Коли над Академією військово-морських сил у Севастополі піднімали російський прапор, курсанти-патріоти України проявили свою відданість Батьківщині. Серед них — і наш земляк Дмитро Климович (на фото). Про це пише газета Волинь-Нова.
Хлопець минулого року вступив до Академії військово–морських сил імені Павла Степановича Нахімова на факультет корабельної енергетики.
— Він у нас дуже спортивний, — розповідає тато Вадим Климович, підполковник запасу Збройних сил України. — Спочатку посилено займався боксом, потім заявив, що не може бити людей в обличчя, й захопився вільною боротьбою. Діма постійно був чимось зайнятий, як у школі, так і поза нею. Отож, коли прийшов час вибирати навчальний заклад, син довго не думав і визначився: це буде або військове училище, або ж військовий виш. Зупинилися на академії в Севастополі. Склав ЗНО і з хорошими результатами поїхав у Крим. Там теж добре себе проявив на іспитах та на співбесіді, став сьомим у рейтингу тогорічних абітурієнтів.
У серпні рідні поїхали з Володимира–Волинського до Дмитра на присягу. Все було дуже урочисто та помпезно. На заході був присутній колишній командувач ВМС України контр-адмірал Денис Березовський, який останнім часом зганьбився на весь світ. Навчальний заклад просто вразив наших земляків своєю масштабністю, адже в ньому навчається понад дві тисячі курсантів та цивільних із України, Росії та багатьох інших держав.
— Тоді раділи всі: рідні, друзі, вчителька Діми Тамара В’ячеславівна, — згадує Олена Климович, мама хлопця. — Ще б пак, вдалося вступити на державну форму навчання! Син швидко адаптувався, бо він у нас дуже рано став самостійним. На канікулах завжди підробляв на будівництві. А тому, коли поїхав за тисячу кілометрів від дому на навчання, я була за нього більш–менш спокійна. А сьогодні не знаходжу собі місця.
Про сміливий вчинок курсантів батьки Дмитра Климовича довідалися одразу, але не з випуску новин. Син сам подзвонив і, хвилюючись, про все розповів.
— З початком усіх цих подій у Криму ми з чоловіком і так спокій втратили. Щодня телефонували, розпитували, як у нього справи, — продовжує Олена Климович, яка не може стримати сліз. — Діма заспокоював нас, запевняв, що в них усе спокійно. А потім телефонує і розказує, як керівництво перейшло на бік росіян, як опускали український прапор і піднімали російський триколор. Я слухала все це і ледь стримувала свої емоції.
— Син у нас завжди був борцем за справедливість, ніколи не міг змиритися з неправдою, — доповнив батько.
Ми зв’язалися також із самим Дмитром. За його словами, про те, що згідно з указом президента Росії академію перейменують у Чорноморське вище військово–морське училище ім. П. С.Нахімова, курсанти дізнались одразу. Нахімовців зібрали і запропонували переходити до складу нового училища РФ. Вірних Україні курсантів пообіцяли перевести до іншого навчального закладу.
— Спочатку було мало тих, хто погоджувався навчатися вже в російському військовому училищі. Але з кожним днем їх кількість збільшувалася, — розповідає Дмитро. — На моєму курсі навчаються хлопці з Івано–Франківська, Донецька, Сум, Рівненщини, Тернополя. Хоча більшість (як на курсі, так і в самому виші) — кримчани. Вони одразу перейшли на бік росіян. Але серед так званих перебіжчиків були й курсанти із Західної України.
Тієї п’ятниці всім сказали, що буде урочисто опущено прапори Академії військово-морських сил України і державний український, а натомість буде піднято прапор ВМФ РФ. Згідних перейти на навчання у російське вище училище попросили вийти на плац для святкового шикування, а тим, хто проти, запропонували сидіти у казармах. Дмитро залишився у приміщенні. Але разом із іншими нахімовцями домовилися, що під час опускання державного стягу та прапора ВМС України вони вийдуть та заспівають наш гімн. Наперекір усьому!
— Те, що показували в новинах, як зі сльозами на очах курсант згортав державний прапор, — чиста правда. Коли почали співати гімн, у наш бік повернулися всі об’єктиви фотокамер, до нас кинулися журналісти. Щоб якось відволікти увагу та заглушити наш спів, почав грати духовий оркестр, — пригадує Дмитро. — Довго не могли заспокоїтися після цього. Якось несправедливо все це. Ніхто нам не погрожував потім, не карали. У нинішніх керівників училища тепер зовсім інша тактика. Вони заманюють курсантів не батогом, а пряником. І все це задля того, аби нахімовці підписали контракт із Російською Федерацією та отримали російське громадянство. Днями представники ВМС РФ привезли 15 пральних машин, в їдальні повністю оновили посуд, зробили шведський стіл, кожен має можливість обирати ту страву, яка йому подобається. Мало того, нахімовцям пообіцяли, що вони будуть отримувати у 20 разів більшу стипендію, ніж раніше! То й не дивно, що бажаючих одягнути російську форму в академії знайшлося чимало.
 Зараз Дмитро та інші українські курсанти чекають, коли про них згадають у Києві. Час іде, а хлопці позбавлені можливості навчатися.
— Ми свій вибір зробили, а нас кинули напризволяще. Розуміємо, що зараз не найкращі часи в країні, але те, що ми знаходимося, так би мовити, вільними слухачами, не зовсім тішить. Обіцяють, що нас переведуть в Одеську академію. Хочемо служити своїй Вітчизні, — наголосив Дмитро.