Волинян знайомили із переселенцями зі Cходу України, яких кулі та постріли на рідній землі змусили шукати кращої долі на «бандерівщині», - повідомляє Інформаційне агенство Волинські новини.

Так, вечір знайомств із «біженцями», яких не зовсім приємні обставини у країні змусили покинути власні домівки, відбувся 23 червня, у Лютеранській кірсі. На заході були присутні гості із Донеччини й Луганщини, які ступили на Волинську землю відносно нещодавно, та кримчани, які перебувають на «синьоокій» Волині уже з березня.

Також на благодійний захід завітали й гості із Америки. Серед них і корінні американці, й представники української діаспори.

 

Організаторами дійства виступили активісти із фонду «Ефективне суспільство» , а також ініціатори та волонтери з допомоги переселенцям.

Вечір знайомств відвідало понад півсотні людей різних вікових категорій – від малого й до старого - та різних віросповідань.

 

 


До слова, коли пастор Веніамін Рубаха запитав у переселенців, якої мовою їм зручніше спілкуватися, української чи російською, усі в один голос відповіли - українською.

 

Американців не хотіли відпускати в «небезпечну Україну»

Зі слів американки Джимі, покійний чоловік якої був військовим, уряд Америки попереджав волонтерів, мовляв, в Україну їхати дуже небезпечно, однак благодійники настільки хотіли навідати українців, що не побоялися приїхати.

«Мій чоловік уперше приїхав до України у далекому 1989 році. Він був офіцером в армії, тож часто нас розділяли кілометри. І коли він їхав на війну, я ніколи не знала, повернеться мій чоловік додому, чи ні. В нашому подружньому житті було так: декілька років роки живемо в одному місті, потім переїжджаємо. Тому я розумію, що означає покидати землю, де ви живете. В Америці багато людей, які моляться за вас. Ми сподіваємось, що ви знайдете свій дім тут», - звернулась жінка до присутніх у залі.

 

Це ж треба, «бандерівці» не убивають. А допомагають! - кримчанин

Варто зазначити, що не усі переселенці очікували теплого прийому на Заході. А багатьох кримчан на малій Батьківщині друзі та знайомі лякали, мовляв «бандерівці будуть вас убивати». Однак, вислухавши слова підтримки та любові, у декого із біженців на очах забриніли щирі сльози.

 

«Моє серце болить за Україну. Я почав приїздити в цю чудову країну з 1999 року. Я люблю вашу культуру та ваших людей. Я знаю, що таке війна, я був на війні в Іраку, у В’єтнамі, в Сараєво, Хорватії та Боснії. Я пілот і воїн. Але знаєте, що я вам скажу? Я ненавиджу війну! Ті люди, яких скривдили найбільше, це саме ви. Я щодня молюсь за мир в Україні. Коли все навколо рушиться на шматки, та світ ховають чорні хмари, нехай Ісус Христос буде у вашому серці. Повірте, я був оточений цими чорними хмарами. Й віра – це єдина річ, що допомогла мені через це пройти», - додав іще один із американських гостей Біл.

 

Дипломати бояться втручатися у справи України, аби не спровокувати Третю Світову війну

До України завітала й перекладач Тетяна, яка народилась у Білій Церкві, але наразі мешкає в Америці. Представниця української діаспори з неабиякою теплотою звернулась до присутніх у залі переселенців. При цьому вона настільки перейнялась подіями в країні, що не могла стримати сліз.

«Коли в мене є нагода, я відвідую могилу своєї мами. Я також стояла під Білим домом у Вашингтоні, вболіваючи за те, щоб Україна була вільною. Ми просили під Посольством, щоб Америка вам допомогла. Але ви бачите, що реальної допомоги немає. Справа у тому, що світова економіка світу в 2000-х роках пішла на спад. А війна з Іраком забрала багато життів. Дипломати світу розуміють ваш біль. Розуміють і те, що Росія вчинила несправедливо, але починати військові дії бояться усі, бо це призведе до третьої світової війни. Тим часом, уся діаспора по всьому світу бажає Україну бачити вільною», - підкреслила вона.

Після закінчення заходу усім біженцям активісти презентували продуктові набори та релігійні книги.