Згадували призабуті ази військової справи, а також дізнавалися тонкощі тактичних дій та прийомів добровольці 1-ого батальйону територіальної оборони Волині. На Володимир-Волинському полігоні у них сьогодні відбулося бойове злагодження. Пише Нововолинськ Діловий.

Серед кількох сотень чоловіків, які радо вступили до батальйону, помітили й нововолинців.

Зрештою, на полігоні сьогодні армійське життя било ключем: лунали постріли, розривалися гранати, на наші блок-пости нападали, на щастя, лише уявні сепаратисти, хоча відбувалося й справжнє силове протистояння. Інструктори зі стажем роботи у "гарячих точках" ділилися секретами із підлеглими, розповідали солдатські бувальщини та робили "наганяй" за повільне засвоєння прописних істин.

Як виявилося, командир батальйону Сергій Козак саме сьогодні святкує своє 40-ліття. Проте у військових клопотах йому було не до пишної риторики. Часом переривався, аби відповісти на телефонний дзвінок друзів. Військовий на пенсії, він пригадує чимало з попереднього досвіду. Каже, що сьогодні особливо нікого не боїться і говорить те, що думає. За званням не гониться. Підлеглі його поважають і в чині майора.

 

-Бойовий дух батальйону  - високий!, — зазначає комбат, — Ми взялися до зброї добровільно, аби захистити країну. Зараз мусимо підготуватися, аби виконувати ті завдання, які нам можуть поставити.

Особисто для мене найбільшою вдячністю є оцінка від колег. Їх сьогодні стоїть тут близько чотирьох сотень. Відповідаю за їхні життя і в усіх обставинах нашої діяльності буду поряд. Як і вони, я теж залишив вдома дружину, дітей, батьків… Хочемо всі повернутися до них живими.

Не обійшлося цього дня і без казусів. Саме сьогодні за наказом "славнозвісного" генерала Колесника, якого вже давно розшукують солдатські дружини із Нововолинська та Володимира-Волинського, до батальйону долучили 7 військовослужбовців від 51 ОМБР. Попри те, що Сергій Козак набирає в ряди бійців виключно добровольців. Натомість хлопці, котрих завернули з миколаївського полігону "Широкой лан", не горять бажанням воювати. В одного мати потерпає від онкологічних хвороб, у іншого 100 гектарів поля стоїть пусткою, у третього ще цілий букет проблем… Їх, як і більшість, вербували більше місяця тому у військкоматі на кілька тижнів служби у Володимирі-Волинському, а до бійні в рамках АТО вони, кажуть, не готові. Такої ж думки і керівництво батальйону.

Проте найбільш болючим питанням для наших військовослужбовців і надалі лишається забезпечення їх засобами бронезахисту. Уявляєте, на 400 чоловік немає жодного бронежилета! Кажуть, що мусять 160 передати, але досі їх тут ні один рядовий в очі не бачив. Солдати сподіваються, що принаймні до дати відрядження на Схід таки отримають захисні каски та "броніки".

Уже після прощання і потискання рук комбат навздогін кидає:
— Знаєте, телефонував мені після виборів один колега, який досі мешкає в Криму, і запитував як там наш новий Президент. То я йому кажу: "З нашим, на разі, усе нормально. Він має шанс виправдати довіру людей, а ваш — уже непоправне, пробачте, х*йло!"

Нагадаю, що відвідати бойове злагодження у Володимир-Волинському вдалося завдяки запрошенню підполковника Володимира Скоростецького з Регіонального медіа-центру Міноборони, а також цілковитого сприяння командира батальйону Сергія Козака.
Висловлюємо вдячність усім, хто поставився до нашої присутності з розумінням, був відвертим і щирим.
Вибуховий відеорепортаж обіцяємо уже згодом.


Детальний фотозвіт "Нововолинська Ділового":

 

 {{photo3n}}