Вони веселі, привітні та постійно жартують. Курортний Шацьк став другою домівкою для родини Уткіних з Луганська. Рятуючись від терористів Юлія та Юрій з двома дітьми подалися аж на Волинь. Пишуть Факти.

Оселившись у невеличкому селищі на початку травня, сім’я не сиділа склавши руки й одразу взялася до роботи. Подружжя орендувало місцеве кафе, яке три роки простоювало, і тепер готує комплексні обіди, та пригощає смачними стравами місцевих і туристів. «Якщо ти не можеш змінити ситуацію, треба змінити ставлення до цієї ситуації, я не розраховую на допомогу ні від кого, ні на статуси всякі, навіть в такій ситації це соромно, наша держава і так на межі, коли весь світ скидається на бронежилети», - каже жителька Луганська (дружина) Юлія Уткіна. Зібравши найнеобхідніші речі, вони похапцем виїхали з небезпечного нині Луганська. Там залишилися батьки, довелося призупинити і бізнес – там в Уткіних теж був ресторан. «Будинок, батьки, квартира, робота. Весь бізнес зраз в нашому регіоні перебуває в стані такого анабіозу, не тільки у нас а у наших партнерів, конкурентів, бізнес завмер. Тепер я розумію, чому наші бабусі на чорний день щось відкладали, закуповували тушонки, крупи, кампоти», - каже Юлія Уткіна. Тепер живуть і заробляють на Волині. Попри сумні звістки з рідного краю, оптимізму не втратили, вони усміхнені та привітні. Хоча за рідною домівкою таки сумують. Найбільше мріють повернутися додому двоє дітей-школярів. Там залишили друзів, хоча більшість із них теж виїхали з Луганська. Та в Шацьку їх зустріли як рідних , навіть без документів, дозволили завершити навчальний рік. Старша донька Аня закінчила 9-ий клас. Вищу освіту планує здобувати вже в Луцьку. «Я думала буде складніше, не думала, що так приймуть. Я швидко адаптувалася, я приїхала, тиждень просиділа вдома, потім всі дізналися, звідки я приїхала і почали мене звати гуляти . Там друзі залишилися, але дуже багато самі поїхали звідти», - каже Анна Уткіна. Нині родина обживає нову домівку. На господарстві та в кафе працюють усі: обов’язки розподілили порівну. Уткіни знайомляться з сусідами, призвичаюються до іншого життя. Місцеві їх встигли полюбити, іноді частують домашніми стравами, ягодами та грибами. Та все ж думки вимушених переселенців у рідному місті. Вони сподіваються, що мир у їхньому краї таки настане. І тоді можна буде без ризику для життя повернутися у спокійний і безпечний Луганськ.

ВІДЕО МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ ТУТ