Добровільно поміняти сесійну залу на військовий полігон у непрості для України часи вирішив депутат Луцької міської ради, член депутатської групи «Новий Луцьк» Тарас Бас, - пише Інформаційне агенство Волинські новини.

Кореспондент Інформаційного агентства Волинські Новинивирішив поцікавитися, чому людина, яка має три вищих освіти – інженерну, фінансову та військову і є керівником КП «Автопарксервіс», вирішила записатися в добровольці.

Як трапилося, що Ви потрапили до лав Збройних Сил і як ви ставитеся до ситуації, що склалася?

Після подій на Інститутській, я та мій колега по роботі пішли у військкомат та зареєструвалися добровольцями, щоб бути першими на захисті держави. Потім, коли були перші мобілізації, ми не підходили за віком, тоді набирали осіб до 35 років. Нас викликали, але довелося повертатися додому. А на Вербну неділю, 13-го квітня передзвонили, щоб за годину ми були у військовому комісаріаті. Частина 51-ї механізованої бригади з Володимира-Волинського вже виїхала на свої місця тимчасової дислокації, де найбільший сепаратистський рух. Ще частина поки залишається на Рівненському полігоні. Ситуація змінюється щодня, щогодини і, можливо, нам доведеться теж кудись виїжджати, це від нас не залежить. Зараз ми перебуваємо поблизу Рівного. Там є навчально-тренувальний центр, де 51 бригада проходить бойове злагодження та готується до бойових дій. Мій колега Сергій Жуковський, який разом зі мною йшов добровольцем, вже виїхав.

Який, на Ваш погляд, оптимальний варіант вирішення ситуації для України? Які Ваші прогнози?

Перевага мобілізації в тому, що прийшли люди, які відслужили строкову службу і немає молодих новобранців, яких треба вчити і все їм пояснювати. Це люди, які мають певний досвід, яким необхідно просто пригадати певні навички володіння всіма видами зброї. Зараз прийняли рішення Верховної Ради про ротацію, тобто, після 45 днів будуть знову проходити мобілізації, також пропонують відновити строкову службу. Раніше основна ставка робилася на професійну, контрактну армію, але я думаю, що потрібно, щоб кожен молодий чоловік пройшов цю школу та принаймні зрозумів, що таке володіння зброєю. Ситуація напружена і потрібно бути готовим до різного розвитку подій, тому що імперські амбіції президента Путіна ніхто не може передбачити. Років 5 тому було створено «міністерство пропаганди» і зараз триває інформаційна війна і тривають підривні дії підрозділів, які просочилися в Україну. Проте, бойовий дух військовослужбовців, які зараз призвані, досить високий, люди рвуться у бій, щоб захищати наші кордони. Дуже багато у моєму взводі людей, які були учасниками подій на Майдані, багато представників Львівської та Івано-Франківської областей, колектив зібрався дружний.

Що треба зробити керівництву країни для того, щоб ситуація швидше стабілізувалася? Чи є шанси на те, що вона стабілізується і не почнеться справжня війна?

Звичайно, хотілося б, щоб не було масштабних бойових дій. На мій погляд, влада трохи зволікає. У мене є знайомі у спецслужбах, які говорять, що у них є всі списки диверсантів та дані про їхнє розташування. Немає наказу, якби він був, вони змогли б повністю локалізувати ці осередки за одну ніч. Якщо регулярну армію переводити у ці регіони, це лише збільшуватиме там напруження. Краще було б, щоб спрацювала антитерористична операція на рівні спецслужб типу «Альфи».

Що змусило Вас на один день повернутися у Луцьк?

Я місяць не мав відпусток, там практикується така схема – сержанти та солдати отримують листки звільнення і можуть поїхати додому та навідати рідних. Я старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу, місяць не їздив додому, тож 8-9 травня командування відпустило мене додому, щоб навідати близьких. Також хотів потрапити на відкриття Теремнівського будинку культури. Вдалося зробити заплановане.

Можете детальніше розповісти відкриття Теремнівського будинку культури?

Я практикую мінімум двічі на тиждень приїздити у свій виборчий округ, перевіряти, що потрібно зробити. Після того, як я став членом депутатської групи «Новий Луцьк» у січні цього року, я приїхав у Будинок культури, зустрівся з його директором Оленою Миколаївною, запитав про проблеми і те, що потрібно зробити. Вона розповіла, що цей клуб вже років 50 не ремонтують. Це була, як колись казали «куркульська хата», яку перевезли з села, склали, обклали каменем. Як інженер-будівельник, я професійним оком подивився, що перш за все потрібно зробити. Ми зупинилися на найнеобхіднішому – покрівлі та фасаді. Із пропозицією я звернувся до Ірини Констанкевич у благодійний фонд «Ігоря Палиці – Новий Луцьк» і нас залюбки підтримали, виділили кошти. Я вибрав оптимальний варіант за співвідношенням «ціна-якість» і задоволений результатом. У планах - до наступного опалювального сезону поміняти опалення і котел старого зразка, який має малий коефіцієнт корисної дії. Зараз є нові технології, які дозволяють економити на енергоносіях.

Як Ви ставитеся до призначення Ігоря Палиці головою Одеської облдержадміністрації? 

Ми перебуваємо в інформаційному вакуумі, без доступу до Інтернету. Проте, мені передзвонили близькі і повідомили цю інформацію. Я думаю, що це досить великий плюс, адже він має досвід керівництва великими структурами, тобто для нього керувати областю – не проблема. Це позитивно вплине на стабілізацію ситуації в Одесі. Тим більше, є яскравий приклад Дніпропетровської області, де губернатором є Коломойський. Якраз у цей момент дуже велика надія на місцеве населення, яке згуртовується, робить загони самооборони. Великі кошти потрібно на матеріальне забезпечення - обмундирування, харчування, боєприпаси. Зараз ми маємо досвід, коли 4,5 тисячі людей виїхали в поле і мали в перші тижні труднощі із харчуванням, побутовими умовами. А місцеві мешканці у кращій ситуації і можуть зібратися за першим сигналом. Зараз методи війни відрізнятимуться від Великої Вітчизняної. Тобто, буде тільки партизанщина, невеликими мобільними групами, які можуть локалізувати сепаратистів.

Що може зробити мирне населення для стабілізації ситуації?

Мирне населення може виявляти людей, які збурюють суспільство чи проявляють сепаратистські настрої. Про них потрібно повідомляти у відповідні органи – міліцію та СБУ. За таким принципом працюють європейські країни та США. Кожна людина, як активний громадянин, слідкує за тим, що діється.

Яке основне завдання депутата і що Ви, як депутат Луцької міської ради, ставите собі за основне завдання?

Депутат – це обранець громади, він представляє певну територію виборчого округу, який його обрав. Багато громадських діячів могли б себе проявити, але виборче законодавство передбачає або партійні списки, або висування від партії. Тобто, якщо людина не є членом жодної партії, вона не має змоги пробитися і відстоювати інтереси громади. В мене були ідеї, щоб депутати місцевих рад здійснювали діяльність на платній основі, професійно, але їхню кількість потрібно зменшити. Так, для Луцька було б достатньо не 50, а навіть 20 депутатів. Обирати потрібно дійсно тих ініціативних громадян, які можуть і вміють робити. Основним завданням для себе як депутата ЛМР я ставив вирішення проблем мікрорайону.

Які Ваші плани депутатської діяльності надалі? Що Ви плануєте змінити, досягти та покращити у нашому місті?

Поки не буде змінено бюджетне законодавство, у нас єдиний шлях – державно-приватне партнерство, співпраця бізнесу з місцевою радою. У нас з року в рік дефіцитний бюджет, наприкінці року ми підраховуємо наші збитки. Завжди страждають незахищені галузі – освіта, культура, медицина. Тому необхідно переглядати бюджетний кодекс, щоб більша кількість податків залишалася в місцевих бюджетах. Дуже хорошим для мене прикладом є досвід Львова. Авторитетом для мене виступає мерАндрій Садовий. Під час зустрічі якось я запитав у нього, скільки держбюджет боргує Львову і були здивовані, коли він сказав, що вони не просто самодостатнє місто, а держава ще й вилучила 40 мільйонів гривень на користь держбюджету. Там робиться велика ставка на те, щоб залучати міжнародні гранти. Культурні та побутові проекти здійснюються за рахунок інвестицій. В нас дуже мало наголошують на цьому. Єдиний грант, який виграли, був по зоопарку. Андрій Садовий зробив експеримент – запросив випускників усіх вишів, які є у Львові, на стажування у міську раду. За півроку він викристалізував тих людей, які дійсно щось можуть зробити і призначив їх на керівні посади у департаменти та відділи. Зараз у нього у виконавчому комітеті і структурних підрозділах міської ради середній вік становить 26 років. У Луцьку чиновник ставиться до роботи «аби щось зайве не підписати», а там, навпаки, дається можливість людям самореалізуватися. У нас ті ж самі люди, що у Львові, але Львів має профіцитний бюджет.

У чому полягає проблема у Луцьку? 

Команду потрібно омолоджувати. У нас, на жаль, спостерігається правонаступництво і є багато чиновників, які протягом декількох каденцій залишаються на посадах. Потрібно давати можливість працювати молоді, але її потрібно навчати. На мій погляд, сьогодні єдиний варіант – Інститут політичної освіти у Києві, вони досить плідно працюють, проводять семінари у різних містах для депутатів місцевих рад та активної молоді. Я сам кілька разів брав участь у них. У нас багато бюрократії. Я, як керівник комунального підприємства, не раз стикався з тим, що дуже складно провести якусь ініціативу, оскільки це затягується в часі і, зрештою, втрачає актуальність.

Чи вважаєте ви себе патріотом і яким, на Вашу думку, повинен бути патріот України?

У мене був досвід бойових дій, коли у 1990-их я був членом УНА-УНСО. Зараз у нас зібралося багато патріотів, які були на Майдані, вони першими відгукнулися. Вони пробивалися через військкомати, щоб їх взяли. Якщо любиш свою державу, поважаєш її закони, це і є критерій патріотизму. Націоналізм – це великий плюс, тому що навіть європейці та американці справжні націоналісти. І не варто плутати з нацизмом.