Займатися благодійністю нині популярно. Скриньки для збору коштів із проханням про допомогу можна побачити скрізь. Найчастіше в людних місцях. Величезна кількість волонтерів із пластиковими боксами, які ходять вулицями Луцька закликають бути небайдужими та жертвувати гроші. Благочинство чи обман? Та куди насправді йдуть пожертви намагалися з’ясувати журналысти ТРК «Аверс».

Лучанка Марина розповіла: «Бачила Львівський благодійний фонд. Вони подорожують по Україні. На цих вихідних вони стояли, збирали гроші на лікування якогось хлопчика. В мене навіть візитка є».

Представницю цього фонду ми теж зустріли на одній із центральних вулиць Луцька. Але з нами вона була не такою привітною як із городянами у яких щойно просила гроші. Волонтер одразу ж почала втікати і вимагати, щоб її не знімали. 

Волонтерка таки розповіла, що гроші збирає на лікування трьох діток хворих на ДЦП із Львівщини. Працює усього другий день. Показала, що документи, які має для збору коштів. Тут договір про те, що вона безкоштовно є волонтером фонду, копії документів на хворих дітей та їх батьків. 

Волонтер Артур розповів для кого збирає кошти: «Йому 5 років, у нього епілептичний синдром і йому потрібно зібрати 22 тисячі у міжнародній клініці у місті Трускавець…  Це документи батьків які звертаються до Фонду… Я займаюся цим, бо я цього хочу.

Наступного дня на цій же вулиці спілкуємося ще з однією волонтеркою цього фонду. Катерина з приязною усмішкою, зазначила, що у неї перший робочий день стажування, документальних підтверджень цьому немає. 

Катерина: «Я хочу хоч комусь допомогти врятуватися… Я відпросилася з навчання, бо сьогодні мені обовязково треба було вийти на роботу… Що до оплати, я особисто не знаю, тому що перший день на стажуванні. Кажуть, що потім буде якесь матеріальне заохочення».
У єдиному державному реєстрі з’ясовуємо – «Фонд добрих людей» зареєстрований у Харкові. У Луцьку його відділення з’явилося нещодавно. Ми навідалися в офіс, який орендують для добрих справ. Двері - зачинені. Вдалося поспілкуватися лише з орендарем із сусіднього офісу Андріє Шереметою: «Спочатку тижня зявилися якась благодійна кампанія. Я бачив хлопець який знімає, що він зі Львова, шукає квартиру де жити. Частіше всього один, біля шостої години вечора». – Про волонтерів, які збирають кошти сусід «благодійників» чує вперше.
 
Із представником Луцького відділення фонду Андрієм Костельним нам вдалося поспілкуватися телефоном. Він розповів «Фонд є всеукраїнський і працює в 18 регіонах України. Волонтери проходять стажування далі з ними укладаємо договір волонтера… Ми їм даємо компенсацію за витрачений час і харчування. Зарплата не виплачується з боксів. В нас є підприємці, які спонсорують нас… Є бокси, вони закриті, опломбовані. Є печатка фонду… Відкриваю так само я в присутності тієї людини, яка принесла бокс. Складається акт і в кінці дня гроші відносяться в банк на рахунок Харьківського відділення. Харків перераховує кошти на рахунки батьків для яких збирають кошти наші волонтери».

Всупереч тому що Луцькі волонтери кажуть, ніби працюють безплатно, керівник розвитку фонду зі Львова, який контролює західний регіон, зауважив - щомісяця Харьківське відділення нараховує офіційно плату. А існує ще й неофіційний заробіток. 

Ігор Костюк: «Я сьогодні приїжджав, звіряв звіт, то назбирали 1200 гривень  за 7 днів і перераховали кошти на рахунок фонду… Може бути від 20 до 80 гривень (оплата праці волонтера – ред.)… Якщо з роздачею візиток, в залежності від того, яка на них розміщується реклама, то там в середньому 50 гривень. Кожного дня їм можуть оплачувати наші підприємці, якщо вони хочуть їх заохотити, якщо вони паралельно виконують їххню роботу. Бо під час збору коштів вони розповсюджують флаєри, рекламки можуть роздавати. Вже так неофіційно та компанія виділяє кошти без податкової, без бухгалтерії)».

Виходить, що благодійність є не зовсім безкорисною справою. Та чи доходять пожертви тим, для кого їх збирають. Ми зателефонували до батьків хворих діток, аби впевнитися, чи просили та чи отримували вони допомогу від фонду. 

Мама хворої дитини Наталія Кулачковська: «Так, вони казали, що березень збирали у Львові і нам перекинули 5 тисяч гривень, ми просили у них 20… Дуже багато збирають. Не проконтролюєш скільки гршей зібрали. Якщо вони нам дадуть 20 тисяч, і при цьому собі назбирають 20 – я буду втішена... Ми заяви писали, давати дозволи на збір грошей… Як вони калькуляцію проводять і яку суму нам перерахують, і яку було зібрано ніхто не взнає».

Про те, як наживаються на чужій біді розповіла мама хворого Павлика. Але іншого виходу, каже, немає. Доводиться закривати очі на дії спритних благодійників, щоб хоч якась копійка надійшла на лікування дитини. 

«Він приїжджав до нас до хати і сказав 50 на 50.  Ми погодилися, бо треба було гроші… Вони сказали, що то немала сума іде, що то крутяться великі гроші. Найменше в місяць буде, ну він сказав 5000 гривень, а прийшлося то він давав 500 гривень. А решту наставив скриньок 50-100, і забирав великі гроші… Потім на мого Павлика збирали в Дніпропетровську… Вони фотографію Павликову взяли з інтернету і сказали, шо вони збирають на нього гроші. Я цього не знала... Є багато аферистів», - зазначила жінка.

На сьогодні в Україні зареєстровано близько 4000 благодійних фондів та організацій. І, нажаль, єдиного державного органу, який би контролював роботу цих організацій немає. А про тих, хто мав би допомагати хворим і знедоленим, найчастіше чуємо лише тоді, коли іде збір коштів. Поки одні дійсно допомагають людям, інші маскуються під благодійників, а дехто збирає гроші просто у банки.