Те, що Луцьк історичне місто, а його підземелля приховує ще багато таємниць, вкотре довело будівництво на вулиці Лесі Українки. Тут, на місці згорілого більше 10-ти років тому будинку, почали зводити новий. Розібрали погорілий, копнули глибше, а там - підземні мури. Викликати археологів, щоб дослідити земельну ділянку, забудовник не вважав за потрібне . Історія підземелля так би й лишилася таємницею, якби у справу не втрутилися небайдужі лучани. Інформує ТРК «Аверс».

На вулиці Лесі Українки, 33 роботи йдуть повним ходом. Тут знищують рештки згорілого у 2003-му будинку. Викопавши чималий котлован, будівельники натрапили на залишки підземної забудови. Згідно з законодавством роботи треба було б зупинити. Натомість провести відповідні дослідження та визначити чи знайдене є історичною або архітектурною пам"яткою. Однак усе це  проігнорували. 

Історик, краєзнавець Ігор Левчук розповів «Роботи, які ведуться не погоджені з органами охорони культурної спадщини. Земляні роботи ведуться незаконно. От буквально кілька хвилин тому зв’язувався з археологами, жодних дозволів археологи не давали. Взагалі заборонили проведення будь-яких робіт до понеділка. Навіть наголошували, щоб заборонити».

Окрім цього, вулиці Лесі Українки та П’ятницька гірка входять до зони регульованих забудов. Тож будівельні роботи можна проводити лише після висновку археологів. Однак, будівництво без відповідних дозволів - уже звична для Луцька справа, зауважив місцевий історик Ігор Левчук: «Луцька міська рада взагалі ігнорує будь-які речі, що пов’язані з культурною спадщиною. Управління культури Луцької міської ради взагалі бездіє. Ви не бачите тут чиновників, знову займається тільки громадськість».
 
Щоправда, повз будівництво проходив начальник міського управління архітектури та будівництва Леонід Герасимюк. Однак, розказати про своє бачення ситуації посадовець не захотів і просто щез із місця. Крім виявлених під землею забудов, місцеві активісти також виявили сторічну бруківку Терлінського. Такими кам’яними шашками у 1920-30-х роках вимощували вулиці Луцька. Нині вона залишилася на Братковського та Пушкіна. Як з’ясувалося, була й на Лесі Українки, однак разом із землею її погрузили на камаз та повезли в невідомому напрямку - обурюється лучанка Тетяна Дацишина: «Це бруківка 1923 року. Я не знала, що вона тут лежить, але якщо вони її знайшли, то вони мали викликати археологів, управління культури і сказати: хлопці, ми щось знайшли. Будь ласка подивіться чи воно цінне, чи воно не цінне… В моєму розумінні вони мали зняти перший шар бруківки, асфальт, другий шар бруківки і зложити окремо, а не перемішувати ще з купами землі. В мене є обоснована підозра про те, що це вони або везуть собі, або везуть на смітник».

На будівництві слова пані Тетяни заперечують. Кажуть: бруківку вивозити нікуди не збиралися. 
Крім того, жінка обурюється: загорожу поставили далеко за межі території, на якій повинні будувати: «Документ, який мені надала людина на виконання земельних робіт, там вказана адреса - вулиця Лесі Українки. Лесі Українки має 900 метрів, будинка не вказано. Будь-які роботи вказано в межах будівельного майданчика. Вулиця Лесі Українки не є будівельним майданчиком, тобто це самовільно виконувальні роботи».

Прибула на місце й муніципальна дружина. І хоча протокол склали та все ж великої проблеми у нищенні спадщини не побачили. 

Старший інспектор відділу муніципальної дружини Роман Шкабура зауважив: «Щоб вирішити це питання треба ту бруківку з землі відібрати, почистити. Невідомо чи доцільно її назад класти, бо зараз є матеріали набагато кращі будівельні».

Чи вдасться зупинити будівництво та чи є культурною спадщиною знайдене під землею з’ясуватимуть археологи.