Вони шість днів пробули в полоні сепаратистів. І навіть тепер, у київській лікарні, не почуваються на 100% в безпеці, - пишуть Факти.

Анна, в якої в Донецьку залишилася 12-річна донька і батьки, здогадується, хто здав її терористам.

«Людина, яка повідомила мою адресу, дала інформацію, що я дуже страшна людина. Може, щоб вислужитися в рамках організації. Я думала, що справді вб’ють», - розповідає полонена.

Їх із Федором семеро озброєних сепаратистів викрали прямо з квартири.

«27 травня о 8-ій ранку до мене у двері постукали люди, представилися ДНР. Озвучили, що треба поговорити, а якщо я не відкрию двері, то їх будуть ламати. Там не було варіантів. Це 5-й поверх», - каже Анна.

Український прапор заборонений у Донецькій республіці – кричали сепаратисти, заламуючи полоненим руки за спиною.

«Повідомили, що після референдуму 11 травня, на території ДНР українська символіка заборонена. Запитали, чи я знаю, про це. Я відповіла, що не знаю. У мене був стяг український, його на дві частини розірвали, зробили нам дві пов’язки на очі», - розповідає постраждала.

Їх привезли до Макіївського УБОЗу. Із зав’язаними очима завели до підвалу, в крихітну кімнатку. Згодом Аню забрали. Почалися допити.

«Били і руками, і дубинками. А потім, коли мені зняли маску, сказали «тепер ти бачив наші обличчя – все». Чоловік дістав ножа, і мене трохи порізав. У мене глибока рана на плечі», - каже Федір.

Це скидалося на жахливу гру: сепаратисти брали в руки ніж і різали ним ті частини тіла, які жертва не встигала прикривати руками.

Ані дісталося більше. Її били, нівечили руки, пальці, шию, аби зізнавалась у причетності до Правого сектора. А ще - до жіночої сотні майдану.

Їх змушували мити підлогу і писати свідчення. Терористи придумали власний кримінальний кодекс, за яким участь у виборах президента України – злочин.

Федір чесно писав, що був волонтером на президентських перегонах, виходив на мітинги Донецька за єдність України. Він не знав, про що говорила на допитах Аня, тому писав і казав правду.

«У нашому суспільстві є ненависть. Люди, які в Донбасі, які допомагають ДНР, вони серйозно вважають, що на їх дім напала українська армія. І вони вважають, що обороняються», - каже Анна.

З полону їх врятувала СБУ, обмінявши на ув’язнених сепаратистів. Нині Анна і Федір у лікарні: без одягу, грошей і варіантів тимчасового прихистку. Кажуть, для них Батьківщина – не просто синьо-жовтий прапор.

«Батьківщина - це не країна, це люди. Я зрозумів, що держава у нас залишає бажати кращого, але наш народ – найкращий, який тільки може бути. Це не прості слова», - запевняє Федір.

ВІДЕО МОЖНА ПЕРГЛЯНУТИ ТУТ