Трагічна загибель вояків 51-ї окремої механізованої бригади з Володимира-Волинського поставила чимало гострих запитань. Скупа інформація про напад на військових спровокувала багато домислів та чуток. Міністерство оборони, від якого найперше чекали повідомлень, не поспішало з поясненнями того, що сталося. На офіційному інтернет-сайті військового відомства спершу з'явилася одна версія подій під Волновахою Донецької області, яку згодом заперечила інша. У першому випадку йшлося про те, що терористи відкрили по блокпосту вогонь із засідки і від попадання в бойову машину вибухнув боєкомплект. У другому — терористи обстріляли блокпост із важкого озброєння, - пише Волинь-Нова.
     
Управління преси та інформації Міноборони бравурно відрапортувало, що «попри щільний вогонь з боку терористів, українським бійцям вдалося дати відсіч та втримати блокпост». Але гірка правда все одно стала відомою — під Волновахою убито 17 солдатів і 31 поранено. Такої кількості загиблих в одній військовій операції в історії незалежної України ще не було.

Відтак наші громадяни справедливо запитують: хто ж винен у смерті хлопців? Найбільше дістається генералітету, через чиї непродумані накази батальйон потрапив у біду. Адже 10–й блокпост, на якому все сталося, просили перенести. Проте командування на це не погодилося. Не дивно, що тепер люди мало не проклинають керівництво армії та Міноборони.

Однак, вина лежить не тільки на генералах. На відео, що з'явилося в інтернеті, видно, як серед військових були якісь цивільні, знімали все на телефон. І це під час антитерористичної операції, фактично у військовий час! Чи була необхідність у блокпосту саме в тому місці? За чиїм наказом бійці зупинилися на узбіччі дороги? Чи вжито всіх належних заходів безпеки? Врешті, чиї непрофесійні дії спричинили такі величезні втрати? Відповіді на ці та інші запитання мусить дати слідство.

Я ж хочу звернути увагу на інше. Попри Майдан і прагнення людей до якісних змін, їх поки що не видно. Це стосується всіх сфер життя, а особливо — армії. Сумнозвісний армійський бардак нікуди не подівся. Уже за нової влади солдати цілу ніч фарбують вантажівки для перевезення трун з аеропорту на полігон, а генерал змушує кілька разів перешиковувати шеренгу військової техніки, мовляв, стоїть нерівно. Продовжується також розтягування коштів. Останній приклад — з 20 мільйонів гривень премії за навчання «Весняна злива» 9,6 (майже половина!) дісталися Генштабу. Є чимало повідомлень про перепродаж офіцерами пального, цигарок та харчів, зібраних або куплених за пожертви громадян. І це в той час, коли солдати напівголодні, без належного обмундирування, іноді навіть зброї!

Реальних кроків у напрямку вирішення проблем не видно. Виходить, командування армії існуюча ситуація влаштовує. Справді, навіщо щось міняти, коли навіть у теперішніх важких умовах можна отримувати високі премії?.. Безкарність керівництва пояснюється тим, що прості вояки скаржаться на погані умови лише у вузькому колі. Говорити для преси про порушення серед офіцерів ніхто не поспішає. От і виходить, що проблеми є, і в той же час їх нібито немає, бо вони просто замовчуються.

Тим часом в інтернеті вже лунають заклики пікетувати Міноборони. Солдати свідчать, що приїжджі генерали часто пересуваються у частинах з охороною. Бояться озлоблених, напівголодних вояків зі зброєю. Майдан військових може початися дуже швидко… 

                                                                                                               Сергій Наумук