Лучанин Вадим повернувся додому з заблокованої частини в Перевальному. Якщо раніше він щиро хотів пов’язати своє життя з армією, то зараз і чути про це не хоче, - пише газета «Сім’я і дім».

Повернувся хлопець весь у синцях, розповідає мама солдата Вікторія. У Мелітополі він вийшов на перон придбати щось поїсти і звернувся до продавчині українською. Одразу ж з’явилися хлопці в камуфляжі і кричали: «бандера». Били втрьох.

Хлопець каже, що всі новини з Криму дізнавався з маминих дзвінків. Доступу до ЗМІ не мали, а керівництво мовчало. Спати доводилося на брудних матрацах, у формі, в чоботях, бушлатах, з автоматами.

Через три тижні хлопців поставили перед вибором: прийняти російську присягу або звільнитися. Кожен другий волів залишитися: їхні родини живуть у Криму, керівництво української армії не гарантувало нікому працевлаштування і не йшли на контакт з солдатами.

«Половина солдатів – у російській формі, друга – в українській. Воювати? Проти кого? Наших 800, а їхніх 5 тисяч стоїть, їх, як курчат, перестріляли б. Російські солдати мали таку зброю та захист, а наші мали вигляд хлопчаків з рогатками», - розповідає про синову службу Вікторія.

Командир частини, де служив Вадим двічі відмовлявся відповідати по телефону, посилаючись на зайнятість. Особові справи видали хлопцям на руки і не відправили у військкоммат. Тобто в частині їх немає, а тут не знають, що він повернувся. Якби щось сталося б у дорозі – ніхто не шукав би.

Хлопець сам придбав собі квиток і безперешкодно вийшов з частини з речами, поки тим, хто вирішив зостатися, видавали нову російську форму. А на квиток довелося позичати, бо картки виявилися заблокованими, їх і досі не можна розблокувати в місцевому відділенні банку.

Вадим розповідає, що напередодні березневих подій, 1 січня весь батальйон відправили у примусову відпустку, наперед за 2014-й. Хоча місяць до того вони повернулися з відпустки. Мотивували це все навчанням. Утім, кому й навіщо знадобилося залишати порожню частину двічі за три місяці – невідомо.