У 80-річного учасника бойових дій відібрали підвал, яким він користувався понад 30 років. Усім мешканцям будинку розповідали, буцімто, пенсіонер збирається там «оселити» гральні автомати.Про це пише Інформаційне агенство Волинські новини.

Ветеран Великої Вітчизняної війни Петро Чабанчук із 1982 року мешкає в будинку на проспекті Молоді, 3. Зі слів чоловіка, квартиру він приватизував у 1996 році. Із самого початку підвалів там не було і немає. Усього в під’їзді 36 квартир. Мені дозволили зайняти аварійний підвал у сусідньому будинку, що на проспекті Молоді, 1, бо у багатоповерхівці, де проживає пенсіонер. Як пояснив чоловік, коли він зайняв підсобне приміщення, там не було ні підлоги, ні стелажів, ні дверей. 

«Я зробив у ньому ремонт і без проблем користувався приміщенням до 2013 року», - розповідає Петро Чабанчук, який не один рік оббиває пороги Луцької міськради та інших владних кабінетів держустанов у пошуках справедливості.

Зі слів чоловіка, у нього є довідка, що свідчить про те, що пенсіонер може користуватися цим приміщенням.

Як пояснює Петро Лазарович, який, до того ж носить почесне звання «Ветерана Збройних Сил», у 2004 році Конституційний суд України прийняв рішення, у якому йдеться про те, що власники квартир багатоповерхових будинків є співвласниками допоміжних приміщень, що передаються у власність квартиронаймачам безплатно і окремо приватизації не підлягають. Тому сім’я, що придбала квартиру у будинку, де знаходиться горезвісний підвал, забрала його собі.

«І ні слова про тих, хто на момент цієї приватизації законно користувався підвалами. І виходить так, що я не підлягаю під дію того закону. У відповідному документі пише, мовляв, «рішення кінцеве і оскарженню не підлягає» - продовжує ветеран.

«Спочатку пропонували дати підвал в іншому під’їзді. Я й не заперечував, але попросив дати мені рівноцінний підвал і з документом, що засвідчував би, що цей підвал – мій. Але у ЖКГ відхрещуються від мене, та й ніяких документів не видають, мовляв, це – не їхня «парафія», адже будинок відтепер є власністю мешканців», - бідкається дідусь.

Зі слів ветерана, у надії отримати хоч якусь допомогу, він звертався й до виконкому міської ради, й безпосередньо до Луцького міського голови Миколи Романюка , й до Луцького міськвідділу УМВС. Як пояснив пенсіонер, усюди кажуть, що він може зайняти будь-який вільний підвал, але тільки за згодою мешканців будинку.

Петро Чабанчук каже, що у підвалі, який відібрали, були деякі його речі. Із проханням ці речі знайти лучанин звернувся до правоохоронців, які йому і порадили зрізати замки у приміщенні. Саме так дідусь і вчинив, однак у підвалі вже «оселилась» чужа консервація, а дідусеві речі новий власник просто викинув.

Далі – цікавіше. Чоловік, який зайняв підвал, зібрав підписи у мешканців квартир під’їзду, де знаходиться підвал, що останні – проти «вселення» туди дідуся.

«Він пройшовся по квартирах і сказав, буцімто, я збираюсь ставити в приміщенні гральні автомати. Звісно, людям не потрібен зайвий головний біль, тож вони, не розбираючись, залишили власні підписи, мовляв, «ми заперечуємо», - стверджує ветеран.

Лучанин вважає, що його права – грубо порушили.

Однак, у адвоката Романа Хомича – власна думка з цього приводу:

«Загалом, з юридичної точки зору отримати підвал у користування у сусідньому будинку Петру Лазаровичу майже неможливо. Можна зрозуміти пенсіонера з людської точки зору, але це вже зовсім інше питання. Єдине, що бентежить – це відсутність послідовності дій правоохоронців, коли чоловік їм поскаржився на відсутність власних речей у приміщенні. Обов’язок дільничого інспектора – знайти «понятих», описати зникле майно та провести ряд інших оперативних дій», - каже юрист.

До слова, згідно із пунктом 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.