформування. Наприклад, комунальний заклад «Луцька міська поліклініка №3» так і не став минулоріч Центром первинної медико-санітарної допомоги. Вдалося відкрити тільки влітку 2013-го Центр первинної медико-санітарної допомоги на базі амбулаторії №1, що на вулиці Бенделіані в районі ДПЗ (шляхом злиття Луцької амбулаторії загальної практики – сімейної медицини №1, амбулаторії №2 (мікрорайон Вересневе), амбулаторії №3 (на вулиці Львівська), №4 (на вулиці Стрілецька) та №5 (третя поліклініка).

Що це означало для медзакладів? Та хоча б те, що поліклініка №3, не взявшись за реорганізацію, залишилася без претензій на грант Світового банку на розвиток медицини. Адже Волинь у конкурсі проектів виграла 30 мільйонів доларів. З цієї та низки інших причин медики  і пацієнти (навіть ті, які підтримували «проти» Андрія Осіпова) почали звертатися до влади міста допомогти їм доєднатися до змін. Наприклад, на адресу профільного управління міськради надійшла заява від комунального закладу «Луцька міська поліклініка №3», в якій працівники просять вирішити питання про реорганізацію їх у центр первинної медико-санітарної допомоги та утвердити його на базі їхнього комунального закладу на умовах правонаступництва зі збереженням посад згідно із чинними штатними розписами.

Дехто писав і депутату-антиреформатору – «дякував» за те, що медзаклад принаймні станом на сьогодні опинився «за бортом» фінансування Світового банку. «Працівники КЗ «Луцька міська поліклініка №3» наполегливо просять залишити питання реформи медичної галузі у спокої», – пише головна медсестра закладу Семенюк Г.А.  Заступник головного лікаря з медичної частини КЗ «Луцька міська поліклініка №3» Оласюк нагадує, що в Україні на потреби охорони здоров'я офіційно виділяється від 3,6 до 4,2% ВВП. За нормативами ВООЗ при фінансуванні охорони здоров'я менш ніж на 5% від ВВП можна говорити про відсутність медичної допомоги в країні. «Перейменування поліклінік у Центри первинної медико-санітарної допомоги дає змогу отримати кошти, які виділяє Світовий банк. І тому нераціонально й недоцільно відмовлятися від такої допомоги. Адже більшість обладнання, яке є в поліклініках, потребує повної та часткової заміни для забезпечення якісного лікувально-діагностичного процесу», – аргументує медик свою позицію. За словами фахівця, первинна допомога має обслуговувати приблизно 80% усіх звернень. Основа первинної допомоги – це сімейні лікарі, які повинні давати раду більшості пацієнтів, що звертаються до них. Тому необхідно розвивати концепцію інституту сімейної медицини і, відповідно, створювати Центри надання первинної медико-санітарної допомоги. Тим паче, що така система успішно діє в більшості розвинутих країн, де головний фронт боротьби з недугами складається якраз із сімейних лікарів.

Лікар вищої категорії загальної практики Сімейний лікар АЗПСМ № 1 Галина Кіреєва, розповідаючи про свою роботу, дуже обурена тим, які голосні заяви дозволяють собі обранці луцької громади. Наприклад, що в закладі лікують тільки «касторкою». «Це висловлювання вважаю некоректним, тим паче, що вони за медичною допомогою не звертались і не цікавились проблемами амбулаторії як депутати, щоб допомогти роботі нашого закладу в оновленні апаратури у фізкабінеті, відкритті кабінету долікарського прийому і вирішенні інших проблем», – зазначає вона.

Попри ці листи та висловлювання, вже цьогоріч Андрій Осіпов повернувся до теми реорганізації в Луцьку медицини. 9 січня на прес-конференції з приводу закриття поліклінік він вкотре висловив свою пересторогу щодо реформи та зазначив, що це є тільки відзначенням окремих людей у чиновницькій вертикалі. Хоча й варто уточнити: у своїй промові обранець громади апелював до скарг, які надійшли… від окремих жителів східної України, зокрема Донецька. На це Т. Пилипович, голова обласного товариства «Перспектива жінки» та Громадської ради при Луцькій міській поліклініці №2, мама двох дітей, зазначає: вона позицію Андрія Осіпова свідченням плюралізму думок (як ствердив він про себе) не вважає. «Критика має бути аргументованою, а вона у депутата чомусь перекручена. Він, наприклад, не помітив пункту у Статуті про обов'язкову наявність спеціалістів при Центрах сімейної медицини і стверджує, що їх там не буде. Або ж надто стурбований головним його аргументом «проти» – проблемою черг, щоб потрапити до лікаря», – обурюється вона.
Наразі черговий майданчик для піару з приводу реорганізації закладів медицини – сесія міськради 29 січня. Депутат Андрій Осіпов підготував аж три проекти рішень: ретельного аналізу функціонування міських закладів охорони здоров’я, громадських слухань із цього приводу та зупинення дії прийнятого у законний спосіб рішення міськради від 27.12.2013 року №51/130 про створення у Луцьку центрів первинної медико-санітарної допомоги. Але тільки от питання: чи не є це спробою відволікти городян від іншої теми – кредитних боргів «Західінкомбанку»? Бо бажання брати нібито під опіку болючі для городян питання зіграло із обранцем громади злий жарт. Адже Андрій Осіпов, піднявши перед колегами та журналістами тему неповернення цією фінустановою вкладникам депозитів, неждано-негадано сам опинився в центрі скандалу: з’ясувалося, що обранець громади є засновником однієї з фірм, що боргує банку 7,5 мільйона гривень. Окрім того, він ще й вивів на чисту воду своїх колег: громада міста дізналася, що ще один луцький депутат і його брат не віддають «Західінкомбанку» понад 26 мільйонів гривень кредиту.

Від позиції обранців громади міста на черговій сесії залежатиме те, як надаватиметься медична допомога в обласному центрі Волині. І рішення дійсно має бути виваженим. Тільки от питання: як на нього вплинуть пропозиції обранця громади, що заради бажання бути «на передовій» висвітлення у ЗМІ береться давати оцінки процесам, у яких є, м’яко кажучи, не спеціалістом. Дискусія, на мою суб’єктивну думку, має бути: але між людьми, які працюють у галузі, знають її зсередини та можуть дати фахову оцінку і прогноз на майбутнє, а не використовують проблеми заради бажання не зникнути з політичного життя міста.