Увесь тиждень моя подруга шукала на ринках Нововолинська, Луцька, Ковеля костюм для сина на випускний. Ніби й немало такого краму на прилавках, але так здається, доки не вибираєш. А станеш придивлятися до якості тканини, фасону, розміру, пошиття вдяганки і, найголовніше, вмісту свого гаманця, то вимальовується справжня проблема. Пише Волинь-нова.
     
Після відвідин крамниць та ринків у сусідньому і своєму містах жінка нарешті придбала піджак за 400 гривень. Сорочка обійшлась у більш як 200, а краватка – в 100 гривень. Щоб штани були гарно припасовані, довелося замовити їх пошиття в кравчині. Залишилося купити туфлі, ціна яких – від 400 гривень.
Для батьків випускників це ще далеко не весь, як кажуть, головний біль, бо попереду останній шкільний бал. Святкування втрьох за попереднім замовленням у барі обійдеться майже в тисячу гривень. А ще треба заплатити за послуги тамади, відеозйомку, феєрверки, здати гроші на подарунки навчальному закладу та педагогам… Одне слово, для родин зі скромними доходами або для тих, у кого хтось в сім’ї хворіє, помпезний шкільний фініш досить-таки обтяжливий. Можна було б, звичайно, відмовитися від якихось витрат. Але спрацьовують стереотипи: що про нас подумають, що скажуть, хіба моя дитина гірша від інших? Тому кожен викручується, як може, аби не виглядати білою вороною.
Пригадую, як десять років тому ми святкували випускний, до якого готувалися майже так само. Тоді окремі батьки теж були невдоволені, бо школі придбали надто дорогий подарунок. Однак поговорили — і все залишилося без змін. Головне, вважали, щоб вийшло гонорово й класно. Задоволені були й щедрим застіллям, хоча так і не змогли осилити чимало страв, які замовили наперед. Частину з них взагалі довелося викинути через досить спекотну погоду.
Але окремі батьки, які, до речі, не з тих, у кого скромні статки, відмовилися від зайвих витрат. Зекономлені кошти, як дізналася згодом, вони використали з більшою користю для своїх дітей. І тоді, чесно кажучи, мені трохи стало соромно за себе. Бо, навіть усвідомлюючи марнотратність пишних гулянь, я потрапила під загальний вплив і не наполягла, щоб частину заощаджень, які збирали для випускного, витратити на інші, важливіші потреби.
Цьогорічний випускний — особливий. В Україні триває війна, і майже щодня гинуть молоді люди. Звісно, не маю морального права ні осуджувати когось, ані закликати скромніше відзначити закінчення школи. Але як би гроші, викинуті на розваги і веселощі, згодилися армії! Бо нині українським воїнам бракує захисного спорядження, кращого озброєння і навіть елементарних побутових речей.
Переконана: таку патріотичну ініціативу підтримало б чимало і батьків, і випускників. Якщо хочемо жити по–новому, маємо змінитися і самі, орієнтуватися передусім на духовні цінності. Інакше не порятують нас жодні закордонні кредити і преференції.