Із полігону «Широкий лан» перевели нещодавно до Володимира-Волинського солдатів, які через складні сімейні обставини чи з інших причин не можуть повноцінно виконувати громадянський обов'язок, - пише Нововолинськ діловий.

Наймудріше було б відпустити їх додому. Зрештою, спеціальна комісія на полігоні під Миколаєвом покликана була не лише задокументувати, а й виправити перегини та кричущі помилки, яких припустилися працівники військкоматів під час мобілізації. Подекуди можна сміливо говорити і про злочинну недбалість комісарів, які «загрібали» на службу багатодітних, підсліпуватих, хронічно хворих...

Однак і після 2-місячного перебування на полігонах та блокпостах чоловіки, призвані явно помилково, не можуть потрапити додому. Військова бюрократія не має меж! У штабах ставляться до солдатів як до олов'яних солдатиків. Не хочуть і не вміють розбиратися з кожним окремо. Не бажають визнавати свої ж помилки.

І от сімох мобілізованих, яким конче треба бути вдома, після 2-місячних таборувань і поневірянь штабні мудрагелі з відомства генерала Колесника прикріпили до Першого тербатальйону, який зараз проходить терміновий вишкіл у Володимирі-Волинському. І готується до відправки в гарячу точку.

А у складі 1-го тербатальйону переважно - добровольці, і комбат Сергій Козак відбирав їх, що називається, поштучно. З ранку до ночі Козак (він і сам - доброволець) створює у своєму батальйоні мікроклімат взаємопідтримки, високого бойового духу, оптимізму.

А які ж бійці будуть із примусово мобілізованих, списаних додому і знову примусово повернутих на службу? Не дивно, що комбат відбивається від такого «поповнення» руками й ногами, обурюється безвідповідальністю штабників...

Зрештою, все це є на відео, яке репортер «Нововолинська ділового» зробив 13 червня у Володимирі-Волинському.

http://www.youtube.com/watch?v=d0XPocAAlRg

Із призовником розмовляє журналіст Андрій Сорока.

- Які причини того, що вас призвали сюди?
- То я військовозобов'язаний, тільки що не розбирались у моїх сімейних обставинах. От у мене хвора мати, в неї дві онкохвороби, не буду казати, які саме... В неї друга група. За цими хворобами вона потребує постійного догляду. Я цим займаюся, щодва тижні везу її в Боголюби в лікарню (це за 100 км). Медикаменти дорогі, пачка препаратів - 900 гривень, подорожчало все...

Везу матір кожні 2 тижні в Боголюби, щоб у неї брали аналізи крові, регулювали дозу хіміопрепаратів, бо лейкоцити, еритроцити треба постійно підтримувати. Якщо цього не робитиму, то людині ставатиме гірше й гірше, й наслідки будуть - самі розумієте.

- Звідки вас призвали?
- З Нововолинського військкомату перепризвали 8 квітня. Перебував у 51-й ОМБр у Володимирі, потім у Рівному, потім у Дніпропетровськ повезли, у Дачному стояли, тоді - у Миколаїв.
Ніяких бронежилетів, нічого того не було, що нам обіцяли. Нічого не давали.

- Ви знаєте про наказ командування "Північ"? до вас довели наказ про переведення?
- Ніяких наказів нам не доводять. Набрали командирів із запасу, вони такі самі, як ми, з гражданки, давно служили. Так само командування їм нічого не доводить, а вони - нам.

- Зараз ви тут із якого приводу?
- Відібрали мене сюди, бо у кого сімейні проблеми, то там у Миколаєві комісія викликала, з'ясовувала... Мені особисто сестра ходила збирала всі документи, сільська рада просила військкомат, військкомат просив вище командування, щоб мене звільнили зі Збройних Сил через хворобу матері.

Я очікую на звільнення, але вийшов закон тупий, що мати - це не родичка, і як мені тепер захищати Батьківщину, якщо вони мені...

До розмови долучаються товариші солдата, яких разом із ним перевели з Миколаєва до Володимира:
- Він не підходить по закону про звільнення! Під звільнення підходять тільки ті, у кого хвора дитина чи жінка.
- І то не просто хвора, а інвалід!

Ну, а наприкінці ви побачите, як комбат Сергій Козак спілкується з військовими комісарами - отими самими, які - всупереч здоровому глузду - призвали цих хлопців до війська, бо тупо гнали план...
Комбат обурено заявляє комісарам:
- Накази різні! Тільки кожен по-своєму їх виконує. У мене батальйон 400 чоловік, я хочу, щоб всі були живі-здорові, нормально все. І від моїх підлеглих залежить їхнє життя і моє! А те, що їм там розказали... Я можу розказати, як ви там готували їх до цього, всім розказували: «ви там 2 недільки побігаєте, послужите...»
Мені вони повірили, і я не хочу, щоб у мене зараз...

А комісари намагаються зам'яти цю гостру розмову, що її знімає журналіст «НД»:
- Комбат, комбат...

Солдат, який розповідав про онкохвору матір, назватися не захотів.