Переробники не хочуть оформляти договорами відносини із селянами, бо наживаються на махінаціях. Про це пише газета Волинь-Нова.
З настанням весни закупівельні ціни на молоко поповзли вниз. У березні продукцію великотоварних господарств скуповували по 5 грн/л, одноосібних – по 2,5—2,7 грн/л. З 1 квітня ціни впали відповідно до 4 грн/л та 2,2 грн/л. А з 16 квітня селянам пропонують лише 2 грн/л, навіть попри те що є постанова Кабміну, яка встановлює мінімальну закупівельну ціну — не нижче як 2,2 грн/л. І це ще не кінець. 
Аби детально розібратися в ситуації, що склалася, редакція газети «Волинь-нова» організувала круглий стіл на тему «Молочний ринок Волині: стан, проблеми, перспективи». До участі запросили представників влади, виробників та переробників. І хоч останні проігнорували захід, розмова вийшла цікавою, а подекуди — навіть гарячою
     
 ПОТРІБНІ ПРАВИЛА ГРИ
За І квартал цього року на Волині виробили 87 тисяч тонн молока, з них 17,6 тисячі — великотоварні виробники. Тобто 80 відсотків сировини продукують на селянських дворах. Якщо йдеться про товарне молоко, то на переробні підприємства його здали 7,2 тисячі тонн, з них 3,6 тисячі надійшло від великотоварних господарств, 3,1 тисячі — від одноосібників. 
— За рахунок продуктивності в І кварталі рентабельність виробництва молока у великотоварних господарствах сягнула 50 відсотків. Найкращі надої – у СГПП «Рать» Луцького району — 8243 кілограми на корову, в середньому — 6—7 тисяч кілограмів, — повідомив директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Юрій Горбенко.
Традиційно великотоварні господарства мають чи не вдвічі вищі закупівельні ціни, аніж селяни. Насамперед через якість продукції: 18 відсотків молока агроформувань — екстра-класу, 3,7 відсотка — вищого ґатунку, 73 відсотки — першого. Тоді як усе молоко від населення йде другим ґатунком. Водночас мало який завод переробляє сировину від різних категорій господарств окремо. Як жартують селяни, іноді їхнє «неякісне» молоко та «якісне» від великотоварних забирають одним молоковозом. 
— Проблема в тому, що весь ринок заготівлі молока від населення перебуває в тіні. Влада повинна зобов’язати всіх закупівельників молока укладати з селянами договори, примірники яких залишати в сільраді. І хоча б раз на місяць видавати накладну, де було б вказано ціну та кількість проданого молока. Нині жоден одноосібник в області юридично не підтвердить, кому продав молоко. А це означає, що наприкінці місяця заготівельник платить скільки йому заманеться. У каламутній воді добре тим, хто ловить рибу. А рибі — роби, що хочеш.

І нині в ролі риби — наші селяни, — каже заступник голови Асоціації фермерів і землевласників Волині Олег Галасун. — Кожен селянин, купуючи паливо, добрива тощо, платить ПДВ, але його ніхто не повертає. Пропонуємо, щоб мінімальна ціна на молоко була не менш як 2,5 грн/л. Крім того, з цієї суми треба повертати виробникові ПДВ — 50 копійок — після того як покаже договір та накладні. Це дисциплінуватиме і переробника, і виробника. До того ж останньому буде з чим піти до суду. Бо нині всі відносини базуються лише на усних домовленостях.

Наразі фермери за те, щоб правила гри розробили на перспективу. Наприклад, протягом трьох років повертати ПДВ усім селянам, через три — тільки тим, хто має п'ять корів і більше, через п'ять років — тим, у кого десять корів і більше. 
— Ми створили в селі кооператив. Щойно почали збирати молоко — заготівельники підвищили ціну. Але люди не пішли. Бо якщо на заводах ставили жирність 3,4 відсотка, то у нас — 4,8—5 відсотків. Коли один завод піднімає ціну, то інші попереджають: дзвоніть —і ми також будемо доплачувати. Напрошується запитання: то з яких грошей будете доплачувати, якщо так бідкаєтеся? — запитує керівник кооперативу «Благовіст», одноосібник із села Четвертня Маневицького району Волинської області Олександр Махновець.
Переробники відмовляються працювати з кооперативом, бо їм це невигідно: молоко можна скупити в кожного селянина окремо, а отже, і ціна буде нижча, і зловживати становищем легше. Кооператив — юридична особа, яка має печатку, доведеться укладати договір. А цього переробники бояться як вогню. Аргументи, що підприємству годі укласти тисячі договорів з контрагентами, розбиваються об реальність. Цукрові заводи вже віддавна юридично оформляють відносини з тисячами одноосібників, але не наражаються на якісь перепони.
Мій діагноз ринку — монополізм і совковість. Ми рекомендували укладати договори, але переробники на це не пристали. Треба виводити ринок з тіні, бо іншого шляху немає. Є монополіст, а інші закупівельники під нього пристосовуються. Дрібні переробники кажуть: ми змушені зважати на монополіста. Що ж робити? По-перше, і далі колупати монополістів. По-друге, і далі кооперуватися. Це стосується й великотоварних господарств. Якщо вони об’єднаються, то це буде удар по махінаціях переробників. По-третє, дбати про генетику, залужувати пасовища, впроваджувати нові технології. Бо люди хочуть мати високі надої, але часто не думають про якісні корми, — оцінив ситуацію заступник голови облдержадміністрації Микола Собуцький.
     
     ТАКА РІЗНА ПІДТРИМКА
Часто доводилося чути від попередньої влади, що в Європі, куди ми прагнемо, за молоко платять стільки ж, як у нас. Мовляв, нічого нарікати. Редакція вирішила надіслати запит до наших найближчих сусідів у міністерство сільського господарства та розвитку села Республіки Польща.

Як повідомила Івона Хромяк із прес-бюро згаданого міністерства, середня закупівельна ціна в Люблінському воєводстві становить 5,44 грн/л (якщо проводити перерахунок за офіційним курсом НБУ — 3,73 грн/1 злот). А по Польщі вартість молока ще вища — 5,56 грн/л. З другої половини 2012 року закупівельні ціни постійно зростають, особливо динамічно з червня 2013-го. 
Водночас ціна 1 літра молока жирністю 2 відсотки у пересічній мережі супермаркетів становить 8,17—10,77 грн, жирністю 3,2 відсотка — 8,91—11,15 грн. Виходить, що польські виробники молока отримують більшу ціну, ніж в Україні, а їхній споживач платить майже стільки, скільки й ми. Зате переробники та торгівля мають значно менші прибутки.
Польська держава не регулює стосунків між рольниками (сільгоспвиробниками) та молочарнями, але має право зобов’язати їх укладати письмові договори. Оскільки 70 відсотків молока в наших західних сусідів закуповують молочарські кооперативи, які самі його й виробляють, то досі таких приписів не запроваджували. В ЄС, куди входить Польща, на ринку молока діють квоти. Голова польської Агенції сільського господарства веде реєстр закупівельників молока, перебування в якому є умовою роботи. Вони зобов’язані брати продукцію лише у тих виробників, котрі мають індивідуальні молочні квоти. Натомість рольники мають продавати молоко закупівельникам, котрі вписані до реєстру.
 У нас молочарів підтримують хіба на регіональному рівні — через програму для родинних ферм, де утримують трьох корів і більше. Власникам щороку виплачують по 100 гривень на корову та надають безплатно жом. У Польщі сільгоспвиробникам надають дотацію на гектар сільгоспугідь, і торік така допомога становила 3097 гривень (за нинішнім курсом НБУ). Крім того, з 2010 року молочарів, які провадять діяльність у несприятливих умовах (гірські території чи дуже роздріблені господарства), також підтримує держава: 2013-го рольники п’яти воєводств на кожну молочну чи м'ясну корову отримали по 2247 гривень. 
     
     МОНОПОЛІСТИ ЗЛОВЖИВАЮТЬ СТАНОВИЩЕМ 

Селян обурює зниження закупівельних цін на молоко, адже витрати на утримання худоби зростають. Значно подорожчало і пальне, і добрива, і засоби захисту рослин.
— Торік масло на ярмарку коштувало 52 грн/кг, нині — 68 грн/кг. За цей час витрати виробника зросли у півтора-два рази, а ціна на селянську продукцію майже не змінилася. Ясна річ, рентабельність виробництва молока впала, — зазначив Олег Галасун.
Це відбувається не в останню чергу й через монопольні змови. Одне з переробних підприємств у несподіваний спосіб — така собі обмовка за Фрейдом — підтвердило цю думку. На сайті державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України», що оприлюднює інформацію про емітентів цінних паперів, тобто акціонерні товариства, є дані й про волинські молокозаводи. Ось які висновки робить ПАТ «Ковельмолоко» в розділі «Опис бізнесу» (за 2013 рік): «...реалізовувати продукцію виробники змушені найближчим за місцезнаходженням молокозаводам, які мають потужності для перевезення молока, а отже, по суті, виробники обмежені у виборі покупця. Таким чином, молокопереробні підприємства можуть у період сезонного збільшення надоїв диктувати закупівельну ціну на молоко, що негативно позначається на рентабельності молочного напрямку. Можливість закупівлі дешевої сировини впливала на інвестиційні рішення молокозаводів. Виробники молочної продукції зосереджували свої зусилля на збільшенні частки ринку, спрямовуючи весь обсяг інвестиції на закупівлю нового обладнання та витрачаючи значні кошти на рекламу та просування власної продукції».
Притому останнім часом поширилася нова тенденція. Молокозаводи вводять штучних посередників — підприємців. Селяни, гадаючи, що мають справу із заводом, де-юре здають молоко підприємцеві по 2,5 грн/л, а той збуває його вже по 4,5 грн/л. Таким чином підприємства можуть легко виводити неоподатковувану готівку. Якщо припустити, що цією схемою користувалися усі переробники, то за І квартал на 3,1 тисячі тонн молока в тіні опинилося близько 6 мільйонів гривень. Крім виведення готівки, є ще один аспект: якщо в один момент виникне заборгованість, то виявиться, що завод боргує не тисячам селян, а двом десяткам підприємців. 
— Скажу песимістично: нас чекає складний період. Стосовно переробників, то група «Континіум» за останні роки витягнула з селян чимало. Вони знижують ціну, і знижуватимуть далі, бо є монополістами. Як із ними боротися? Тільки революційним шляхом. Але в оформленні договорів ніхто не зацікавлений: ні переробники, ні виробники, бо їх оподаткують. Держава повинна на законодавчому рівні подбати про те, щоб без договорів не заготовляли молока. Навіть з погляду безпеки продукції. Наразі в уряді проходить чимало революційних ініціатив, і тим треба скористатися. Обласна рада може вплинути хіба мінімально. Потрібно змінювати загальний бізнес-клімат країни, — підсумував заступник голови облради Ігор Гузь.
Що ж залишається робити селянам? По-перше, не ігнорувати можливостей державних установ. Якщо у вашому селі кілька заводів одночасно знизили ціну до однієї позначки, то цілком можливо, що це монопольна змова, а тому негайно громадою звертайтеся до відділення Антимонопольного комітету. По-друге, кооперуватися. Навіть якщо не створили кооператив, можна домовитися про спільні дії — здавати чи не здавати молоко тому чи іншому заводу. Сировини на ринку не так багато, тож за «молочні» села переробники готові гризтися між собою. І на цьому можна зіграти. Тим більше, що на Волині охоче працюють заготівельники з-за меж області, які чомусь частіше за волинських платять більшу ціну та пропонують кращі умови. 
Звісно, одному важко домогтися правди, але коли умови співпраці диктуватиме ціле село, закупівельник змушений буде прислухатися. Якщо зовсім недавно гуртом повалили Януковича, то невже не справимося з кількома недобросовісними переробниками?