Думками й враженнями від поїздки на полігон «Широкий лан» неформально поділився з «Нововолинськом діловим» підполковник Володимир Скоростецький (офіцер Регіонального медіа-центру Міноборони, досвідчений військовий журналіст). Підполковник був на «Ширлані» саме того дня, коли там влаштували свято возз'єднання родин. І побачив те, чого не хочуть бачити генерали...

Розповідає Володимир Скоростецький: 

— Враження, якщо відверто, різні. Є хлопці, які хочуть і готові боронити Украіну. А є і такі, що від них толку в армії не буде. Одна шкода. Окреме «дякую» батькам за привезену горілку. І так кульгава дисципліна пішла «в разнос».

Окреме свинство (по-іншому не назву): НІХТО з генералітету до батьків так і не прийшов! Я чекав разом з усіма до 15-ї години. Не дочекались і мусили їхати.

— А скільки ж там батьків і дружин солдатських зібралося?

— Щодо батьків — тільки зареєстрованих у заступника з виховної роботи 51-ї бригади близько 200 осіб. А так — удвічі більше.

— Наші жінки запевняли, що було не менш як півтисячі. З Волині, Закарпаття, Івано-Франківщини, Львівщини, Рівненщини, Хмельниччини. І їх прикро вразило, що жоден генерал не удостоїв «батьківське військо» своєю присутністю.

— Мав бути генерал Колесник... 


За генералів віддувався полковник Яцентюк… На цій світлині мама солдата показує телеграму про важку хворобу родича, завірену лікарем. І жаліється, що хлопця додому за терміновим викликом не відпустили.   

— Окрім темної сторони, поїздка дала чимало вражень позитивних, — запевняє підполковник Скоростецький. —  Особливо пишаюсь нашими громадами. Ви собі не уявляєте, з якою гордістю боєць приймав броник, який йому купляли усім селом!
До слова — класний британський оспрей за 6 тисяч.

— Це який ступінь захисту?

— За нашою класифікацією, 4-й ступінь, за натівською — 5-й.

— А для якого ж то бійця всім селом пристаралися?

— Для Василя Мельника з Ковельщини. А броник привіз його брат Юрій. Броня — оспрей мк.3.

— Що скажете про рівень підготовки мобілізованих?

— Бригаду треба вчити. Людей багато. Спеців мало. Мінімум півроку ганяти, поки будуть результати. І ще — як повітря підрозділам потрібні фахові кадрові командири! Не може молодший лейтенант тримати в купі чоловіків, старших за нього.

До речі, побачив сильну проблему. Вам знайомий термін PTSD?

— Якийсь синдром?

— Post traumatikal stress disaster. Це термін із психології. Бойовий стрес, а точніше — посттравматичний синдром.

— Головлікар луцького шпиталю казав, що в декого з поранених під Волновахою, яких туди доправили, були дуже сильні психоемоційні зриви і конче потрібна психологічна реабілітація.

— Саме те. А хлопці заливають це оковитою, чого насправді робити аж ніяк не можна. Коли наші в Іраку були у схожій ситуації, командири скористалися старим і перевіреним методом: завантажили бійців роботою з ранку й до вечора. Потім, коли нервовий стан вирівнявся, перейшли до спортивних змагань і т.д.

— Були проблеми з передислокацією під Миколаїв, до заворушень доходило. Та й сьогодні не все гладко. Ваше бачення?

- Моя суб'єктивна думка: щоб не було таких ситуацій, а була продумана система командування й використання частин, треба спочатку позвільняти купу генералів… І призначити замість них нормальних молодих полковників (є такі, той-таки Віктор Копачинський, який результативно косить «колорадів» зі своїми десантниками 80-ї бригади).

А поки в армії та інших структурах сидітимуть совки… будуть совок, зневага, втрати… і байдужість до втрат.

Розпитувала підполковника Наталя Камишникова
Усі світлини — Володимира Скоростецького