Близько сотні шахтарів зібралось у середу о 15.00 під дверима ДП «Волиньвугілля».  До робіничого  класу вийшли в.о.гендиректора Микола Клюка, його заступники, директори копалень — і незмінний профспілковий ватажок Юрій Калістратов. Про це пише Нововолинськ Діловий.

Дебати відбулися просто неба, під рвучким вітром, під акомпанемент машин, які мчали трасою або паркувались біля ДП. Запросити людей (а там багато хто був після зміни) до комфортного залу на другому поверсі начальство не здогадалося — чи не схотіло. Мабуть, щоб натомлені пролетарі швидше розійшлися по домівках. 


А може, це тренд такий тепер у Нововолинську. Сходи громади на сходах високої інстанції. На сходах міськради, як було 26 лютого, коли «відставляли» мера. На сходах «Волиньвугілля», як було 26 березня...

Попри холодний вітер і сухий прийом, дебати робітничого класу й директорату видалися гарячими. Що ж допекло волинським шахтарям?

Непрозора оплата праці — надто на «Бужанській», де часто застосовують лише 0,7 тарифної ставки.  

Заборгованість із виплати лікарняних і відпускних — котромусь із учасників сходу бюлетень за 2011 рік оплатили аж цими днями. 

Кричущий брак деталей, матеріалів і запчастин — нерідко шахтарі мусять купувати їх за власні гроші, без відшкодування.

Неповага до людей праці, начальницьке хамство і самодурство. Це допекло найбільше! 

На першій шахті душові для робітників не бачили капремонту, либонь, уже років 60. Стан тих помивочних ганебний, аварійний. Напір води слабенький, а стік — іще гірший. 

Директорів на першій змінилося багато. Чи не кожен встигав подбати про ремонт у своєму кабінеті. Вишукала адміністрація кошти й на євродизайн та євросантехніку в душовій для VIP-персон.  А от до робітничої лазні, якою щодня користуються десятки гірників, руки начальству так і не дійшли! 

Лише зараз, під тиском людей, директор шахтоуправління Віктор Ковтун нарешті почав щось лагодити.  Питається: куди дивились усі ці роки шахтна профспілка і терком? а заразом і керівництво об'єднання? 

Начальників цікавить тільки план, а на умови, в яких той план виконується, їм начхати? Припустимо. Але чому заціпило профспілкам? Там же аж дві профспілкові організації: незалежна й іще незалежніша! І обличчя профватажків на всіх шахтах і у теркомі такі самі незмінні й до болю знайомі, як  хронічний брак респіраторів, саморятівників, спецодягу... 

Та й на питання, які у 71-річного профлідера пана Калістратова зарплатня, пенсія і регрес, на сході так і не почули відповіді. Юрій Іванович головує у теркомі 13 років поспіль. Комфортно вмостились у своїх кріслах і голови шахтних профкомів. Уже й посивіли на своїх виборних посадах. Невже не час поступитися місцем молодим?

Нікого з учасників акції протесту не залишила байдужим емоційна розповідь гірничого майстра з «Бужанки» Богдана Макарчука про численні неподобства на цьому підприємстві. З-поміж іншого зізнався Богдан, що напередодні шахтарського сходу його залякували і принижували — просто на робочому місці, при свідках. 

 

Заступник директора Микола Лазарук настійливо радив йому не бунтувати людей, не рипатись і подумати про своїх дітей, бо може й без роботи лишитись. Ба більше, Лазарук зупинив виробництво (це була третя зміна) й усно розпорядився відсторонити Макарчука від роботи, бо той йому видався «неадекватним». Заявив дослівно: «Бо ти мені не нравишся. Бо хто ти такий?!».

Майстер доводив, що усні претензії Лазарука є  безпідставними й незаконними, та врешті-решт мусив покинути в лаві людей, виїхати з шахти і пройти обстеження у медпункті. Тест-контроль показав, що Макарчук був тверезим,  як скло. Увесь цей час під землею перебували гірники, за яких майстер несе персональну відповідальність...

Монолог обуреного майстра так само завис у повітрі, як усі гострі питання. Гендиректор і голова теркому вислухали Макарчука незворушно. Прогнозую, що Лазарук відбудеться легким переляком —  у кращому разі. У гіршому (для шахтарів) — начальство все «перетре» на міжсобойчику і посміється.

Бурхливі дебати просто неба тривали дві години. Результат такий. Шахтарі випустили пару й відвели душу, погукавши недружно: «Банду геть!» Директори та голови профспілкових організацій «узяли до уваги» й «будуть розбиратися» — невідь-як і невідь-скільки, але це таке... 

Одне слово, погомоніли й посунули додому. Або на зміну. А «генерал» — «на Київ», до міністерства, де зараз оновлюють кадри на місцях. 

Чи замінять Клюку на когось іншого (у кулуарах називали Гарбузюка) — побачимо. Формально держпідприємством усе ще керує Анатолій Заболотній. І він тривалий (рекордний!) час перебуває на лікарняному. А Микола Клюка вже скоро рік — лише виконувач обов'язків гендиректора... 


За цей час керівництво «Волиньвугілля» встановило ще один рекорд. Тут за 9 місяців так і не відповіли на інформаційний запит журналіста про марнотратство бюджетних  коштів на держпідприємстві. І на повторний запит не відповіли. І усні нагадування проігнорували. Ну, я інші запити тепер подам — уже до прокуратури. 

А от чи готові тисячі волинських гірників активно обстоювати свої права — ось питання! Бо та «шахтарська сотня», що не полінувалася прийти на акцію протесту, «банду»самотужки не скине. І справедливості самотужки не доможеться. Хочете змін — піднімайтеся всі. Не хочете — то не скигліть у коментах.
 

Довідково.
На ДП «Волиньвугілля» — 3430 працівників. Це три шахти, «Вуглезбут», «Вантажтранс», санаторій «Шахтар» і апарат об'єднання. 

Зокрема, апаратників («контори») — 101 працівник. 

Місячний фонд оплати праці, зі слів М.Клюки, — 30,2 мільйони по всьому ДП (за лютий). Це з нарахуваннями.

На апарат об'єднання припадає 1 мільйон. Виведіть середню зарплатню по ДП… а тепер — середню по «конторі».

Ну як, нічого не дивує?