Журналісти «Волинської правди« поспілкувалися з головою Волинської ОДА у нарешті відремонтованому губернаторському кабінеті. Григорію Олександровичу навіть не довелося спокушатися прагненням майже кожного великого нового начальника чи то змінити дизайн кабінету, чи то познаходити «жучків», чи просто задовольнити свою примху. Перед фактором нав’язаного ремонту Пустовіта фактично поставив його попередник. Пише «Волинська правда».

– Я за таких умов з ремонту нізащо не починав би. Чому Олександр Костянтинович прийняв таке рішення – питання до нього. Я був тут раніше лише раз, коли знімали Бориса Клімчука. Сказав би, що кабінет був у пристойному стані. Коли вже я прийшов працювати, то застав тут розруху.

– А скільки коштів потягнуло «задоволення» змінити дизайн?

– Не знаю. Все робилося за проектом Башкаленка і тими людьми, з якими він уклав договір.

– Григорію Олександровичу, чи спілкувалися Ви в статусі голови ОДА з Клімчуком чи Башкаленком?

– Я спілкувався з Борисом Петровичем.

– Про що?

– Про область, про її проблеми, про кадри... про життя.

– Скажіть, будь ласка, Клімчук з його досвідом міг би бути корисним на Волині та в країні в цілому, коли ми як держава маємо серйозні зовнішні загрози і внутрішні ризики, пов’язані з бюджетом?

– Живемо у такий час, коли люди самі повинні думати, що вони можуть зробити для Волині і країни в часи небезпеки незалежно від посад та життєвої історії. Сьогодні є про що дбати: зміцнення обороноздатності, недопущення економічного спаду, вирішення соціальних питань. Кожна людина сама визначається.

Борис Петрович... Якщо він прийде з якимись пропозиціями...

– ...але від Вас таких пропозицій, якщо я правильно розумію, не було?

– А що я йому можу пропонувати? Посаду заступника голови ОДА, чи свого радника? Це – ті посади, які б я не пропонував та й він не пішов би. У нас відбулася розмова. Як двох голів облдержадміністрації. Про ризики і можливі шляхи їх вирішення. Ми говорили про перспективні проекти. В тому числі й про аеропорт. Ми мали мову про співпрацю зі світовим банком. Йдеться про фінансування первинної ланки медицини. Ми будемо постачати в цю галузь краще обладнання, завеземо нові санітарні автомобілі. 85 амбулаторій має бути переобладнано. На це виділяється 8,9 млн. доларів. 2,5 млн. доларів буде спрямовано на забезпечення санітарним транспортом. 2,6 млн. – на обладнання та реконструкцію.

На Волині складана ситуація зі серцево-судинними захворюваннями. Тому кошти світового банку підуть і на реалізацію програми «Волинькард». Ми будемо мати сучасні амбулаторії, які матимуть санітарні автомобілі, що швидко доставлятимуть хворих до кардіоцентрів, яких буде 6.

– А з Олександром Башкаленком діалогу не склалося?

– Ми не зустрічалися і не спілкувалися. Мені зараз не до нього.

В армії командирам оцінок не дають

– Якби Вам довелося служити у Криму кілька тижнів тому і Ваш головномандуючий – Турчинов. Як би почувалися Ви як військова людина?

– Бачите... Філософія всіх військових проста: військовий не обирає командира і підлеглих. Накази потрібно виконувати не залежно від того, хто в тебе головнокомандувач. Інколи буває, що завдання здається не зрозумілим. Але військові чітко дотримуються виконавської дисципліни, навіть, якщо завдання видаються алогічними... Буває так, що лише з часом ти починаєш розуміти правоту командира. В армії командирам оцінок не дають. І їхнім наказам – також.

– Ви б зберегли присягу Україні, якби ваші найближчі родичі жили у Криму?

– Я – українець і навіть, якби був корінним кримчанином, не зрадив би присязі. Я вже був у подібній ситуації. Я з 15 років жив в Росії. Навчався у Калінінському суворовському (нині воно Тверське) училищі. Потім продовжив навчання у Ленінградському вищому загальновійськовому командному училищі. Службу проходив в Ленінградському воєнному окрузі. Мав перспективи продовжити службу в самому Пітері. Була підтримка. Це були часи, коли розвалювався Союз. Але я тоді вже почав шукати шляхи повернення в Україну. Мене спочатку не відпускали. Але я добився, щоб мені дали відпустку. Взяв відношення в Міністерстві оборони України та наполіг на переведенні. Багато кому з моїх співвітчизників цього не вдалося зробити, хоч вони й хотіли. В збройних силах України я вже служив у серпні 1992 року.

– Ми маємо право вважати зрадниками кримських військових, які прийняли присягу Росії?

– (пауза) Складне питання. Я також приймав присягу СРСР, але та держава розпалася, зникла і вже не було кому зберігати присягу. Якщо виходити з нинішньої ситуації, то кожен офіцер, який залишився служити в армії країни-окупанта є зрадником.

– Зараз почалася мобілізація на Волині. З якими труднощами стикнулася влада?

– Я для себе визначив три головні завдання на перших порах керівництва в ОДА: мобілізація, кадри та економіка. Зустрівся з усіма командирами військових частин Луцького гарнізону, відвідав Володимир-Волинський гарнізон. У Ковелі зустрівся з начальником гарнізону. Я усвідомив, що ми маємо дуже патріотично налаштованих офіцерів, командирів, які не опускають рук та не нарікають на труднощі.

Що таке ЗСУ сьогодні? Мінімум матеріально-технічних засобів і максимум бажання виконати поставлені завдання та максимум патріотизму з боку наших офіцерів, контрактників. Варто згадати, що у нас дуже добре фінансувалося МВС та його підрозділи. Це не стосувалося рядових дільничних, які боролися зі злочинністю. А от структури, основне завдання яких було боротися з власним народом, то мали хороші бюджетні гроші. Той же «Беркут». Вони мали захмарні зарплати.

– Але повернемося все ж до мобілізації? Як люди реагують на повістки? Чи є випадки, що військовозобов’язані ухиляються від служби?

– Фактично, ми не зустрічалися з відмовами. Хоча є поодинокі випадки, коли родичі відповідають, що син на заробітках чи ще десь. Це – одиниці. Військкомати сьогодні кажуть, що не знають, що робити з волонтерами. Маса людей виявляє бажання проходити службу. Є й не військовозобов’язані.

Вражений багатьма історіями. Розповім одну з таких. У Володимирі-Волинському є бригада, де стоїть маса техніки. Є мінімум особового складу, який має привести ту техніку до ладу. Йдеться про танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери та іншу техніку. Ввечері після робочого дня понад сотня мешканців міста приходять у військову частину та без всякої оплати допомагає ремонтувати техніку приводити її до бойового стану. Це робиться до самої ночі. Потім люди йдуть на роботу, а ввечері повертаються в бокси. Вони навіть шукають бізнесменів, які фінансують придбання запчастин, яких не вистачає. Відновлюються акумуляторні батареї, ставляться нові.

Ми відкрили разом зі спілкою афганців розрахунковий рахунок на підтримку наших частин. Створена наглядова рада, в яку входять представники всіх військових частин. Вони аналізують, які в кого проблеми та як їх вирішувати. Купують бронежилети, які відповідають ГОСТу. Бо в іншому випадку він людину не захистить, а тільки слугуватиме додатковим вантажем. Багато бізнесменів та народних депутатів долучилися та допомагають армії фінансово. Багато молоді приходить. Просять організувати навчання. Нас вражає самоорганізація людей. Як і на Майдані. Захиститися від ймовірного агресора ми можемо тільки, проявивши розуміння один до одного. Треба зробити все можливе, щоб наші збройні сили були набагато боєздатніші.

– Нинішня фактично війна нам додала проблеми з біженцями. За даними центрального телебачення, кримчани здебільшого обирають Київ та Львів. Чи багато людей з Криму на Волині?

– Зареєструвалося 29 сімей. Їх розселили в Луцьку, Нововолинську, в інших містах. Ми підготували 450 місць, щоб прийняти людей і забезпечити їм дах над головою. Можливо, влітку будемо використовувати дитячі табори відпочинку. Хоча поки такого масового руху кримчан в нашу сторону немає.

Хіба політичні сили – це не частина громади?

– Поговорімо про кадри. Ваші так звані квотні принципи не витримують жодної критики. Відомо, що й на вашій першій прес-конференції в якості голови ОДА журналісти досить гостро критикували нинішню систему кадрових призначень. Чи можливо з цим явищем боротися? Який Майдан, скажіть, будь ласка, уповноважував три політичні сили розділити посади між собою і робити це в такий спосіб, як ми всі спостерігаємо, в тому числі і на Волині? До чого ці квоти? Хто вирахував, на яку квоту може, а точніше, має право претендувати та ж «Батьківщина», чи «Свобода», чи УДАР? А якщо вони не мають потрібної кількості фахівців?

– Я б не став би в таких темних тонах говорити про політичні сили. Будь-який принцип формування влади є недосконалий. Бачення в людей суб’єктивне. Нинішнє формування влади не схоже на попередні. Раніше владу в області одноособово формував голова ОДА. Сьогодні ж влада формується громадою.

– То, виходить, громада сказала, щоб у вас було два заступники від «Свободи»?

– А що таке громада і що таке політичні сили? Хіба політичні сили – це не частина громади?

– А якщо людина не прихильна до жодної політичної сили, але є професіоналом в галузі, у якій працює на керівній посаді. Вона має право далі працювати?

– Звичайно. І в нас є такі пропозиції. Ми розглядаємо всі варіанти. Якщо після всіх призначень проаналізуємо ситуацію, то побачимо, що членів партій, які ви називали, серед посадовців буде хіба третина. Триває обговорення.

Ви запитуєте, хто доручив формувати владу за квотним принципом. Я б назвав його не квотним, а коаліційним принципом. Я ще раз повторю, раніше всі призначення були за погодженням з головою ОДА. Ці процеси відбувалися не за один день і з погодженням з центральною владою. Нині ще треба враховувати фактор спецперевірки. Цей процес розтягується.

А з часу мого призначення минуло менше місяця. Втім, вимагають змінити владу вже і зараз. Так не буває. Потрібен час, щоб звільнити одних і ще більше часу на призначення інших. Є пропозиції партій, але більшість пропозицій – безпартійні кандидатури. Багато хто повертатиметься до влади з тих людей, кого попередні керівники звільняли. Будуть й нові обличчя. Ми звільняємо людей, які з точки зору громадськості та політичних сил не відповідають займаним посадам. Так, є професіонали. Але вони підтримували політику попередньої влади, яка вбивала людей. Люди не знаходили мужності вийти з партії влади чи залишити посаду тоді, коли їхні вожді переходили рубікон. Таким сьогодні треба йти. Це – неприємні речі, непопулярні речі.

– З яких мотивів звільняють Галину Карнаухову? Вона займалася політикою? Її приходили підтримувати колеги. Чи в нас партії – громада, а всі інші – ні? Вона завинила тільки тим, що посаду, яку вона обіймає повинна зайняти креатура УДАРу, бо, бачте, квота така?

– Ми говоримо не тільки про політику. Ми ведемо мову і про певні зловживання.

– Карнаухова допустила зловживання?

– Я висловлююся комплексно, а не конкретно про пані Карнаухову. Сьогодні виникла потреба підсилити напрямок в спорті. Ми хочемо запропонувати це робити фахівцю від спорту. Так, цю кандидатуру внесли наші колеги від УДАРу. Ми підтримали цю людину. Карнаухова на цій посаді не працюватиме. Чомусь ніхто так не ставив питання, коли знімали Зайченка та призначали на його місце Карнаухову.

Ну, от ніхто не цікавився, чому після виборів попереднього президента міняли управлінців. Прийшла нова команда і природно розставила свої кадри. Сьогодні нова команда, яка хоче чути громадськість, а не тільки працівників ОДА, критикується.

Є ж ще тренери і спортсмени. Так, є частина людей, які підтримують Галину Карнаухову, а є такі, що на стороні нашого рішення провести ротацію. Ми хочемо дати шанс новій людині попрацювати.

Хоча, якщо відверто, то я не дуже вникав у ситуацію з Карнауховою. В мене є заступник, який опікує ці питання – Роман Карпюк. Він сам спортсмен розуміється на специфіці управління, тому я погоджуюся з його висновками та пропозиціями. Страху немає. Попрацювала пані Карнаухова, попрацює й пан Шевчук. Через деякий час прийде інша людина.

– Із заступниками вашими визначено остаточно, що ними мають бути Карпюк, Кудрявцев та Собуцький?

– Роман Карпюк уже працює. Що ж стосується двох інших претендентів, то найближчим часом все вирішиться. Ви запитували, чому двоє людей від «Свободи». Сергій Альбертович Кудрявцев дійсно рекомендований «Свободою». Микола Собуцький рекомендований Асоціацією фермерів. Була пропозиція призначити заступником креатуру УДАРу Тарасюка, але він не пройшов громадських слухань. Всі побачили, що людина не зорієнтувалася, що вона має робити на посаді заступника голови ОДА. Громада його не прийняла. Він не пішов далі громадських слухань. Партія УДАР не наполягала на своєму.

Ми зіштовхнулися з багатьма проблемами. Багато людей не хочуть йти у владу, бо не мають бажання переживати люстраційні процеси. Більше того, багато хто розуміє, що перебування у владі сьогодні не є комфортним. Другий момент. Багато людей не хочуть працювати саме в цей період. Адже незабаром вибори Президента. Буде новий глава держави (і хто б не був, Юлія Володимирівна, скажімо, чи Тягнибок) знову мінятиметься команда, але все відбуватиметься за новими принципами, бо Президент матиме вотум довіри народу.

– Ну, скажу, що, виправдовуючи квотний принцип нинішньої влади ви мене, принаймні, не переконали. Але просто ви цього не вирішували, бо всі процеси нав’язуються Києвом.

– Я не люблю слово квотний, я волів би оперувати терміном коаліційний.

– Про яку коаліцію мова у період президентської гонки? У вашій коаліції одні посадовці підтримуватимуть Тимошенко, інші – Тягнибока, а ще інші – Порошенка.

– Головна ідея цих кадрових призначень – не дати сьогодні в умовах виборів монополії адмінресурсу жодній політичній силі.

– Тоді виходить, що названі мною політики користуватимуться адмінресурсом, а Добкін чи Тігіпко – ні.

– Не переживайте за них так. Знаючи сьогодні склад облрад на Півдні та сході України, можу стверджувати, що вони мають нормальну підтримку там.

– Проясніть ситуацію із ще одним кадровим питанням. Олександр Мартинюк, заступник голови обласної організації «Батьківщини» заявив через соцмережі про свій вихід з партії і про те, що він не очолюватиме управління інформації ОДА.

– Я задавав це питання Олександру Івановичу, і не отримав відповіді. Він лише сказав, що не має претензій ні до мене особисто, ні до членів бюро партії. Може він хоче відпочити від політики. Він – професіонал. В мене є його пропозиції щодо роботи управління і я врахую ці ідеї.

…дружу з усіма представниками ЗМІ і ніколи не ініціюватиму їх люстрації

– Сьогодні багато розмов про «Правий сектор» і сприйняття суспільством цієї організації далеко не однозначне. Чи є вплив «Правого сектору» на вашу роботу?

– «Правий сектор» є вже політичною партією. Вони на Майдані вибороли право знаходитися в політичному середовищі України. Ігнорувати цю політичну силу ніхто не буде, і ніхто не ставить перед собою такої мети. Ми відкриті для спілкування з усіма політичними силами і громадськими організаціями. В чомусь ми сходимось у точках дотику, а десь не вдається порозумітися.

– «Правий сектор» диктує вам якісь умови?

– Я б так не сказав. Вони наполягають на певних принципах, за якими повинні діяти посадові особи… Ці принципи співпадають з моїм баченням розвитку подій.

Інша справа, коли люди не розуміють, чому, скажімо, так довго призначаються заступники. Є ж свої нюанси зі спецперевіркою.

Керівники департаментів були звільнені тільки минулого тижня. Після цього ми отримали змогу відправляти документи на нових претендентів на ці посади.

– Чи всі департаменти ОДА матимуть нових керівників?

– Ні.

– От, до прикладу, департамент фінансів. Від директора ніколи не було чутно ніяких політичних оцінок чи висловів.

– Не тільки ви цього від нього не чули. Він займається тільки своєю безпосередньою чиновницькою роботою і є грамотним фінансистом.

Ми акуратно підходимо до питання бюджету і фінансів. Вирішили не чіпати тих людей, які мають стосунок до формування бюджету і не є заплямованими політично. Ми не маємо даних і про те, що той же Ігор Никитюк якимось чином замішаний у корупційних схемах. Сьогодні його присутність на посаді директора департаменту фінансів ОДА є сигналом фаховості влади і сигналом для бізнесу, що ОДА працює професійно.

– Повернімося до питання про «Правий сектор». В якій манері лідерам цієї організації на Волині притаманно зустрічатися з вами? Вони попереджають попередньо про свої візити, оскільки у вас є робочий графік, чи зі своїми питаннями приходять, коли самі захочуть?

– Почнімо з того, що я давно знаю Павла Петровича Данильчука. Він – депутат Луцької міської ради, як і я. Ми спільно працюємо. Я знаю й інших представників «ПС». Для мене вони не є новими людьми. Я знаю, як з ними будувати стосунки. Павло – взагалі вихована інтелігентна людина. Анархії у їхній поведінці зі мною немає. Вони попередньо телефонують і попереджають. Колись було, що мені не виходило зустрітися, але Павло наполягав, що питання потрібно обговорити і ми спілкувалися десь з 23.00. до 24.00. Але так до мене приходять не тільки з «Правого сектора», а й представники інших партій та громадських організацій. Скажу відверто, мені катастрофічно не вистачає робочого часу.

– Ваше ставлення до люстраційних процесів у ЗМІ.

– Дуже обережно підходжу до поняття «люстрація». Ми повинні знати, хто її проводить, адже не має бути симпатій-антипатій. Суб’єктивний чинник не повинен впливати на цей процес. Люстрація не може перерости у банальне зведення рахунків. Я за те, щоб люди, які є чиновниками, були відкриті.

Стосовно ЗМІ… Я дружу з усіма представниками ЗМІ і ніколи не ініціюватиму їх люстрації.

Перше півріччя – це період виходу з економічного піке

– Яка ситуація в області з наповненням бюджету?

– Проблема бюджету є спільною для всієї України. Попередня влада розікрала казну. Сьогодні бюджету як такого немає. Грошей вистачає на зарплати та пенсії, і то Слава Богу. Маємо кошти і на соціальні виплати та мінімальні потреби області.

Революційні події достатньо впливали на перебіг економічних процесів. Загроза Україні з боку Росії відлякує інвесторів. Вони в очікуванні, чим завершиться вся ця історія протистояння. Бюджет, який був прийнятий, складно буде виконати, бо планка по доходах дуже висока.

За перші два місяці цього року обласний бюджет виконувався на 93%. Ми не отримали в бюджет понад 11 млн. грн. Це – проблема. На сьогодні ситуація дещо змінюється. Станом на 28 березня бюджет виконується вже на 96%. Тобто є тенденція до вирівнювання ситуації. Ми працювали над цим. Зустрічалися з підприємцями, роботодавцями, працівниками агросектору. Сьогодні прийшла команда, яка не бере участі в тіньових схемах, не створює благодійних фондів, які повинні наповнюватися. Ми готові працювати чесно і відкрито. Бізнес теж робить свої кроки, бачачи такі підходи. Ми не повинні мати зарплати конвертах. Зрушення є. Ми на правильному шляху.

У Мінфіні затверджені вільні залишки обласного бюджету в сумі 46 млн. грн. З них 11 млн. грн. буде спрямовано на погашення казначейської заборгованості. Управління та департаменти готують пропозиції щодо розподілу решти 35 млн. грн.

Будемо визначатися. До сесії будемо виходити з цим проектом.

– Попередня влада ініціювала багато сільськогосподарських програм. Були й такі, з яких насміхалися і присвоювали їм смішні назви на кшталт «Му-му», але, добре-погано ці програми працювали і навіть запозичувалися Києвом для державних проектів. Чи вписуються ці програми в концепцію вашого бачення освоєння бюджетних коштів в області?

– У першому півріччі ми призупинимо повноцінне фінансування програм, в тому числі і сільськогосподарських. Перше півріччя – це період виходу з економічного піке. А потім повернемося і до програм.

– Якщо війни не буде…


– Погоджуюся. Але зазначу, що офіційно жодна програма не закрита. Фінансування цих програм переноситься на другу половину року. Економіку області треба привести в нормальний стан.

– Як проходять весняно-польові робити в області?


– Посіяно 91% всіх ранніх зернових культур. 25% від запланованого посіяно цукрового буряка. Відбулося підживлення ріпаку та озимих. Роботи тривають.

– Керівники сільськогосподарських підприємств зверталися за підтримкою?

– Ми провели з ними нараду. Були представники фермерів. Визначилися з питаннями, які вимагають нашого додаткового сприяння. Йдеться про отримання кредитів, придбання мінеральних добрив. Ми вели мову з представниками банків, почули їхнє бачення та пропозиції і вдалося врегулювати цю ситуацію. Всі розуміють, що ми маємо зараз об’єднатися, бо час дуже непростий для України.

– Чи відомо вже хто працюватиме в екологічному напрямку в області? Відомо, що заяви на звільнення написали і Анатолій Гетьманчук, і Богдан Колісник.

– Вивчаємо питання по кандидатурах.

– Чи будуть в цьому році будуватися школи, садочки, перинатальний центр?

– Що стосується перинатального центру, то ми підготували пропозиції Кабміну, бо цей об’єкт нам дуже потрібний. Зараз наші напрацювання розглядаються. При відповідному фінансуванні ми можемо завершити це будівництво у цьому році. Крім того, будуть добудовуватися школи та садки, але не в тих об’ємах, які планувалися.

– Що будемо робити з невідремонтованими дорогами?

– Ситуація складна. Облавтодор два місяці не отримує коштів за виконані роботи. Більше 1 млн. грн. становить заборгованість по зарплаті в підприємстві. Це – проблема. Є борги за виконані роботи, але ще варто перевірити, чи співпадає вказане в актах з фактично виконаними об’ємами. 

Якщо громада вирішить, що облради повинні формувати виконкоми, то так і буде

– Один з лідерів вашої політичної сили і діючий прем’єр-міністр Арсеній Яценюк нещодавно досить конкретно висловився про реформування системи управління, що означає майже ліквідацію ОДА. Ну, позбавлення їх нинішніх широких повноважень – точно. Виконавчі органи влади пропонується формувати обласним радам. Чи готові ви до реалізації такої реформи і її наслідків для вас особисто?

– Готовий до будь-якого перебігу подій. Повинне визначитися суспільство, яка саме форма влади нам потрібна. Арсеній Петрович дав меседж для обговорення. Якщо громада вирішить, що облради повинні формувати виконкоми, то так і буде.

– Але тоді потрібно буде і бюджетне реформування проводити. От із сьогоднішньої розмови випливає, що вам складно працювати в умовах поганого фінансування. Але воно й у стабільніші політичні часи було не кращим. Як на мене, то вам важко працювати на цій посаді після Клімчука, який, хто б там що не казав, був потужним головою. Так, він не без гріха (і йому ще довго дорікатимуть цим). Однак, існував чіткий стереотип, що це – людина корисна для області, бо вона вміє «вибивати» в Києві гроші. Ви працюєте в тих же конституційних умовах, що й Клімчук. Чи готові ви так само відстоювати Волинь в плані бюджетного фінансування?

– Труднощів дійсно багато. Але я не нарікаю. Я розумію й тимчасовість цієї посади. Багато чинників ускладнюють роботу. Є й фактор Клімчука, який мав команду професіоналів. Але ще й була команда іміджмейкерів, які працювали над образом Бориса Петровича. Було певне подання інформації. Кошти, які привозилися, або ж планово поступали в бюджет, інколи показувалися як велика фінансова перемога. Але ніде правди діти, багато залежить від керівника і його вміння переконувати та знаходити аргументи та добиватися, щоб в область приходили кошти.

Чи буду я цим займатися? Звичайно, що буду їздити, спілкуватися та впливати на ці процеси в міру своїх знань та можливостей і тієї ситуації, яка складається. Але варто розуміти: сьогодні всі на голодному фінансовому пайку. Їхати в Київ та вибивати кошти на якісь мегапроекти в умовах, коли не має коштів. то чи доцільно їздити в Київ вибивати те, чого немає. Будемо бачити.

– Григорію Олександровичу, щиро бажаю вам не мати іміджмейкерів, бо вас вчитимуть казати неправду. Бажаю бути чесним перед волинянами. Удачі вам. Хай ваші київські політичні боси розуміють правильно, у якому ви зараз статусі і не змушують вас вимазуватися в нечесну політику. Бажаю мудрих колег, які будуть справжніми професіоналами в першу чергу, а вже потім вашими коаліційними партнерами. Тепер ваша чергащось сказати волинянам.

– Бажаю впевненості в європейському майбутньому України. Набратися терпіння пережити цей складаний період для держави. Набратися мудрості, відповідальності, щоб уникнути помилок. Не нашкодити ситуації гарячковими діями та висловами. Думаю, ми гідно пройдемо цей тернистий проміжок нашого історичного шляху. Ми спільно збудуємо таку Україну, про яку мріяли наші діди-прадіди.