Переселенці зі Сходу на Волині відчули на собі традиції місцевих «бандерівців» (2 фото)

Місцеві традиції, обряди, колорит і мальовничу природу показали сім’ям з дітьми, які були вимушені покинути домівки та шукати кращої долі на Заході України. Зі слів гостей свята, все виявилось зовсім не так, як їм казали вдома – ні так званих «концентраційних таборів для переселенців», ні «примусових вишколів для бойовиків» вони тут не зустріли. Пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

Дійство, приурочене до свята Івана Купала, відбулось поблизу міста Ковеля на березі озера. Сім’ї біженців з дітьми, які приїхали сюди, мали змогу побачити та взяти участь у святкуванні. Тут на традиційне свято зібралось чимало дівчат в вишитих сорочках та просто відпочиваючих. А обрядовий вінок міг отримати будь-хто з бажаючих – їх плели на місці з трав, збіжжя та квітів.

Зі слів координатора акції громадської активістки Юлії Вусенко, захід для сімей зі Сходу України та Криму організовували власними силами. Також «Автомайдан України» надав транспорт, а Самооборона Майдану – продукти для пікніку.

Ще до початку святкового дійства на березі річки розвели багаття, для того щоб приготувати обід. Поруч розгорнулась польова кухня – тут людей частували традиційними українськими стравами, які готували просто неба.

Допоки тривала підготовка святкування, всі охочі мали змогу долучитись до майстер-класу з виготовлення ляльок-мотанок. Зі слів майстрині Галини Черниш, це не просто іграшки та сувеніри, адже сотні років в Україні, як і у всьому світі, їх використовували як оберіг. Вибір конкретної ляльки (а їх, до слова, існує чимало видів) був зовсім не випадковим. Тому жінки зробили лялькую-берегиню для українських військових.

Свої побажання та «привіти» чоловікам, які боронять країну на Сході, мали змогу передати і дітлахи. «Озброївшись» олівцями та фломастерами вони взялись малювали мирне небо та українську символіку. На малюнках батьки та діти залишили слова подяки для військових.

Послання від дітлахів військовим передадуть разом з найближчою партією гуманітарної допомоги. Зі слів Юлії Вусенко, моральна підтримка для солдатів є не менш важливою, ніж матеріальна. Адже військові повинні пам’ятати, що їх люблять та сподіваються на них.

Загалом, від поїздки у гостей залишились виключно позитивні враження. Пані Юлія, яка приїхала з сином Єгором з Алушти, жартує, що не зустріла тут ні злих «бандерівців» ні концтаборів для біженців, якими її лякали вдома.

Жінка каже, що Луцьк припав до вподоби не лише їй, але й її сину. Зокрема, є чимало майданчиків для дітей. Бо таку розкіш, як парк, де не їздять автомобілі, зі слів Юлії, в рідній Алушті не знайти.