Ціни на пальне стрімко повзуть вгору. Нафтотрейдери пояснюють ситуацію підвищенням курсу долара. Відсутність держконтролю дозволять їм не тільки всі свої витрати перекладати на споживача, а й пристойно заробляти. При цьому внутрішній ринок стає залежним від зовнішніх гравців, а енергобезпеку держави опиняється під загрозою, - пише Уніан.

З кінця лютого по квітень ціна на найпопулярнішу марку бензину «А-95» в середньому по країні зросла до 13,20 грн за літр з 11,60 грн, дизельного палива - до 12,40 грн за літр з 10,30 грн. Найчастіше нафтотрейдери пояснюють підвищення вартості коливаннями курсу долара, у той час як ціни на нафту в світі залишаються стабільними вже довгий час (а віднедавна зусиллями США ціни навіть впали) .

Просто ринок нафтопродуктів в Україні живе за своїми правилами. Держава повністю втратило на нього вплив. Хоча існує Державна інспекція з контролю за цінами, але цей орган лише має право спостерігати за ситуацією на нафторинку. «На жаль, ми можемо вивчати тільки ті ціни, щодо яких запроваджено державне регулювання. Нафтопродукти такого регулювання не мають, тому ми обмежені у своїх діях», - розповів УНІАН начальник відділу економічного аналізу та моніторингу цін і тарифів на ринках монопольних утворень держцінінспекції Андрій Минка . За його словами , колись існувала інспекція, на чию функцію входили перевірки нафтотрейдерів на предмет обгрунтованості цін, проте зараз все по-іншому.

«У нас немає важелів для перевірки обгрунтованості цін , ми не можемо залізти в собівартість, і перевіряти дотримання цінової політики», - підкреслив він.

Тим часом, Україна протягом останніх десяти років наполегливо нарощувала імпорт нафтопродуктів, різко знижуючи обсяги власної нафтопереробки. До 2013 року частка імпорту на ринку досягла 80 %. При такому розкладі великі імпортери спокійно нав'язують кінцевому споживачеві свою цінову політику і, користуючись ситуацією, знімають вершки . Але важливо не тільки це - імпортери в будь-який момент можуть об'єднатися для цінової змови. До речі, Антимонопольний комітет вже запідозрив компанії, що імпортують паливо, у змові, заявивши, що, за його розрахунками, роздрібні ціни на сьогодні завищені більш ніж на 1 гривню за літр будь-якого палива. «Учасники ринку підвищували ціни на моторні бензини та дизельне паливо практично одночасно і встановлювали їх на однаковому або близькому за розміром рівні» - йдеться в повідомленні АМКУ з посиланням на результати досліджень, проведених у лютому-березні 2014 року.

«Поряд з об'єктивними факторами, які викликають зростання цін на паливо , у тому числі зміна курсу долара і євро, існують ознаки прояву зловживання ринковою владою та узгодження конкурентної поведінки», - пояснили у відомстві.

Варто додати, що імпортери сильно залежні від митних органів не тільки України, а й тих країн, де ведеться закупівля палива.

Реалізацією імпортних нафтопродуктів в Україні займаються такі компанії, як WOG, ОККО, Socar, Shell, КЛО, Лукойл, ТНК і т.д. З перерахованих імпортерів , WOG володіє найбільшою мережею АЗС , що автоматично робить її найбільшим гравцем на цьому ринку. За словами генерального директора компанії WOG Сергія Корецького , до кінця 2013 року кількість АЗС мережі досягла 500 , а річний оборот компанії склав в цілому 3 млрд дол - приблизно 17 % ринку нафтопродуктів України . При цьому у компанії амбітні плани - до 2015 року наростити кількість АЗС до 600 . Як наголошується на сайті компанії, її АЗС представлені практично в кожному куточку країни. Успіх WOG пояснюється тим, що її власником є народний депутат Ігор Єремєєв , який входить до комітету Верховної Ради з податкової і митної політики. Будучи носієм законодавчої ініціативи , нардеп може впливати на ключові для його бізнесу рішення. Власне, за попередньої влади це і відбувалося. Крім того , Єремєєв брав участь у засіданнях так званого інвестиційного ради , які скликав скандальний екс -міністр доходів і зборів Олександр Клименко.

Нічого не змінилося і за нової влади. Після втечі Януковича, саме депутатська група Єремєєва запропонувала зміни в антикризовий пакет ініціатив уряду Арсенія Яценюка. У числі інших пропозицій, за даними джерел УНІАН, найактивніше команда Єремєєва лобіювала тему підвищення ставки ренти на видобуток нафти в Україні. На думку ряду експертів, кінцевою метою таких дій було зробити власний нафтовидобуток і нафтопереробку в Україні нерентабельною, щоб остаточно добити національних гравців ринку і передати всі «бензинові потоки» країни в руки імпортерів.

Колисьм Україну неможливо було уявити настільки залежною від імпорту автомобільного палива. На початку 90-х в країні працювали 6 нафтопереробних заводів. Сьогодні в строю знаходиться тільки один - Кременчуцький. Одним з перших поліг у нерівній битві з імпортерами Херсонський НПЗ - власне, це підприємство і контролюють структури Єремєєва. Останній раз в Херсоні переробляли нафту в 2005 році. Лисичанський НПЗ, контрольований енергетичним гігантом - компанією «Роснефть», був зупинений в 2012 році - російському монополісту після покупки ТНК- BP в Україні не потрібен був внутрішній конкурент, тому вітчизняні водії, заправляючись на російських заправках, підтримували не тільки бюджет РФ, а й російських нафтопереробників. Одеський НПЗ, зупинений в 2010 році своїм попереднім власником - російською компанією Лукойл (з тієї ж, що й Лісісчанскій НПЗ, причини), восени минулого року кілька разів запускався новим власником - одіозним бізнесменом Сергієм Курченко. Однак після краху режиму Януковича Курченко був оголошений в розшук за махінації на ринку нафтопродуктів. Зараз про роботу Одеського НПЗ достовірної інформації немає. Хоча учасники ринку стверджують, що підприємство не працює.

Як результат свавілля імпортерів і російських монополістів - Україна в 2013 році досягла рекордного мінімуму з переробки нафти. Виробництво бензину в минулому році скоротилося в порівнянні з 2012 роком на 41 % - до 964 тис. тонн, дизельного палива - на 30 % , до 950 тис. тонн. При цьому річне споживання бензину в Україні становить близько 4 млн тонн , а дизпалива - близько 6 млн тонн.

Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич назвав залежність ринку України майже на 80 % від імпортних нафтопродуктів дестабілізуючим фактором.

На його думку, одним із способів відновити великі обсяги нафтопереробки в країні могла б стати скасування урядом ПДВ на імпорт нафти або його зниження.

«Нафта дешевша, економіка краща. НПЗ випускають конкурентну продукцію і витісняють потихеньку імпорт», - пояснив експерт.

Також він зазначив , що окрім скасування ПДВ, можливий варіант анулювання митних зборів на ввезення устаткування, призначеного для модернізації заводів. «Такий проект розглядався попереднім урядом, однак існує небезпека того, що під виглядом обладнання будуть ввозитися яхти та інше», - додав експерт.

Зрештою, очевидним стає той факт, що глибока залежність України від імпорту палива і відсутність впливу з боку держави на цінову політику на ринку грає проти самої ж України. Всі витрати нафтотрейдерів на валютні коливання та інші витрати автоматично перекладаються на кінцевого споживача. Крім того, в нинішніх умовах напіввійськового стану блокування російськими кораблям, наприклад, українських портів, або припинення поставок палива по сухопутній території з Росії та Білорусі в рамках чергової торговельної війни, на які РФ така щедра останнім часом, фактично означатимуть загибель паливного ринку України. Адже в умовах такої високої залежності від поставок ззовні велика частина вітчизняних автозаправок попросту спорожніє. Цього не можуть не розуміти в Росії, де, як бачимо, де-факто існувала державна програма по скупці НПЗ України з єдиною метою - зупинити їх.

Кремлю так навіть зручніше ставити Україну на коліна, причому за активної допомоги українських же бізнесменів. Тут нічого дивного немає. Дивно інше - антидержавну діяльність імпортерів і російських інвесторів в нашій країні вперто не помічають вітчизняні чиновники, навіть з нової влади.

Володимир Касатонов ( УНІАН)