39-річна Юлія та 30-річний Юрій Уткіни із двома дітьми місяць тому переїхали з Луганська до селища Шацьк на Волині. На трасі до озера Світязь відкрили кафе. Продають комплексні обіди, алкогольні напої, пиво, – про це пише Gazeta.ua.
Це кафе три роки стояло закритим. Належить власнику будинку,?– що знімаємо. Домовилися з ним про відновлення роботи, – каже Юлія.
У Луганську родина залишила бізнес. Мали кілька продуктових магазинів із власною кулінарією: готували салати, смажених курей, рибу та бутерброди.
Дивуюся, чому біженці підбирають місто, а не роботу. У великих?– містах жити дорого, знайти нормальну роботу важко. Ми приїхали спочатку в місто Любомль. Чотири дні жили в готелі. З речей не встигли взяти нічого, довелося на секонді купувати. Гроші швидко закінчувалися. Щодня їздили по найближчих містечках, селах у пошуках житла й роботи. Волинь вибрали через те, що колись тут відпочивали. Зняли спочатку будинок, а тоді придивилися до кафе. Вирішили, що можемо його відновити. У справу вклали 10 тисяч гривень. Із чоловіком відмили все, докупили трохи меблів і техніки. Найбільше проблем було з оформленням документів. Наприклад, ліцензію на продаж алкоголю видають тільки за місцем реєстрації. Щоб отримати довідку про реєстрацію і сплату податків, мій знайомий ходив у податкову Луганська більше тижня. Реєструвати касовий апарат теж запропонували в Луганську. Майже місяць переконувала чиновників, що працюватиму на Волині й податки хочу платити тут, — говорить Юлія. Вона добре орієнтується в закупках продуктів, прораховує, чого скільки потрібно.
Родина взяла на роботу чотирьох людей.
Тут знову виникла проблема. Оформити офіційно цих людей на роботу?– я не можу, – пояснює Уткіна. – Зараз шукаємо варіанти. Один із них – оформити через центр зайнятості.
Подружжя розраховує, що кафе щомісяця приноситиме 10-12 тис. грн прибутку.
Завантажена траса, проїжджає багато машин, відпочивальників. Зараз?– щодня заходять до двох десятків осіб. Середній чек – 100 гривень. Збираємо побажання відвідувачів. За тиждень-два змінимо меню. Найбільше замовляють борщ і курячі відбивні.
Коментарі
маряна
11.06.2014 14:10:18
А чому 30-річний чоловік втік з Луганська а не залишився захищати від терористів свою землю, а це робити поїхали хлопці з Шацька (наприклад).
Лучанка
11.06.2014 15:16:34
Поки наші брати, чоловіки, батьки захищатимуть Східну Україну східняки на нашій землі збагачуватимуться. Гнати отого здорованя на Луганщину! Нехай воює!
Лучанка
11.06.2014 15:20:36
Поки наші чоловіки, брати, батьки воюють на Східній Україні, корінний мешканець Луганська робить бізнес на нашій землі. Гнати отого здорованя в зону бойових дій. Дивно, а чому його не мобілізували?
Їван волинян
13.06.2014 00:56:16
А чого оте 30-річне бурмило не боронить свого бізнесу в рідному місті? Чого з такою исконноруской фамилией не спробували відкрити бізнес в матушке расее? Чого приперлися до "клятих бандерівців, правосеків, фашистів", які "нещадно руйнують їх рідний Луганськ і бандерівською чумою намагаються захопити их русскоязычный восток"? Щоб тим часом наживатися на рідних і близьких тих хлопців, котрі зараз стараються визволити від "братніх рассеян" житло, магазини, кафе, що належать тисячам таких Уткіних? Ч щоб таки доказати, що таки "Донбасс кормит всю Украину, в том числе и бандеровцев тоже"? Дуже хотілося б почути від "біженців" Уткіних відповідь хочаб на одне із запитань