Анатолій Коцура (на фото) першим з очільників прокуратури області за останні роки погодився прийти в редакцію газети «Волинь-нова» для телефонної розмови з читачами.

За дві години він поспілкувався більш ніж із 30 жителями майже всіх районів області. Запитання стосувалися різних проблем життя людей. Перефразовуючи відоме прислів'я, скажемо: «Як тривога, то до… прокурора». Це ще одне свідчення того, що прокуратура повинна мати загальний нагляд. Прокуратура – як швидка допомога для соціально незахищених громадян.

Щоправда, вперше за час проведення «прямої лінії» у «Волині-новій» стався і неприємний інцидент: «Телефонний прийом» прокурора області ледь не штурмували представники «Автомайдану», які звинувачували редакцію, що всі дзвінки куплені, бо на «пряму лінію» неможливо додзвонитись. Несподіваним візитерам у приймальні головного редактора пояснили, що автомайданівці до 12.00 мають таке ж право, як і кожен із майже 65 тисяч читачів «Волині-нової», на дзвінок, а не на персональну зустріч. І наші незвані гості цим сповна скористались, додзвонившись із кількох спроб (читайте запитання пана Якова Шинкаренка).
     — Усі мають грати за чесними правилами — автомайданівці у тому числі, — усміхнувся Анатолій Коцура, дізнавшись про цей візит. — Про це мені нагадує бруківка з Майдану, яку подарували на народному вічі і яку я зберігаю як дорогий серцю експонат на своєму робочому столі…
     
     
«БОРІТЬСЯ ЗА ПРАВДУ, НЕ ЗВЕРТАЮЧИ УВАГИ НА ЧИНИ КОРУПЦІОНЕРІВ»
— Шановний Анатолію Васильовичу, бажаю вам принциповості і стійкості у вирішенні державних справ, захисті прав та свобод громадян. Боріться за правду, не звертаючи уваги на чини корупціонерів. А спитати хочу таке: У «Волині» ми прочитали статтю «Чи треба звертатися до судді-хабарника «Ваша честь»? Але це ще не вся правда про ківерцівське судочинство. З вини суддів Ківерцівського районного суду та прокурорів не розслідувано справу про вбивство Юрія Трошина в 2000 році. Зі справи навіть було вирізано кілька процесуальних документів. Чи понесе кару вбивця? — цікавиться Григорій Г. із Ківерців.
— Поки цей злочин не розкритий. Наразі ця кримінальна справа перебуває в провадженні слідчого Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області.
— До вас звертається Яків Якович Шинкаренко з приводу побиття громадянина Бекуріна працівниками Рожищенського райвідділу міліції Андрієм Масаловим та Віктором Рудусем. Ківерцівський районний суд постановив виправдувальний вирок. Вважаємо, що Масалова прикриває його дядько, який обіймає посаду прокурора Луцького району. Підозрюваний Масалов, працюючи в міліції, тиснув на свідків, які змінили покази. У нього й раніше були зловживання по службі, люди обурені, багато скарг.
— Прокуратурою було направлено обвинувальний акт у цьому провадженні для розгляду в суді. Наразі є рішення суду, проте прокуратура оскаржить його в апеляційному порядку. Будемо боротися.
— 11 травня 2014 року Масалов знову побив громадян…
— Про цей факт мені нічого не відомо. Я готовий прийняти вас, вислухати і розглянути надані матеріали для прийняття законного рішення.
— Турбує вас Ткачук Ігор Олегович, депутат Ковельської міської ради. Звертаюся за дорученням парафіян храму Димитрія Солунського. З 2008 року тривають безперервні суди між місцевою прокуратурою та церковною парафією за земельну ділянку, на якій тодішній прокурор Сергій Масалов хотів облаштувати стоянку для свого транспорту. Парафіяни тричі вигравали суди, мають право власності на землю. З подачі міжрайонної прокуратури Львівський суд 18 червня розглядатиме апеляцію на рішення Ковельського міськрайонного суду. Чи не можна якось вплинути на нашу прокуратуру?
— Так. Повідомляю вам, що апеляція прокуратури відкликана.
     
     «ПРОКУРОР МЕЖУ НЕ ВСТАНОВЛЮЄ»
— Я звертаюся до вас, як нового прокурора області, зі справою на перший погляд простою. Ми не можемо отримати державного акта на право власності на землю через корумповані дії влади, міліції, суддів, прокуратури, — емоційно говорить Микола Никифорович Кузьмук із Рожища. — Ще в 2005 році спадкоємець розібрав належну частину спільного будинку, через рік виробив державний акт на землю. Було грубо порушено наші права. Я звертався в усі інстанції, але отримував лише відписки.
— Шановний Миколо Никифоровичу, згідно із законодавством, встановити межу земельної ділянки, якщо виникає спір, можна лише в судовому порядку. Прокурор межу не встановлює. Ви зверталися в суд?
— Місцевий і апеляційний суди залишили все по-старому.
— Дайте мені ваш номер телефону. Ми розглянемо матеріали і ви отримаєте письмову відповідь.
— Із села Довге Горохівського району до вас ледве додзвонилася. Мене звуть Галина Григорівна Зінько. Мій син працює учителем, він звернувся із заявою про виділення земельної ділянки. Підготовлені всі документи, сплачено кошти, але в Горохівській райдержадміністрації справу затягують. Раніше синові казали, що йде революція і нікому займатися…
— Шановна Галино Григорівно, я раджу вашому синові звернутися до прокурора району Володимира Миколайовича Ющика. Якщо є безпідставна тяганина з виготовленням державного акта, то ми допоможемо прискорити цей процес.
— Я звертаюся з приводу дій керівників підприємства «Олика–агро», якому я передала земельний пай в оренду. Протягом трьох років мені відмовляють в наданні договору на руки, — скаржиться жінка з села Залісоче Ківерцівського району.

— Я дам доручення прокурору Ківерцівського району вивчити це питання й відповідно відреагувати.

— Шановний Анатолію Васильовичу, у селі Бужани Горохівського району без проекту з волі сільського голови зробили дамбу і влаштували ставок. Ми плаваємо на вулиці Набережній, затоплено пасовище. Зверталися в прокуратуру району, але відповіді не дочекалися. Скаржилися попередньому керівнику в райдержадміністрацію — без наслідків, — повідомляє Віктор Федорович.
— Це питання не в компетенції прокуратури. Вашу скаргу було направлено за належністю з вимогою повідомити заявників. Вам необхідно ще раз звернутися у райдержадміністрацію. Якщо там не відреагують, то тоді відреагує прокуратура.
— Я із села Новий Двір Турійського району. Тут є село Олександрівка, де розташоване озеро. Ветеринарна служба взяла землю в оренду. Тепер біля нього роблять бетонну огорожу й у людей не буде доступу до звичного місця відпочинку, — телефонує Олена Олександрівна.
— Мешканцям сіл треба звернутися до місцевої влади, в екологічну службу. Якщо реакції не буде – звертайтеся до прокурора району Віктора Вікторовича Гарбуза, він вживе заходів.
— На кого надіятися і що робити, якщо в земельному архіві свідомо знищили технічну документацію щодо земельної ділянки. Справа знаходиться в суді. У мене є копія документа, але не завірена, — запитує Леоніда Шаран із села Одеради Луцького району.
— Тільки суд може остаточно встановити межі земельної ділянки. Якщо маєте копію документа, то, можливо, варто звернутися в суд про встановлення юридичного факту.
     
     «НІКОЛИ В ЖИТТІ ЗА ПОСАДИ НЕ ПЛАТИВ»
— Це Ярослав із Луцька, маю до вас три запитання. Чи можна подолати корупцію, якщо й нині продовжують давати хабарі за вступ у виші, платять за отримання посади?

— Якщо маєте конкретні факти — повідомляйте. Я вважаю, що ми не подолаємо корупцію, якщо кожен не почне із себе й не припинить давати хабарі. Бо в корупційних злочинах є дві зацікавлені сторони й обидві хочуть мати вигоду. Одними силовими методами подолати корупцію неможливо.
— Тепер особисте запитання. Я мав суди з поважною державною організацією, які тривали 4,5 року. Суди визнали, що дії чиновників є незаконними. Як ви вважаєте, в такому разі повинні ті посадовці хоча б вибачитись?

— Я вам так відповім: державні чиновники, в тому числі і правоохоронних органів, протягом останніх десяти років спрямовували свої зусилля на захист інтересів держави, а не громадян. Як я зрозумів, ваші вимоги задоволені судом, але держслужбовці не постраждали за тяганину. На жаль, це проблема нашого суспільства.
— І ще одне запитання: чи ви, Анатолію Васильовичу, витримаєте той тиск, який чиниться на прокурора області?
— Я прийшов служити людям, а тому витримаю.
— Це Володимир Приходько з Рожища звертається з особистим запитанням. Дочка закінчила школу, хоче бути прокурором. Кажуть, що нічого й старатися, бо все одно за посаду треба буде платити. Які спеціалізовані виші є в Україні, щоб вивчитись на прокурора?
— Перш за все скажу за себе — ніколи в житті за посади не платив. Є профільні вузи, які готують кадри для органів прокуратури України. Це Національний університет «Одеська юридична академія», Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого в Харкові. Є також Національна академія прокуратури України у Києві.

— Моя донька закінчила з червоним дипломом юридичний факультет Харківського університету. Чи може вона розраховувати на роботу в органах прокуратури області? — запитує Валентина Китюк.

— У прокуратурі Волині, як і взагалі в органах прокуратури України, відбувається значне скорочення, у результаті якого, скажімо, у нас в області вивільняється 30 працівників. Процес дуже непростий.
— Але моя донька вчилася за направленням прокуратури…
     — Будемо це питання вирішувати. Ми подали в Генеральну прокуратуру свої пропозиції, але ще не відомо, який штат буде затверджений.
     — Як прискорити розгляд кримінальної справи щодо зловживання керівництва кредитної спілки «Кредит +», яка довго розглядається? — запитує Віталій Ковальчук.
     — Ця справа в прокуратурі на контролі. На апаратній нараді було вказано на тяганину під час її розслідування. Чи вдасться повернути всі кошти, які вклали громадяни, за рахунок майна, сказати не можу. Прокуратура буде вживати всіх заходів, щоб справа якнайскоріше була направлена до суду. Побажання до всіх вкладників коштів, а також до тих, хто бере кредити: уважно читайте умови угоди, добре подумайте перед тим, як її підписувати.
     
     «МОЛОДИКИ З БИТАМИ — ЦЕ ПРАВОПОРУШНИКИ»
     — Телефонує Раїса з Горохова, прізвище не називатиму. На наших вулицях ходять люди в камуфляжній формі і навіть з битами. Це не додає оптимізму, важко й дітям пояснити їхню присутність.
     — А ви зверталися в міліцію?
     — Ні.
     — Я до цього факту ставлюся негативно. Громадськими організаціями були прийняті рішення щодо наведення в містах належного порядку. Законослухняні члени таких організацій давно уже зняли балаклави й камуфляж. Багато хто з них на законних підставах допомагає правоохоронним органам. Молодики з битами — це правопорушники. Усі свідомі патріоти знаходяться в передніх рядах захисників Вітчизни на Сході країни.
     — Анатолію Васильовичу, телефоную від імені вчителів школи, що в селі Піски-Річицькі Ратнівського району. Наш колега Андрій Костючик мобілізований на службу в армію. Він навчається на заочному відділенні Східноєвропейського національного університету і Андрія не відпустили для здачі державних екзаменів. Кажуть, що його можуть відрахувати з вишу. Чи може таке бути?
     — На жаль, законодавець прямо не визначив таку соціальну гарантію призваних на військову службу під час мобілізації, як неможливість відрахування їх із навчальних закладів. Підстави відрахування з вищого навчального закладу передбачені ч. 1 ст. 45 Закону України «Про вищу освіту». Однією з таких підстав є невиконання студентом навчального плану. В той же час, ч. 2 цієї статті Закону визначено, що особам, які перервали навчання у зв’язку з обставинами, що унеможливлюють виконання ними навчального плану, у вищих навчальних закладах надається академічна відпустка. Думаю, керівництво вишу піде назустріч таким студентам та надасть їм академвідпустки.
     — Це Марія Павлівна, телефоную від родини сільського голови. Прошу вашої поради. Сільський голова вручив повістки чоловікам про призов в армію. Тепер родичі мобілізованих погрожують: якщо із ними на війні щось станеться, то хай голова вибирається з села. Що в цій ситуації робити?
     — Держава в небезпеці й військовозобов'язаним необхідно її захищати. Я розумію тривогу батьків. Але ж чоловіків на службу призивав військкомат, а не сільський голова і люди повинні це розуміти. Якщо ж є конкретні погрози, то голові треба звернутися із заявою в міліцію.
     — Це прокурор області? Порадьте, що мені робити. Я живу в Устилузі Володимир-Волинського району, мене звати Катерина Мар'янівна Волохань. Чоловік — інвалід І групи. Незручно говорити, але немає на те ради — мушу. Позичила я племіннику Руслану, який живе в Забужжі, 12 тисяч гривень. Неодноразово просила повернути борг нам, інвалідам. А він купив буса, живе добре і лише насміхається. Я вже було звернулася до юриста, підготувала документи, щоб подати в суд, але передумала. Ми живемо на пенсію, а гроші треба на ліки.
     — Катерино Мар'янівно, це питання совісті. Думаю, що в першу чергу на племінника повинна вплинути його сім'я. Можливо, ваше оприлюднення недобросовісного вчинку змусить його опам'ятатись? Інакше, як ви правильно робили, треба звертатися до суду, зібрати необхідні свідчення людей. Проте сподіватимемося, що все буде гаразд і ваші заощадження племінник поверне. Доброго вам здоров'я!
     x x x
     Прокурор області протягом відведеного часу також мав телефонні розмови з пенсіонерами Олексієм Артамоновим, Віктором Стасюком, Людмилою Нечипорук з Нововолинська, лучанином Віктором Житінським, Володимиром Івлєвим із села Старі Кошари Ковельського району, Ніною Кравчук із Локачинського району, Вірою Токарською з Ратного та іншими волинянами. Анатолій Коцура пообіцяв дати доручення своїм підлеглим розібратися в їхніх справах, запросив деяких скаржників з документами на прийом в прокуратуру області і до себе особисто, наголосивши: «Заздалегідь можна подзвонити за номером 77-60-20 і записатись на прийом, який я проводжу щоп'ятниці з 10-ї години. Він триває, поки… є відвідувачі».
     Під час розмови з читачами «Волині–нової» Анатолій Васильович наголосив, що у своїй роботі використовує три основні вимоги до працівників — це професіоналізм, порядність і патріотизм.