Більш, ніж півмільйона кроків назустріч українській армії, - їх зробив благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці  – Новий Луцьк», адже кожна витрачена ним гривня на спорядження, техніку і обладнання для військових частин і формувань зміцнює загалом й обороноздатність держави. А таких гривень лише за останній тиждень витрачено вже понад 600 тисяч...

Українській армії потрібна підтримка суспільства. Але водночас і суспільству потрібна підтримка армії. Сказав же хтось із великих політиків, що народ, який не хоче годувати власну армію, буде годувати чужу...  Володимир-волинський міський голова Петро Саганюк каже, що був відверто шокований рівнем довіри волинян до армії, бо механізована бригада, котра дислокується у княжому місті, отримує таку безцінну допомогу, на яку раніше годі було й сподіватися. Власне, українську армію в останні десятиліття свідомо просто знищували. Тому й перетворювалася вона на «військо на роверах», бо контрактники доїжджали із сіл на службу на власних велосипедах, з «тормозками» у кишені, ще й без форми. А танки два десятиліття просто стояли на приколі... Та коли у суспільстві прозвучав клич «Допоможи армії!», люди почали нести часто мало не останнє. Один з селян, розказує міський голова, привіз... власного кабанчика, аби солдатики мали що їсти. Та, на жаль, армію, яку розоряли два десятиліття, кабанчиками не порятуєш.

– Волиняни про армію турбуються по-батьківськи, як про своїх дітей. Люди люблять і державу, і її захисників, і покладають на них великі надії. Але військовим нині потрібно так багато, ці потреби такі, здається, безмежні, що тільки об'єднавшись, суспільство зможе їх певною мірою забезпечити. Благодійний фонд народного депутата Ігоря Палиці з повагою і, я б сказав, добротою поставився до прохання військової частини, яка дислокується у Володимирі-Волинському, і надає їй допомогу. Ми ж розуміємо, що це – приватні кошти, які витрачаються на державну структуру. Але це кошти, витрачені з благородною метою, я б сказав, що це гроші, витрачені з великою честю, заради збереження української державності, – вважає Петро Саганюк.

У другій половині березня благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк»  отримав два звернення. Просили допомогти у матеріально-технічному забезпеченні і військова частина з Володимира-Волинського, і обласний військовий комісаріат, котрому доручили сформувати батальйон територіальної оборони. Просто сказати – «допомогти», коли потреб стільки, що хоч до золотої рибки звертайся, але і в неї, певно, нема таких запасів. Про те, чим благодійний фонд уже посприяв військовим, яскраво свідчить таблиця придбаних матеріалів, техніки, обмундирування. Це тільки ті речі, за які вже заплачено, їх отримали і у військкоматі, і у військовій частині, але допомога ще ж буде надаватися.

– Подібні оптові замовлення на пошиття обмундирування ми, звісно, уже мали. Бо і підприємство наше спеціалізується саме на масовому пошиттю спецодягу. Але, знаєте, як хотілося нашим працівникам його виконати не тільки якісно, а й швидше! – каже  Ірина Дудикіна, комерційний директор «Волиньспецторгу». Йому благодійний фонд замовляв пошиття одягу для батальйону територіальної оборони. – Наші швачки працювали і понаднормово, і у вихідні, хоча і Великдень наближався, і в кожного – свої клопоти. Але нам так хотілося долучитися до підтримки армії, до благодійної справи, ми і ціни формували, виходячи з цього.

Військовикам потрібна була не тільки форма. Потрібно було, здавалося, усе: акумулятори, батареї, диспетчерські станції, каремати, спальні мішки, сталеві шоломи, костюми, куртки, пояси...  Але справа стосувалася структур, які працюють на обороноздатність України, тому прохання військових знайшло підтримку у Ігоря Палиці, а правління благодійного фонду оперативно вирішило конкретні завдання по наданню цієї допомоги.  Серйозним партнером виявився «Волиньспецторг» . Наприклад  для плащ-палаток  мали розроблені лекала, але шили ці речі уперше... І успішно справилися, хоча  довелося шукати  у Польщі фірму з потрібним обладнанням для проклейки тканини (у Луцьку такого обладнання нема, а в Україні його мають одиниці). Адже такий камуфльований одяг має свої вимоги. Працівники «Волиньспецторгу» ще й не один раз спілкувалися зі спеціалістами обласного військкомату, аби врахувати всі нюанси пошиття. Це ж спецодяг, у якому людина може перебувати і добу. Та й гроші за роботу їм платить благодійний фонд, і це, вважають, ще відповідальніше.

Якщо каремати та спальні мішки можна було замовити у торговельній мережі, то особливо складно менеджери благодійного фонду вирішували питання забезпечення військовиків переносними і стаціонарними радіостанціями. Орест Маховський, виконавчий директор фонду, розказує, що, допомагаючи українській армії, благодійний фонд хотів водночас підтримати і вітчизняного виробника. Тому вийшли на одне з українських підприємств, яке пообіцяло виготовити якісні радіостанції. Але... тривалий час шукали собі постачальників запчастин і т.п, не могли скласти собі ціни... Коли ж її виставили... Простіше виявилося придбати радіостанції фірми «Кенвуд», вони якісні, будуть служити надійно, а ми, кажуть у фонді, будемо спокійні за придбане обладнання.

– Те, що зараз народ повернувся до армії, допомагає у її забезпеченні, викликає такі почуття, які і словами не передати, – щиро признається Володимир Дриженков, заступник військового комісара  Волинської області: – Двадцять років про армію у цій країні не дбали. Вона була, але була як необхідний атрибут держави, і все. А ось чи здатна вона насправді виконувати свою головну функцію – захищати державу? Цим не переймалися, і всі ми знаємо, як воно було. Армії зараз допомагають. Але та допомога, яку ми отримали від благодійного фонду Ігоря Палиці – і найвагоміша у матеріальному відношенні, і ми відчуваємо, спілкуючись з працівниками фонду, що ця допомога – щира, від душі, з вболіванням за Україну. Ми, військові, поважаємо Ігоря Палицю за його державницьку позицію. Благодійний фонд наразі робить те, що повинна була б робити держава. Проте з різних причин це їй не під силу.