Відвідати лікарню для пересічного волинянина нині - дороге задоволення. Навіть якщо пацієнт повністю здоровий і прийшов до медиків просто на обстеження, чи коли жінка чекає дитину. Витрати з сімейного бюджету можна рахувати сотнями і тисячами гривень. Інакше вас просто не приймуть. Мова йде не про приватні кабінети, а про звичайні комунальні лікарні, працівники яких отримують бюджетні зарплати. Через луцькі медзаклади щодня проходить щонайменше по кілька сотень відвідувачів. І кожен неодмінно залишає певну суму у тамтешній лікарняній касі. Як не дивно, усі ці внески у місцеву медицину називають «благодійними» і «добровільними». Куди йдуть тисячі й мільйони, які збирають медики, спробували простежити кореспонденти інтернет-видання «Під прицілом».

Щойно переступили поріг лікарні, уже тримайте напоготові гаманець. Не дивуйтеся, якщо тут ще навіть не зазирнуть у Вашу історію хвороби, як уже тицьнуть у руки квитанцію і відправлять до лікарняної каси. Розмовляти з Вами лікар почне лише після того, коли Ви йому передасте чек.
Розмір оплати людині «з вулиці» передбачити важко. Усе залежить від «розцінок» тієї чи іншої медичної установи. Один і той самий аналіз, скажімо, на бакпосів, може коштувати, скажімо, одного разу 15, іншого 20 чи 22 гривні. Від чого залежить сьогоднішній тариф, ніхто чітко пояснити не може.
Офіційно ця плата називається «благодійними внесками»
Про таку форму оплати медицини уже кілька років говорять де тільки можна. Державні чиновники від охорони здоров'я наполегливо переконують - медицина в нас безкоштовна. Між тим чи не на кожному прийомі вимагають заплатити, - інакше не буде ні обстеження, ні лікування.
Зовсім нещодавно, 6 лютого головний медик міста Федір Кошель, у присутності преси буцім то відмінив ці побори у луцьких лікарнях. Під час засідання колегії управління охорони здоров'я Федір Кошель заявив, що віднині у луцьких медзакладах так званих добровільних внесків вимагати з пацієнтів не будуть! Кожен відвідувач лікарні, зі слів Кошеля, лише за власним бажанням зможе написати заяву про намір внести якісь гроші у благодійну касу, і навіть на власний розсуд визначити суму, яку готовий віддати на благо вітчизняної медицини. Сенсаційну заяву підхопили чи не всі місцеві ЗМІ.
За словами заступника головного лікаря Луцької міської поліклініки №1 Людмили Пількевич, у їхьому медичному закладі грошей ніколи примусово не дерли. Зі слів заступниці, благодійні внески пацієнти завжди платили добровільно.
«Хто може, то жертвував великі суми, а кому статки не дозволяють, то могли пожертвувати і 5, 10 гривень. У нас в закладі на третьому поверсі є каса, де пацієнту видають офіційну заяву про благодійний внесок, у якій вказано, що це все добровільно. Також потім видається квитанція. Тобто все офіційно і без примусу»,- заявила Пількевич.
У касі поліклініки нам показали як можна сплатити балагодійний внесок. Для цього вже є готовий бланк, де вказано, що пацієнт ніби то звертається до головного лікаря поліклініки із заявою про те, що він, усвідомлюючи свої дії, добровільно і безповоротно передає грошову пожертву на розвиток КЗ «Луцький центр первинної медико-санітарної допомоги». Благодійнику залишається тільки вписати своє місце проживання, прізвище та ім'я, власноруч вказати суму, яку він ніби то готовий пожертвувати і поставити підпис.
Однак люди, які виходили з лікарні, розповідали, що у цьому медзакладі платять за аналізи та обстеження, як і раніше.

Тому ми звернулись до начальника міського УОЗ Федора Кошеля, аби він прокоментував, у чому тоді різниця, якщо у медичних закладах помінялося лише оформлення внесків, однак добровільно-примусові побори так і залишилися.
Як узявся нас запевняти Федір Кошель, про припинення добровільних внесків в поліклініках він ніколи й не заявляв, мовляв, це журналісти перекрутили його слова. Однак чомусь такого піару і спростовувати не поспішав.
Швидко взявся розмахувати прейскурантами і переконувати і нас, і владу, що медицини безкоштовної не буває.
«Якщо людина не погоджується, то так і буде. Хай тоді йде до приватних лікарів, шукає знайомих в обласній лікарні або взагалі не робить. От така ситуація! Вже пройшов той час, коли лікар ставить аналізи зі стелі. Це необхідна процедура», - запевняв Федір Кошель.

Зі слів головного луцького медичного чиновника, усе має свої ціни. І, мовляв, не він їх встановлює. Правила гри диктують аптекарі, які й продають ці самі медикаменти. 
«Ціни це встановлює хто? Аптека встановлює, магазини медтехніки встановлюють, ринок встановлює. Ми до них відношення не маємо. Ми закупляємо так само в аптеках, магазинах, як закупляють всі», - розводить руками Федір Кошель. Мовляв, медики тут безсилі, а тому й мусять викручуватися як можуть.

Але мовчить Федір Кошель про іншу сторону медалі. У 1999 році була створена Членська благодійна організація «Муніципальна лікарняна каса». Спочатку це була громадська благодійна організація, тому її перший реєстратор – Волинське обласне управління юстиції, а юридична адреса проспект Волі 1 у м. Луцьку. До речі, саме за цією адресою зареєстроване і міське управління охорони здоров'я. Її очолив незмінний начальник профільного міського управління Кошель Федір Гнатович. Згодом структуру реєструють у виконкомі Луцької міської ради, а ще через трохи Федір Кошель у компанії зі своїм заступником Миколою Якимчуком та начальником обласного управління охорони здоров'я Ігорем Ващенюком входять до переліку її засновників.


Саме з того часу у медзакладах обласного центру Волині і почали практикувати так звані «благодійні збори та внески».
Тепер без тугого гаманця краще не переступати порогу жодного медичного закладу. Бо в першому-ліпшому кабінеті Вам можуть вручити квитанцію на заздалегідь визначену суму і відправлять до каси. І тільки після того, коли медичний працівник отримає від пацієнта чек про оплату, можна сподіватися на огляд, обстеження чи лікування.


На запитання куди йдуть гроші, які потрапляють у муніципальну лікарняну касу, головний медик міста пояснив, що вони розходяться на щоденні потреби лікарні.
«Ці кошти йдуть на відшкодування витрат, які не може покрити держава, тобто на бланки, на перевірку медичного обладнання», - не змигнувши оком, відповів Федір Кошель.
Зі слів начальників від охорони здоров'я, нічого протиправного тут немає. Згідно законодавства, благодійну організацію може створити будь-який громадянин України. Якби не кілька «але», про які головні медики промовчали...
Але ще цікавіше починається далі. Майже одночасно у Луцьку засновується таке собі ТзОВ «Муніципальна аптека». Основний вид дяльності якої - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах. Тобто, утворилася фірма, яка займається продажем медикаментів та передбачає прибуткову комерційну діяльність.


І, як би це дивно не видавалося, першим серед усього переліку засновників товариства якось уже зовсім не по-благодійному виступає та ж сама ЧБО «Муніципальна лікарняна каса».

Мабуть, коли начальники волинського обласного та луцького міського управлінь Ігор Ващенюк та Федір Кошель в один голос почали відхрещуватися від причетності до ТзОВ «Муніципальна аптека», вони таки де в чому злукавили. Бо факти, як то кажуть, - річ уперта. «Муніципальна лікарняна каса» в усіх реєстраційних документах виступає повноправним засновником ТзОВ. І, вочевидь, мало у кого виникне сумнів, що всі ці так звані благодійні внески лучан, які звертаються до міських медиків по допомогу, йдуть саме на потреби цієї комерційної структури.

За дивним збігом обставин серед засновників ТзОВ «Муніципальна аптека» вказано і односельчанку самого Федора Кошеля - така собі Чміль Наталія Адамівна із села Хотешів Камінь-Каширського району, де, як йдеться в офіційній біографії начальника луцької медицини, народився і Федір Гнатович. Мабуть, жінка не зовсім чужа головному медику Луцька, якщо потрапила у компаньйони до кращих управлінців від охорони здоров'я.


Варто зауважити, що нове підприємство за місцем прописки повністю співпадає з адресою Луцької міської клінічної лікарні. Воно й не дивно, бо директором цього товариства вказаний син головного лікаря міської лікарні - Духневич Андрій Вікторович.

Випадковий збіг, подумає читач. А от і ні. Юридична адреса збігається із фактичною. Саме там, куди люди найбільше звертаються по здоров'я, тобто у приміщенні Луцької міської клінічної лікарні і знаходится ТзОВ «Муніципальна аптека». Нежитлове приміщення на території лікарні чималою площею майже 90 квадратних метрів комерційній структурі люб'язно надає виконком Луцької міської ради.


Не важко передбачити, що на таку торгівлю попит буде цілодобовий. Коли йдеться про порятунок життя чи здоров'я, свого чи когось із близьких, немає ні часу, ні вагань. Пацієнти головного шпиталю міста за вказівкою лікаря щодуху мчать до цього аптечного пункту, який вигідно розмістився неподалік прийомного відділення. Без сумніву, тут розходиться усе - від шприців та бинтів до найдорожчих препаратів і прекурсорів, які потрібні хворому уже цієї миті. Тож і не дивно, що тут постійно збираються цілодобові черги.


Тобто виходить, що для начальників від медицини лікарні та поліклініки теж стали такими собі приватними установами - медичний керівник сам збирає побори, сам продає на них ліки, і сам створює на свою ж комерцію неабиякий попит. Забезпечено і оборот, і очевидну вигоду. Усе просто, без витребеньок.
Це - етична сторона оборудки. Усі як один автори цієї хитромудрої схеми свого часу присягали на вірність Гіпократу у беззастережному порятунку людського здоров'я та життя.
Однак не бентежить наших визнаних поважних медиків інший, більш приземлений аспект діяльності поважних на Волині медиків. Чому вони, ні миті не вагаючись, дозволили собі начхати на закони України про забезпечення кожному громадянину безкоштовної медицини?
У попередній статті ми вже нагадували про те, що всі ці відомі громадяни - державні службовці. І про те, що в Україні ніхто не відмініняв Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», ст. 4 якого забороняє таким чиновникам:
1) займатися іншою оплачуваною підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівскьої практики із спорту), безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено Конституцією або законом України;
2) входити до складу органу управління або наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбаене законом.
Проте й це ще не кінець. Якщо вже геть впритул поцікавитися бізнесовою діяльністю Федора Кошеля, його заступника Миколи Якимчука та начальника обласної медицини Ігора Ващенюка, можна натрапити на ще одну загадкову фірму - Товариство з обмеженою відповідальністю «1849 Менеджмент Ко Україна».

Це товариство зареєстроване уже в Києві, однак його кінці губляться в кіпрському місті Нікосія. Таки логічно буде зараз припустити, що саме туди стікаються благодійні внески вдячних пацієнтів. 

Тож кому-таки служать послідовники Гіпократа - суспільству чи Золотому теляті, відверто і цинічно наживаючись на людській безвиході?