З медиками намагаюся спілкуватися раз у рік, під час відпустки, яку зазвичай проводжу в санаторії. Але на цей раз «прикрутило». Лікар попередив, що курс лікування «трохи коштує», але пройти його необхідно, аби уникнути ще плачевніших наслідків, - пише Валентин Штинько, редактор відділу національного відродження газети Волинь-Нова.

Виписав пігулки, застерігши, що канадського виробництва дещо дорожчі від вітчизняних, але ефективніші. Назвав і аптеку, де їх можна купити. Але там виявилася лише одна пластинка необхідного мені препарату з 10 пігулками і коштувала вона 126 гривень 35 копійок, а на курс потрібно 42 таблетки. Аптекарка люб’язно взялася телефоном з’ясовувати, де ще можна придбати решту ліків, і назвала одну із луцьких аптек. Але на ранок їх там уже не було і мене скерували в іншу. Тут та ж пластинка з 10 канадськими таблетками коштувала вже 182 гривні 15 копійок. Цікаво, що між першою й другою покупкою не минуло й доби!

Та моє обурення поблякло перед розповіддю знайомого, який зараз поправляє здоров’я на денному стаціонарі однієї з луцьких установ. Серйозні проблеми із серцево–судинною системою змушують чоловіка проходити курс лікування хоча б раз у півроку. Пам’ятаючи, що кілька місяців тому укол для стабілізації тиску коштував 100 гривень, він і пішов із такою сумою у процедурний кабінет. Але медсестра із «заштриком» не поспішала. Натомість показала упаковку із новою ціною — 495 гривень! А що, захочеш жити — заплатиш! Я розумію, що за цей час зріс курс долара, але ж не настільки, ну а щодо наших зарплат і пенсій, то вони за півроку зовсім не підвищилися. Зате зросли ціни практично на все.

Не забарилося і нарікання подруги, якій у зв’язку із захворюванням крові приписали один із препаратів приймати пожиттєво. Так ось чек від 30 грудня 2013 року засвідчує, що упаковка «гідроксисечовини медак» коштувала 486 гривень (якщо приймати три таблетки в день, її вистачає на місяць), на початку року ціна зросла до 565, а тиждень тому упаковка коштувала 980, і в аптеці попередили, що нова партія «потягне» вже на понад тисячу гривень. Тобто мінімальної місячної пенсії може й не вистачити на одну упаковку життєво необхідних ліків. То як же вижити пересічному українцеві?

Цікаво, що у мінімальну споживчу корзину взагалі не закладено вартості найелементарніших медикаментів на кшталт аспірину, йоду чи перекису водню. А тим часом у сусідній Білорусі згаданий «гідроксисечовини медак» відсутній в аптеках, бо його за рецептом лікаря видають пацієнтам… безкоштовно.

Цілком свідома того, що мої приклади не найпоказовіші. У тих, хто має ще серйозніші проблеми зі здоров’ям, либонь, знайдеться не одна історія, де йдеться уже не про сотні, а про тисячі гривень. Важко перелічити, скільки разів наша газета друкувала відчайдушні волання про допомогу у зборі коштів на дороговартісні операції, щоб врятувати життя рідних. Найчастіше там ідеться про дітей і читати ці «Адреси біди» без сліз неможливо.

Останні події в країні поставили ситуацію на грань катастрофи. Адже маємо вже не сотні — тисячі поранених, бо людей із психологічними травмами також не можна знімати з рахунку. Ну гаразд, тих, хто постраждав під час проведення антитерористичної операції, держава обіцяє лікувати безкоштовно. Але, даруйте, і для решти громадян за найголовнішим законом держави — Конституцією — медицина також задекларована безкоштовною. А що маємо насправді? Так звані «благодійні внески», без яких ніхто у твій бік і не подивиться.

Тож як не по–блюзнірськи це звучить, але нинішня ситуація вельми вигідна тим, хто давно вже веде неоголошену війну пігулками проти власного народу. Бо чим більше поранених і хворих, тим більше вони збагачуються. Теми підробок, коли замість ліків продають «глину», я взагалі торкатися не хочу. Бо ж підробляють найчастіше не кількагривневий «цитрамон»…

Тож якщо вже починати у країні люстрацію, то найперше — із чиновників від медицини та власників фармацевтичних фірм. Бо інакше — не виживемо.