Холодною погодою і теплими обіймами зустрічає Волинь біженців із Криму. Чи думали вони, що у ХХІ ст. будуть утікати? «Як там Крим? – запитую в сім’ї, яка саме виходить із вагона поїзда «Сімферополь – Ковель». – Що чули? Що бачили?» «Чорне море», – пробує жартувати чоловік, який несе найбільшу сумку. Втім його супутницям не до жартів. Про це пише Волинська газета. 

Бо ще вчора вони були в найгарячішій точці Криму – Севастополі. Жінка років 20-ти – це Євгенія, за фахом – товарознавець, уродженка Севастополя. Поруч – її мама Вікторія: родом із Волині, але живе та вчителює у Криму.

Про останні новини з півострова провідниці поїзда розповідають неохоче. Мовляв: доїхали нормально – і слава Богу. А от земляки-біженці до бесіди охочіші. Поставивши сумки, діляться «вістями з фронту».

– Севастополь фактично окуповано озброєними людьми. Вони – на вулицях і у провулках. Ходять, стоять, зупиняють машини, перевіряють. Хто вони, з якої армії – жодних розпізнавальних знаків. На вулицях – армійські машини і бетеери. Офіційно місія чужаків – захищати Крим від «коричневої чуми». Фактично всі мої знайомі вірять, що така загроза нависла над півостром, – розповідає Вікторія. – Жителі Севастополя «воодушевлєни». Усі з російськими прапорами. Радіо, газети, телебачення ведуть пропаганду: Росія нас рятує. Такі канали, як «Інтер», «1+1» чи «Євроньюз» там ніхто не дивиться. Телекомунікаційний простір – виключно Російської Федерації. Тож так само, як діти лякаються бабайки, так дорослі там «в ужасє от бандьоровцев». Кажу колегам-учителям: я ж із Західної України! Як же ви стільки років із бандьоровкою працювали?! Частина ніби починає щось розуміти. Частина лишається на своїх позиціях. Але людям реально страшно. Вони вірять почутому з телевізора, де звучить: прийдуть западенці і будуть різати всіх, хто розмовляє російською. Саме мовне питання стало, на жаль, основним засобом залякування…– не приховує пані Вікторія.

– Поки що магазини відкриті. Продукти довозяться, – додає російською пані Євгенія. – Однак на вулицях людей фактично немає. Всі стараються не виходити з дому. Хто має можливість, виїжджає на Велику Україну або принаймні вивозить жінок і дітей.

– Спершу у школах був двотижневий карантин. Зараз навчання нібито відновлене. Проте люди масово йдуть у відпустки. Ми також скористалися такою можливістю. Як-то кажуть: від біди подалі, – зізнається пані Вікторія.

Коли я за інформацією звернулася до начальника поїзда «Сімферополь – Ковель», чоловік відмовився давати коментарі. Навіть імені свого не назвав. «Залізниця працює у штатному режимі. Транспортне сполучення із Кримом не переривалося. Поїзди рухаються відповідно до графіку» – оце й усе, що почула.

Кримчани ж були не такі скупі на інформацію.

– На перонах сімферопольського вокзалу ходять озброєні люди: нібито для підтримки громадського порядку. Вони стежать за тим, хто й куди рухається, який контингент пасажирів. При виїзді з Криму наш поїзд теж зупиняли. Персональних даних, щоправда, не звіряли і документи показати не вимагали, – зізнається Вікторія. – Коли перетинали кримський перешийок біля озера Сиваш, бачили окопи із солдатами, машини «Урал» із озброєними бійцями. Люди в масках, із автоматами. І знову ж неясно, хто вони, звідки й чи раптом не почнуть стріляти...

Чим же так вабить кримчан тоталітарна Росія?

Так два роки тому із Сімферополя їхали до нас проросійські футбольні  фанати...

– Грішми, – пояснює пані Вікторія. – Туристичні міста дивляться на статки приїжджих із Росії, і на тому фоні українці явно програють. У Севастополі йде порівняння зарплат військовослужбовців. Бійці українських ВМС мають три-чотири тисячі гривень зарплати. А в Чорноморському флоті Росії простий матрос-строковик, якого у 18 років призвали в армію, отримує шість тисяч на наші гроші, офіцери – 18-20 тисяч зарплати. Тому зараз, стоячи під триколорами і вигукуючи «Спаси нас, Путін!», люди думають, що і їм подібні статки Росія подарує.

Луцький вокзал уже посилено охороняють

Черговий по вокзалу станції «Луцьк» Дмитро Семенов теж каже: пасажирів на Крим – одиниці, хіба студенти чи службовці у відрядження. Щоправда, виручають подорожні до Дніпропетровська й Запоріжжя.

Натомість у поїзді «Сімферополь-Ковель», за словами його начальника, чи не в кожному вагоні їдуть сім’ї. Чи вони від війни втікають, а чи поїздка планова – в людей ніхто не допитується.

Той же Дмитро Семенов ділиться новинами від своїх родичів і знайомих. Приміром, днями телефонувала сестра Наталія із Нижнього Новгорода і всерйоз запитувала, чи не страшно братові ходити вулицями «бандерівського Луцька».

Черговий Дмитро Семенов

– В Росії ніхто сумніву не піддає, що Майдан – справа рук литовських і польських найманців, а також западенців, яким за кожен день перебування у столиці платили чималі гроші. Аналогічна думка – у знайомої, котра є волинянкою, але останніх десять років мешкає у Криму, – розповідає Дмитро Володимирович. – І знаєте, що найсмішніше: бандерівців вона боїться, але вчора дзвонила запитувати, почім у нас житло, щоби приїхати буремні часи пересидіти.

Під час підготовки публікації ми дуже сподівалися налагодити зв’язок із Бахчисараєм. У місті, нагадаю, озброєні незнайомці заблокували частину №2382 Військово-Морських сил України.

Тримати контакт довелося із посередником. Бо сам Бахчисарай заполонили молодики з битами, всі телефони прослуховуються, а в наших «інформаторів» – маленькі діти.

– Вони бояться: якщо «прослушка» зафіксує факт зливання фактів, хтозна, чи ті хлопці з битами не навідуються до цієї сім’ї, – пояснив зв’язковий. – Тому будемо чекати: можливо, главі сімейства таки вдасться купити нову сім-картку і через неї передавати новини...

Але не всі кримчани збираються ховатися.

– Знаю жіночку з Луцька, в якої племінник проживає в Сімферополі, – додає Дмитро Семенов. – Він відправляє дружину з дитиною на Волинь, а сам іде записуватися в лави самооборони, яку організували татари. Цей чоловік, передаючи думку татар, молдован, греків (представники цих націй проживають на півострові), каже: «Наше майбутнє – тільки з Україною. Росія вже «допомогла» Осетії та Абхазії. Крим такої долі не хоче. Так само, як і корінні жителі півострова, чиїх предків совєти вивезли помирати на Далекий Схід».

А поки ситуація в Криму лишається напруженою, Укрзалізниця теж працює хоч і в штатному, але не зовсім стандартному режимі. Виконувач обов’язків гендиректора Укрзалізниці Жураківський видав 1 березня вказівку встановити посилений режим охорони об’єктів, які належать до сфери управління діяльністю залізниць, безпеки руху, електронної обробки процесу перевезень, мостів, вокзалів, складів із паливно-мастильними матеріалами. Після загострення ситуації залізничники перевіряють готовність ремонтних та пожежних поїздів, проводять цільові інструктажі щодо дій у разі виникнення надзвичайної ситуації.

– В Луцьку ще до появи цієї вказівки ми посилили охорону станції та вокзалу. Міліція разом із бійцями самооборони щоночі патрулює об’єкт залізничного сполучення та прилеглі території. На щастя, жодних підозрілих людей чи фактів провокації зафіксовано не було, – повідомив Дмитро Семенов.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

На фото автора і Романа УСТИМЧУКА: черговий Дмитро Семенов; луцький вокзал уже посилено охороняють; так два роки тому із Сімферополя їхали до нас проросійські футбольні фанати…