Під час сезонних робіт у Польщі за два кілограми зібраних полуниць заробітчанам платять 1,1 злотий. 

Про деталі заробітчанства у сусідній країні пише журналіст газети Волинь-нова Алла Лісова. 

«Моя знайома Валентина цими днями повернулася з Польщі. Втомлена, трохи знервована, але щаслива, бо вдалося заробити грошей на сесію дочки, котра заочно навчається в одному з вузів Харкова», - розповіла журналістка. 

Трудилася знайома кілометрів за тридцять від Любліна – в пана Камеля, який має кілька десятків гектарів землі. Засаджує її переважно ягідними культурами. 

Українки збирали полуницю, добірну, як на картинках. Підйом — о пів на п’яту ранку і до 7-ї вечора. Мали годину перерви на обід, під час якої хазяїн відвозив їх «додому». Сказати, що були голодні — неправда. Але харчі пані Зося давала найпростіші — картоплю, макарони, олію, квашені огірки… 

Платили залежно від виробітку. Полуницю збирали у спеціальні плетені кошики, так звані лубянки, в які вміщувалося по два кілограми ягід. Знайома за день наповнювала до сотні кошиків, хоч натреновані жіночки з Тернопільщини збирали по 150 і навіть по 170. За повну лубянку давали переважно злотий і сто або двісті грошей. Тобто за день виходило 110—120 злотих. 

«Помножте їх на 3.90 і побачите, скільки буде у гривнях. Де в Нововолинську можна такі гроші заробити?» — запитує жінка. І додає: «Але це каторжний труд…».

Жили в колишньому хліві, акуратно побіленому. В «кімнаті» — по 12-14 осіб. Було чисто, гарна постіль, душ. Щодо інших благ цивілізації – вони там не дуже й потрібні. 
«Після роботи приходиш така зморена, що встигаєш абияк поїсти і падаєш на ліжко, мов убита. А в останні дні і взагалі світ був немилий, не хотілося зайвого слова казати. Тішило лиш те, що до українців поляки ставляться добре – з повагою і співчуттям», - розповіла заробітчанка.

Довідка

Останніми роками трудова міграція серед наших співвітчизників сягнула небачених масштабів. За інформацією Світового банку й Міжнародної організації з міграції, за кордоном нині працюють від 6 до 8 мільйонів українців. Якщо взяти до уваги те, що з більш як 22 мільйонів громадян працездатного віку на батьківщині офіційно трудиться лише неповних 13 мільйонів, то виходить, що в чужих державах працює мало не кожен третій українець. Не випадково Європейська комісія з питань міграції та біженців зазначає, що наші співвітчизники — найчисленніша група легальних трудових мігрантів у країнах Євросоюзу.