Я не прихильник застольних посиденьок, але завжди приємно було тримати в руках сувенірну пляшку «Віча», «Лучеська» чи «Королівського бенкету». Ці вироби Луцького спиртогорілчаного комбінату стали візиткою нашого краю. Однак після реорганізації підприємства ситуація тут змінилася, - пише      Сергій СІВАК, депутат Луцької міської ради. Про це повдомляє Волинь-Нова.
     
Два роки тому як депутат міськради звертався до пана Сироти, який тоді виконував обов’язки керівника луцького цеху розливу горілки і виробництва спирту, щоб на сесії міськради поінформував про фінансово–господарський стан підприємства і перспективи на майбутнє. Для представників міської громади важливо, щоб 170 лучан, які тут працюють, мали заробіток, а до місцевого та державного бюджетів надходили податки і платежі. Однак керівник не виконував рішення представницької влади, за що його було оштрафовано на 400 гривень.

Наприкінці 2013–го з’явилася інформація, що впродовж півтора року комбінат, який вже став цехом, лихоманить. Він працює з перебоями, тут змінилося дев’ять керівників. Працівників відправляють у вимушені відпустки. Вони виходять на роботу лише 1—2 рази на тиждень, відповідно отримують усього дві третини посадового окладу. Звісно, людей це не влаштовує, бо їм треба утримувати сім’ї. Через тривалий простій підприємства обладнання псується, кваліфіковані кадри звільняються.

Повторна спроба прояснити ситуацію теж була невдалою: адміністрація цеху відбулася відписками, хоча Закон України «Про місцеве самоврядування» (п. 7.8 ст. 49) дає депутату право звернутись до керівників органів, підприємств і організацій, що розташовані або зареєстровані на відповідній території, й отримати усну чи письмову відповідь на запит, озвучений на сесії.

Чому донедавна прибутковий сектор економіки, надходження від якого утримували значну частину бюджетної сфери, перетворився на жебрака, що випрошує копійки на зарплату своїм працівникам? Адже від 1946–го, тобто з моменту заснування, і до 2011–го Луцький спиртогорілчаний комбінат — це успішне підприємство, де працювати було престижно. Його продукція — 32 види горілки — займала на ринку нішу якісного і відносно недорогого продукту. Один із кращих у галузі спирт вироблявся із зерна місцевих агропідприємств, постійно отримував відзнаки на конкурсах і виставках. Зокрема, в 2003 році його марка «Люкс» зайняла перше місце серед продукції 80 спиртозаводів. Багатим на нагороди став і 2004–й, коли комбінат вийшов переможцем Національного рейтингу «Краща торгова марка України» й мав звання кращого роботодавця року в Луцьку і на Волині.

Подейкували, що колишній міський голова навіть позичав у підприємства гроші на виплату зарплат бюджетникам, коли державні кошти надходили із запізненням. Судіть самі, за інформацією ДПА у Волинській області, у 2009–му Луцький спиртогорілчаний комбінат сплатив більш як 50,3 млн грн податків і зборів, у 2010–му — майже 62,5 млн грн, за першу половину 2011–го — понад 38 млн грн. Ці показники свідчать про позитивну тенденцію виробництва.

28 липня 2010 року Кабінет Міністрів постановою «Про утворення державного підприємства спиртової та лікеро–горілчаної промисловості» ліквідовував державний концерн «Укрспирт». Натомість було створене Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. Відповідно до його наказу на базі Луцького СГК з’явився цех, юридична адреса якого перемістилась у Бровари Київської області. Так почалась чорна сторінка в історії спиртогорілчаного комбінату, що фактично припинив свою виробничу діяльність. Ускладнила ситуацію позиція обласної держадміністрації, керівники якої не зуміли відстояти згортання роботи підприємства, хоча подібні виробництва успішно працюють у Львові, Івано–Франківську, Тернополі.

З того часу спиртогорілчана галузь України стала найганебнішою діркою державного бюджету. За офіційними даними експертів Мінфіну, в 2011 році 40% алкогольного ринку перебувало в тіні, тому державна скарбниця не дорахувалася близько 2 млрд грн. Асоціація оптовиків і виробників підакцизних товарів називає більш реальні цифри — ховали 80% обсягів спиртової продукції, відповідно держбюджет втратив удвічі більше коштів.

Якщо проаналізувати результати перевірок підрозділів «Укрспирту», то напрошується висновок, що таких масштабних зловживань, як на Луцькому СГК, не було ніде. Так, через сумнівні договори із комерційними структурами на поставку нафтопродуктів, на пошук і придбання нерухомості підприємство зазнало збитків на 133 млн грн. У четвертому кварталі 2010–го воно безпідставно перерахувало понад 1,6 млн грн роялті комерційним структурам за користування об’єктами інтелектуальної власності (рецептурою горілчаних виробів, торговими знаками, етикетками), повним власником яких є ЛСГК або його посадові особи. При цьому перевірки, що проводились у минулі роки, засвідчили перерахунок роялті загалом на суму 19,5 млн грн. Після «реорганізації з оптимізацією» фінансові зловживання, непрофесійний менеджмент не дали підприємству відновитись, щоб знову зайняти на алкогольному ринку нішу якісного і відносно недорогого продукту. Напругу на підприємстві постійно нагнітали слухи про можливу приватизацію Луцького СГК представниками «сім'ї» президента Януковича або місцевими комерційними структурами.

Депутати Луцької міськради не могли залишитися байдужими до долі колись успішного підприємства, його працівників, втрат, яких зазнає бюджет міста і держави. Тому звернулися до Голови Верховної Ради, прем’єр–міністра України з проханням повернути нашому спиртогорілчаному комбінату статус окремої юридичної особи і посприяти, щоб якнайшвидше відновилася його повноцінна робота.

Нині ціна спирту в Україні, а це 1,8 долара за літр, є найвищою в Європі. У цьому причина неконкурентоспроможності майже 40 вітчизняних спиртових заводів. Бо в наших сусідів–поляків вона становить 0,85 долара, росіян — 0,9 долара. Відсутність державного протекціонізму і надмірна відкритість внутрішнього ринку, засилля продукції «дружньої» нам Росії («Журавлі», «Зєльоная марка», «Роса» та інших), Білорусі («Зубровка») і навіть Польщі, виробництво фальсифікату та самогонки перешкоджає розвитку української спиртогорілчаної галузі. Сподіваюся, що нове керівництво держави дослухається до переконливих аргументів, наведених у зверненні обранців луцької громади, і на святкових столах знову з’явиться продукція нашого місцевого виробника.