Лучанин Сашко Нечипорук потрапив під кулі 20 лютого на Майдані. Хлопець, який служив у 35-й Волинській сотні, того ранку разом з іншими самооборонівцями ніс по Інститутській величезний щит - шматок металевої огорожі, прикриваючи їм відхід поранених під обстрілу, - пише видання Лівий берег.

Сашко сподівається на операцію в США, яка, за інформацією медиків, дозволить зберегти йому коліно. Наразі хлопець перебуває в Польщі.

«Спочатку були гранати, потім стріляли гумовими кулями, а після і бойовими», - згадує Нечипорук. 

Черга з «калаша» пробила йому коліно і руку. Він зрозумів, що повзти, як і чекати, що його евакуюють з передової - занадто довго і загрожує тим, що його «доб'ють». Тому зібрав усі свої сили, піднявся - і пішов.

Дістатися до Жовтневого палацу йому допомогли хлопці з Самооборони. Звідти Олександра перенесли в Михайлівський монастир, де продезінфікували рани і направили на обстеження в 17-у лікарню. Лікар зробив знімки і поставив дренаж, а вже ввечері Олександра відвезли до Львова. 

«Я не особливо хотів їхати, але розумів, що багато поранених, і на моє ліжко зможуть покласти іншого і допомогти йому», - каже активіст. 

Втім, у Львові через декілька днів дав про себе знати запальний процес - коліно опухло, почалася лихоманка. Коли лікарі вийняли дренаж з ноги, виявили, що куля розтрощила кістку, і в неї потрапила інфекція. Коліно потрібно було терміново рятувати - розрізати, чистити від осколків. 

Тоді активіста відправили до Польщі. Там провели операцію і почали буквально «накачувати» антибіотиками. Зараження зупинили, але більша частина суглоба була втрачена. Поляки пояснили Нечипоруку: якби почистили коліно відразу, 20-го числа - таких наслідків можна було уникнути. Тепер кістка встигла увібрати в себе інфекцію з пороху, газів і осколків.

У варшавській лікарні Олександр провів місяць, після чого постало питання про те, як відновити ногу, щоб хлопець міг нормально ходити і переносити навантаження. У Варшаві та Відні цю проблему вирішити не беруться.

«У Франкфурті лікарня дуже хороша, мене хотіли туди відправити - але вони пропонують тільки штучний суглоб. У Варшаві кажуть, що найкраще відправити мене в Америку, бо там можна врятувати коліно, провести реставрацію. Американці наростять хрящ і суглоб або зроблять часткове протезування, щоб не повністю його замінювати, а тільки ті частини, які втрачені», - пояснює хлопець. 

За нього навіть боролися: лікарі з Франкфурта намагалися переконати, що двічі платити немає сенсу. Мовляв, навіть у разі успішної реставрації через 10-15 років доведеться ставити повністю штучне коліно. Але Саша налаштований оптимістично: через стільки років все може змінитися. А частково своє коліно все ж краще, ніж повністю штучне.

«Ще зверталися до фонду Богомолець. Волонтер фонду сказала, що у мене нічого страшного немає, і нібито десь в Тернополі є лікар, до якого вона мене відправить - вона заплатить лікарю за роботу, і в мене буде все нормально. Але щось я цьому слабо вірю. Якщо з Америкою не вийде, то у Відні сказали, що візьмуть мене на операцію », - розповідає Нечипорук.

Питаннями транспортування та фінансування операції Нечипорука займається українська громада в Польщі. Тутешнім лікуванням хлопець дуже задоволений: «Ставлення персоналу, волонтерів - просто супер, на вищому рівні. Усі усміхаються, привітні. Якщо чесно, нашим лікарням дуже далеко до них. Тут навіть медсестри повинні мати вищу освіту. Хірургом можна стати не раніше ніж в 38 років».

Якщо в США все пройде успішно, вже через рік Олександр буде нормально ходити. А поки він розробляє м'язи в реабілітаційному центрі і чекає оформлення документів на виїзд, яке затягнулося вже на півтора місяці. Тримається молодцем: «Головне, як сказала Богомолець, - це ж не смертельно. Жити буду!» - усміхається хлопець.

Через поранення Нечипорука в Луцьку тимчасово залишилися без годувальника його дружина і двоє маленьких дітей. Їм дуже потрібна фінансова підтримка. 

Картка Приватбанку для допомоги: 5168757240017170, Річко (Нечипорук) Катерина Миколаївна.