Зважаючи на події, які відбуваються зараз на території Криму, до військових комісаріатів приходять не лише військовозобов’язані за повістками, - пише Волинська правда. 

Ті, кого викликають до військкомату, беруть участь у навчальних зборах і відновлюють призабуті за багато років цивільного життя навички. Повідомили у Регіональному медіа-центрі МО України. 

Однак, є й інші. Громадяни України, які вирішили добровільно захищати недоторканість українських кордонів – добровольці. Їх набагато більше, ніж можна було собі уявити.

Лише за даними Волинського облвійськкомату, за останні декілька днів добровільно зголосилися стати до військових лав понад дві тисячі осіб. Така ж ситуація й у інших областях Західного регіону. 

Військові кажуть, що добровольці дуже активні та умотивовані у своєму бажанні служити країні. Не зважаючи на те, що це люди різного віку, різного соціального статусу, їх поєднує одна спільна ідея захисту української державності від іноземної інтервенції.

Відтак, до лав добровольців зголошуються насамперед люди, які мають досвід армійської служби. Зокрема, на Волині  власні підрозділи можуть сформувати представники Всеукраїнського громадського об’єднання «Ніхто Крім Нас», ветеранських організацій учасників бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, активісти Євромайдану тощо. Хлопці та чоловіки готові самі сформувати підрозділи та розпочати військову підготовку. Єдина вимога – командувати цими підрозділами мають професійні діючі військовослужбовці-офіцери.

На збірні пункти військкоматів добровільно приходять і люди зовсім не військових професій. Зокрема, луцький священик Української православної церкви Київського патріархату отець Макарій. В миру – Олег Дядюсь, виявив бажання записатись до війська добровольцем. 

– Хотілося б, звичайно, стати військовим капеланом, адже нам, священикам, заборонено брати до рук зброю. Я вважаю, що й словом вчення Христа можна боротися з неправдою, – каже священик.

Проте, з якого саме боку братися за автомат, 34-річний волинський батюшка знає добре. Справа в тім, що у 1999-2000 році він проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. За військово-обліковою спеціальністю він механік-водій танку. Досвід керування грізною бойовою зброєю він здобував спочатку в бердичівській «учебці», потім – у 7 механізованому полку ПрикВО, 24 Залізній дивізії тощо.

– Під час військової служби я зрозумів і відчув для себе багато життєвих істин. Любити Батьківщину, шанобливо ставитись до загальнолюдських цінностей, цінувати дружбу, вірність і відданість своїй справі. Зрештою, саме у війську я навернувся до Бога. У світлиці нашого підрозділу було Євангеліє, яке я перечитав, – каже він