6 червня 2014 року перестало битися серце Віктора Колесника (на фото) — доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри всесвітньої історії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, відомого українського вченого, талановитого науковця та організатора, чудової людини, яка 53 роки свого життя присвятила найбільшому вишу Волині...Про це пише Волинь-Нова.

Віктор Пантелеймонович зробив значний внесок у розвиток вітчизняної історичної науки. Автор близько трьох сотень наукових праць українською, польською, російською та словацькою мовами, семи монографій, він створив свою наукову школу і підготував цілу плеяду кандидатів історичних наук.

Народився 19 березня 1937 року на Харківщині. На початку війни сім’я Колесників переселилася у так зване німецьке Поволжя, нині Саратовська область. В Україну батьки повернулися навесні 1943 року. Спочатку жили на Луганщині, згодом переїхали на Волинь, у Турійськ. Закінчивши у 1954 році школу, Віктор вступив до Луцького педагогічного інституту. У шкільні роки навчився грати на струнних інструментах і трубі. Мріяв бути музикантом, але прислухався до батьківської поради і став учителем. Після закінчення інституту, отримавши диплом вчителя української мови, літератури та історії, розпочав педагогічну діяльність. Відслужив у війську, попрацював на партійній роботі, а 1961-го повернувся у стіни рідного вишу.

У 1976 році Віктор Пантелеймонович захистив кандидатську дисертацію, ще через вісім років — докторську, здобув наукове звання доцента, згодом — професора. Був першим із випускників-істориків Луцького педінституту, хто здобув науковий ступінь доктора наук. Коло його наукових інтересів зосереджувалося у площині прикордонних зв’язків України і сусідніх європейських країн, особливо активно професор досліджував українсько-польські взаємини, а також волинське краєзнавство.

Не одному поколінню волинських істориків професор Колесник запам’ятався як чудовий лектор, виважена, толерантна та поміркована людина. Мав гідну подиву працездатність. У його домашньому кабінеті щодня кипіла робота, на робочому столі ніколи не зменшувався стос паперів: професор писав статті, правив дисертації аспірантів, рецензував монографії, консультував докторантів.

У день прощання з Віктором Пантелеймоновичем Колесником щем і гіркота втрати читалися в очах рідних, друзів, колег, аспірантів, студентів. Згадуючи цю світлу, життєлюбну людину, наші душі наповнювалися вдячністю долі за те, що мали честь знати, працювати, жити поряд із великою людиною. Колектив кафедри всесвітньої історії й усі працівники Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки висловлюють щире співчуття дружині покійного Тамарі Володимирівні, його синам та онукам. Поділяємо глибину вашого горя, схиляємо голови перед світлою пам’яттю Віктора Пантелеймоновича. Нехай земля Вам буде пухом, Великий Учителю!