Сьогодні - другий день трауру за загиблим екіпажем збитого над Луганськом Іл-76.

Збитий терористами над Луганськом в ніч із 13 на 14 червня Іл-76 – це той самий борт 76777 з екіпажем, який прилітав до Луцька на навчання в травні.

Про це Інформаційному агентству Волинські Новини розповіли члени Організації Волинських Авіалюбителів "ОВАЛ ✈ ". 

Четверо активістів організації були на борту літака під час травневих навчань у Луцьку, спілкувалися з членами екіпажу, які провели для волинян екскурсію літаком.

Спогади члена "ОВАЛ ✈ " Іллі Сметаніна

«Останні 6 років польоти на Луцькому військовому аеродромі - велика рідкість. І тому, коли я дізнався, що до Луцька на навчання прилетять бойові літаки, і буде три дні інтенсивних польотів, радості моїй не було меж. До того ж, ця подія співпала з відгулами на роботі, тому я спокійно приїхав з метушливого Києва до Луцька відпочити і насолодитися безкоштовним авіашоу над рідним містом.

Точного часу прильоту літаків в Луцьк я й інші члени Організації Волинських авіалюбителя "ОВАЛ" не знали, тільки день. Це була субота 17-го травня, тому ми благополучно проспали приліт ранніх пташок і примчали на аеродром занадто пізно й відзняли лише посадку крайнього бомбардувальника, тоді як всі інші вже благополучно стояли на стоянці. Але потім ми зрозуміли, що проспали не все, бо на посадку став заходити крайній борт - військово-транспортний літак Іл-76МД б / н 76777 з технічним персоналом, обладнанням та озброєнням на борту. Неможливо передати це враження, коли 200-тонна махина розміром з половину футбольного поля пролітає у тебе над головою на висоті 2-го поверху. Незважаючи на те, що ми сиділи в кущах, щоб нас не помітила охорона аеродрому, мій друг і колега Артур Андрєєв зміг зняти унікальні відеокадри посадки цього гіганта на наш аеродром. У момент посадки Іла почалася сильна злива, ми перебували в полі, тому промокли до нитки і вимазалися брудом, як справжні свині. Це було напевно дико для звичайної людини, коли двоє дорослих 30-річних мужиків, забрудних з ніг до голови, йшли вулицями міста з сяючими від дитячої радості очима, і з гучним реготом, як діти, обговорювали подію, мовляв, бачили, як літачок сідає.

Потім три дні польотів не було через негоду і знайдені в літаках технічні несправності. Ці три дні видалися для авіалюбителів вічністю.

І нарешті в середу, 21-го травня, в 7 ранку тишу над містом розірвало ревіння авіаційних двигунів. Напередодні я і мої друзі пройшли акредитацію в регіональному медіа-центрі МО України як члени аматорської авіаційної організації Луцька. Вже в 9:45 ранку ми були біля КПП аеродрому разом з іншими журналістами. Разом з нами був і наш протеже, секретар Луцької міськради Сергій Григоренко, теж пристрасний любитель авіації і член Організації Волинських авіалюбителя "ОВАЛ". Пройшовши на територію аеродрому, ми сіли в автобус, який повіз нас на льотне поле.

Протягом декількох годин ми з цікавістю спостерігали за польотами фронтових бомбардувальників Су-24М та навчально-бойових літаків Л-39 "Альбатрос", брали інтерв'ю у льотчиків і технічного персоналу, але на іншому кінці льотного поля височіла громада Іл-76МД, і зрештою я не витримав і поставив супроводжуючому нас представнику регіонального медіа-центру МО підполковникуВолодимиру Скоростецькому питання щодо можливості побувати поруч з цією машиною і навіть потрапити всередину, на що отримав ствердну відповідь. Коли основна частина журналістів уже покинула аеродром, до нас підійшов підполковник Скоростецький з молодим хлопцем в льотному костюмі, якого він представив нам як старшого борттехнік екіпажу літака Іл-76МД, старшого лейтенантаОлександра Козолія.

На фото: старший борттехнік збитого Іла старший лейтенант Олександр Козолій:


Разом з ним ми сіли в автобус і поїхали до літака. Поки ми фотографувалися біля Іла, Саша відкрив бортовий люк і опустив трап. По ньому ми піднялися у вантажний відсік Іла, потім пройшли в кабіну екіпажу. Весь цей час Саша спокійно і усміхнено відповідав на запитання, які сипалися на нього градом, розхвалював літак, який був одним з найбільш "молодих" в усьому авіапарку Іл-76МД на Україні, із захопленням розповідав про закордонні місії, в яких йому пощастило побувати, зокрема про польоти в Гренландію під датським прапором, коли на цьому літаку вони перевозили на науково-дослідні станції крижаного острова паливо, обладнання та медикаменти. Також розповідав про сьогоднішню ситуацію в Україні, про інтенсивні польоти, які тривають вже 4 місяці практично без посадок. Незважаючи на сильну втому, Саша виглядав бадьоро і тримався підтягнуто як і личить справжньому офіцеру. Наприкінці екскурсії ми майже подружилися. Саша був лише на два роки старший за мене, 1984 року народження. На прощання я потиснув йому руку і подякував за приділений час, побажавши йому чистого мирного неба та м'яких посадок.

23-го травня, бойові літаки, зчинивши за три дні польотів чималий переполох у місті, покидали аеродром Луцьк. Спочатку в першій половині дня пішли бойові машини, але Іл-76 ще залишався. Ми довго чекали його зльоту, але раптово радіолокаційні установки аеродрому припинили роботу, що, в принципі, означало, що льотна зміна закінчена. Ми подумали, що Іл буде відлітати на наступний день і, домовившись прийти наступного дня на аеродром раніше, розійшлися по домівках.

Ми не знали тоді, що бачимо Ілюшу востаннє, бо побачити його злет нам не вдалося. Він полетів у той же день пізно ввечері, про що нам доповіли наші друзі, що живуть на Вишкові.

У ніч з 13-го на 14-е червня я чомусь спав погано. Часів в 5 ранку прокинувся і вже не міг заснути. Я зайшов до Контакт і побачив повідомлення одного про збитий над Луганськом Іл-76. Години до 10 ранку, вже будучи на роботі, я знайшов на сайті Міноборони опублікований список загиблих членів екіпажу літака. Серед них я помітив Олександра Козолія. Серце тьохнуло. Невже той самий борт?! Думки про роботу відразу кудись випарувалися. Незважаючи на догану начальства за неуважність, я продовжив прочісувати з телефону Інтернет. Нарешті на сайті одного з офіційних джерел я побачив номер борта збитого Іла - 76777 ...

…Обличчя і посмішка Саші Козолія досі стоїть у мене перед очима, ніби я щойно з ним попрощався і залишив транспортник, що стояв стоїть на руліжці Луцького аеродрому... Досі насилу вірю в те, що трапилося ... Земля пухом, Царство Небесне і вічна світла пам'ять загиблим ... Шануємо, пам'ятаємо, сумуємо ...».

На фото: член "ОВАЛ✈" Ілля Сметанін в кабіні екіпажу й на фоні збитого Іл-76МД з бортовим номером 76777.


Спогади члена "ОВАЛ ✈ "Артура Андрєєва

"Три тижні тому я з друзями побував всередині Іл-76МД з бортовим номером 76777. Ми спілкувалися з екіпажем, хлопці були втомлені, але посміхалися, вірили в світле майбутнє, у кожного були якісь плани в життя, цілі, можливо мрії ... І позавчора раптом їх не стало. Літак і екіпаж, який за кілька днів перебування в Луцьку встиг стати майже рідним ... До цих пір не можу повірити. Вічна пам'ять вам, Хлопці!"

Посадка Іл-76. Відео Артура Андрєєва:

ВІДЕО МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ ТУТ


Спогади і вірші члена "ОВАЛ✈" Богдана Шклярського 

"Ще не так давно ми всі раділи, що у Луцьку відбудуться військові навчання. Увагу всіх найбільше привернув ІЛ-76МД, який до нас прилетів в рамках льотно-методичного збору. Який же це чудовий літак. А радості нашій не було меж, коли ми дізналися, що зможемо побувати всередині і поспілкуватись з екіпажем. Льотчики були втомлені, але люб’язно відповіли на всі наші питання, провели невеличку екскурсію. Найбільше запам’ятався борт технік Олександр Козолій. Це була дуже привітна людина. Він спокійно і ввічливо відповідав на наші питання, показував нам кисневі маски… А зараз цих людей нема в живих…Важко повірити, що такі мужні чоловіки вже мертві. До прильоту в Луцьк, вони 4 місяці провели в небі, й ніхто не скаржився на це, всі були готові виконувати свій обов’язок, хоч і були втомлені постійними перельотами. Найбільше запам’ятався випадок, коли мій друг Павло запитав у Олександра:”А що буде, якщо літак розгерметизується?”, на що бортінженер посміхнувся і відповів, що це надійний літак і такого бути не може, але на крайній випадок в кожного є киснева маска. Ще тоді ніхто й не думав, що через доволі короткий відрізок часу цих відважних військових не стане. Важко в це повірити… Перед очима все такий же усміхнений Олександр, таким він мені і запам’ятається на все життя. Щирі співчуття сім’ям і близьким загиблих.

І знову чорний день настав,

Бо у державі нашій дірки.

Ми втратили Чоловіків…

Синів, батьків…і борт три сімки.

Вони взлетіли та не сіли,

В небі закінчилось життя.

Воювать ВОНИ летіли,

Та полетять у небеса.

Їх зустрічають небеса,

Чекає вже “небесний борт”.

Там де ВОНИ завжди весна…

ЇХ не забуде наш народ!"

На фото: член "ОВАЛ " Богдан Шклярський на фоні збитого Іл-76МД з бортовим номером 76777: