Проїжджати через це селище і не скуштувати напоїв місцевих виробників — все одно, що бути в Римі і не бачити Папи Римського. Завдяки не тільки пиву, а й воді, які завоювали український ринок, Павлівку, що в Іваничівському районі, знають далеко за межами Волині. Пише газета Волинь-нова.

ТУТ ЩЕ ГРАФ ЧАЦЬКИЙ ВАРИВ ХМІЛЬНИЙ НАПІЙ
Ще кілька років тому тутешні пивовари бідкалися, що непросто реалізувати продукцію. Тепер, на щастя, ситуація змінилася завдяки новим умовам, що посприяли розвитку бізнесу. Про це розповів директор ТзОВ «Павлівський пивзавод» Юрій Пікута, який під час екскурсії познайомив із виробництвом.
— У структурі підприємства, крім пивзаводу, товариства з обмеженою відповідальністю «Йоданка» та «Солод», — каже керівник.
Донедавна заводчани засівали поля ячменем, аби мати власну сировину для солоду. Але стара солодовня була надто енергозатратною, тому вигідніше купувати готовий продукт. Спершу замовляли його в Каневі на Черкащині, в Мукачевому на Закарпатті, Бузьку на Львівщині. Згодом знайшли партнерів у білоруському Іваново. Тамтешнє підприємство збудували німці за європейськими стандартами. Його продукція доступна за ціною, а якість її не гірша від найкращої, зокрема виробленої у Чехії.
Ще один важливий складник для виготовлення пива — хміль — везуть у Павлівку з Житомирщини. Він гранульований, у вакуумних упаковках, завдяки чому зберігається альфа-кислота, а це вкрай важливо для пива.
— Його смак на 50 відсотків залежить від води, — відкриває секрети своєї продукції Юрій Пікута. — У Павлівці вона хорошої якості. З неї видаляємо тільки залізо, а мінерали та інші поживні речовини зберігаємо стовідсотково. Цьому посприяла реконструкція цехів. Старі трубопроводи замінили нержавіючими. Чимало залежить і від санітарної обробки. Там, де виробляється хмільний напій, має бути чисто, як у реанімації. Та найголовніша умова – совість пивовара.
На Павлівському пивзаводі працюють чотири майстри, які мають солідний досвід роботи. Напевно, додає їм натхнення й особлива аура, що тут панує. Адже це підприємство згадується ще в часи Австро-Угорщини. На початку минулого століття пиво варив тут граф Чацький і відправляв його у Варшаву!
— Як витримуєте конкуренцію на ринку, де завдяки потужній рекламі представлено чимало відомих марок? — запитую директора.
— Були часи, коли доводилося буквально пробивати нашу продукцію, — пригадує він. – Тоді важив кожний літр, який продавали. Але згодом вдалося налагодити постачання пива в Крим. Тепер любителі хмільного напою цінують його. Бо зрозуміли, що це «живий» продукт, який виготовляємо за спеціальною технологією. Він має вибродити при певних температурах і нормальному тиску. В ньому лише натуральні складники, корисні для організму. Тому додаткова реклама нам уже не потрібна. Хоча за обсягами виробництва ми не конкуруємо з іншими підприємствами.
Попит на сезонний напій збільшується влітку. Нині продукція павлівських пивоварів становить лише 1,7 відсотка від обсягів реалізації на українському ринку. Звичайно, можна було б збільшити цей сегмент. Для цього потрібно нарощувати виробничі потужності з допомогою доступних кредитів. Але навіть тепер, коли в економіці кризова ситуація, заводчани не сидять склавши руки, а міркують над тим, як розширити підвальні приміщення, де придбати для розброджування пива нові ємкості, одна з яких коштує 180 тисяч гривень. Це дало б змогу збільшити продаж пінного напою тоді, коли на нього найбільший попит.
Зараз на підприємстві за зміну можуть розлити до 20 тонн пива, яке випускають у скляних пляшках. Його реалізують у майже 1200 торговельних точках Волині та Львівщини. Невдовзі хмільний напій із Павлівки продаватимуть і на Рівненщині. Його відпускають і на розлив, але в небагатьох місцях.

ДЕ «ЙОДАНКА», ТАМ І УСПІХ
Юрій Пікута добре пам’ятає роки, коли ранок починав із однією думкою: де взяти гроші, щоб вчасно заплатити податки, зарплату робітникам, погасити мільйонні кредити. Іншого виходу, як збути частину металу, не було, адже павлівського пива продавали небагато. Споживач чомусь віддавав перевагу брендовим маркам потужних пивзаводів, не вникаючи, з яких складників виготовлений напій. Саме тоді підприємство здорово виручила «Йоданка Павлівська». Вона, без перебільшення, допомогла втриматися на плаву.
— З 1993–го розливаємо воду, цілющі властивості якої для профілактики хвороб тепер загальновизнані, — розповідає директор. – За висновками фахівців, в одному її літрі йоду стільки, скільки потрібно дорослій людині на добу. Він добре засвоюється організмом, і нема небезпеки передозування.
Шлях до «Йоданки» був досить складним, але, як кажуть, шкірка вичинки вартувала. Керівник, щоправда, не хоче зізнаватися, як йому вдається вибивати дозвільні документи у міністерських кабінетах. Досить сказати, що концентрат йоду заводчани купують у Чехії, де його найбільша природна жила, яка тягнеться через Німеччину аж до Швейцарії. З іноземною компанією укладено ексклюзивний договір на постачання природного йодного концентрату. А це означає, що аналогів «Йоданки Павлівської» в Україні немає. Нині на підприємстві розливають 20 тонн води на добу. Це небагато порівняно з тими можливостями, що є. Однак доводиться орієнтуватися на купівельну спроможність.
— Попит на цю корисну продукцію стримує ціна. Чи не можна її знизити, щоб збільшити реалізацію? — ставлю не зовсім комфортне для виробника запитання.
На думку Юрія Миколайовича, сьогодні це зробити непросто через непродуману й часто непередбачувану цінову політику, а також ринкові правила. Наприклад, вартість тари може змінитися кілька разів на день. Впливають і валютні коливання, бо за йодний концентрат розраховуються в євро! Щоб потрапити на прилавки супермаркетів, потрібно одноразово сплатити немалу суму: за менеджерські, рекламні та інші послуги. А віддача приходить не скоро. Якщо на Волині з допомогою своїх дистриб’юторів та інших спеціалістів вдалося розкрутити бренд, у Львові цьому посприяли висновки авторитетних науковців, то завоювати споживача в інших великих містах складніше. Додаткових витрат додають стрибки цін на пальне.
Через політичні та економічні обставини на підприємстві не очікують найближчим часом сприятливих змін. Адже відомо, що збільшується акцизний збір і літр пива подорожчає на 50 копійок. Більше доведеться платити і за користування надрами. Та рухатися далі змушує життя.
— Сподіваюся, що обсяги реалізації наших двох фірмових товарів не скоротяться, — оптимістично каже директор. — Плануємо не лише розширити виробництво, а й виготовити свою іменну пляшку. Не забуваємо й про соціальний захист трудового колективу, намагаємось уникнути скорочень, аби всі 130 працівників мали роботу.
На Павлівському пивзаводі ніколи не відмовляють тим, кому потрібна благодійна допомога. Тут намагаються вести бізнес чесно і прозоро. Ніколи не підлаштовувалися під владу, хоча за це інколи безпідставно потрапляли під приціл критики високопосадовців. Багато грамот, відзнак, медалей, які отримали на галузевих виставках, свідчать про високу якість продукції. Та найбільше цінують гарні відгуки людей, які її споживають.