«Pro Patria» («За Батьківщину»). Саме цей девіз було розміщено при вході на меморіальний комплекс, де поховані австрійські воїни. Вони загинули на волинській землі під час Першої світової війни. А сам комплекс створено у період окупації Луцька австрійцями - на місці нинішньої Луцької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5 - газета «Волинь час».

Військовий некрополь був спеціально обгороджений, а його центральну частину прикрашала оригінальна цегляна архітектурна композиція з пірамідальним навершям.

 

Впорядкували його, найімовірніше, в кінці 1915-го — на початку 1916 року. Цим займалася спеціальна команда, яка з характерною австрійською методичністю створила чітку архітектурно-ландшафтну композицію. Навіть клумби і квіти вдало вписалися в царство спокою солдатів.

 

 

«Зупинись, перехожий! У цих могилах поховано тих відважних, гідних подиву, які віддали своє життя у Великій війні за Батьківщину». Це звернення зустрічало всіх, хто приходив вшанувати пам’ять загиблих.

 

На згадуваному кладовищі було поховано не тільки австрійських вояків. Знайшли тут свій спокій і солдати української Сірої дивізії, сформованої у Володимирі-Волинському, і воїни Дієвої армії УНР, і  жовніри польської армії, які захищали Теремнівській шлях.

 

У міжвоєнний час, незважаючи на політичні зміни, меморіал утримували в належному стані - подейкують, що за рахунок певної компенсації від австрійської сторони, яку отримував луцький магістрат.  Після початку німецької окупації 1941 року, за спеціальною державною програмою, огорожу меморіалу було відремонтовано і здійснено благоустрій.

 

Завершення ж війни стало трагічним для всіх військових некрополів міста. Знесення не оминуло і цей меморіал. Спроби створити на його місці парк були невдалими. А в 1959 році тут просто збудували середню школу №5, де навчалися переважно діти військових, які служили в різних частинах міста.

 

Пам’ять про меморіал «Pro Patria» зникла з історії Луцька разом з останніми могилами. Приблизно 10 років тому частину  вільної ділянки поблизу школи, де був некрополь, хотіли забудувати підприємливі сучасники. Але, мабуть, мертві не погодилися з порушенням їх спокою. Тому з оборудки нічого не вийшло. Лише в листопаді минулого року у Волинській ОДА знову згадали про нього - у зв’язку з наближенням 100-річниці від початку Першої світової війни. Прозвучала пропозиція про встановлення тут меморіальної таблички на честь вшанування австро-угорських, німецьких та російських воїнів. Проте, після нинішніх змін у владних кабінетах, хтозна, чи щось тепер вийде. Громаді самій слід навчитися вшановувати воїнів, останки яких ще лежать під чорним асфальтом нашого міста.