Дістали достовірну інформацію, яка наводить на дуже серйозні роздуми, - пише Нововолинськ Діловий.

Подаємо схвильовану розповідь волинянки дослівно:

— У мене шок зранку! Дзвонить знайома з Луганська і каже: «Ти досі без роботи? Приїзди сюди, я за місяць заробила 30 тисяч. Робота непильна: ходи, вивідуй, де хто окопався, в яких палатах наші поранені, де які блокпости — і здавай куди треба».

Мама її заробила 7 тисяч за те, що була живою мішенню. Йшла перед саперами, типу вони повиганяли живий щит!

Сказала ще одне. Тут завжди платили тіньові гроші. Тут безробіття повне, а тому такі заробітки — це спосіб вижити. Багато тих, хто виїхав у інші регіони, пишуть додому, телефонують рідним і кажуть: де, що, хто, куди, як. Тобто це розвідники! Їм головне — окопатися. Жити в тих регіонах вони не збираються, закуповують продукти, товари і пересилають сюди, тут на ринках продають. Так допомагають рідним, що залишилися.

Якщо держава не налагодить роботу з цими біженцями, то буде вакханалія повна. Мені казали, що біженці у Києві бійку влаштували за місце під церквою, де гроші просять. Вдумайтеся: за день до 1500 грн. можуть назбирати...

І що робити? І хто це почує? Хто буде це перевіряти, трусити, досліджувати? А вони всі такі бідні, такі нещасні...

Це один бік проблеми. Тепер інший. Ось що пише у соцмережі росіянин із Ростовської області.

«Кум у меня таксует в Луганске. Вчера пили пиво, делились информацией. Он говорит: последний месяц как волонтер вывозил людей на ЖД вокзал. Беженцы все. А неделю назад пошла обратная хрень. Народ из России попер назад в Луганск. Вчера вез с вокзала молодую пару с ребенком. Они месяц назад, после первой бомбежки, дернули в Ростов как беженцы. В чистом поле палатка на 200 человек, двухъярусные кровати. Овсяная кашка без масла на завтрак/обед/ужин. Вода привозная в цистерне. Электричества/телевизора/интернета нет. О трудоустройстве можно не заикаться.

 

Покушали они кашку месяц и поехали домой в Луганск. Всю дорогу куму рассказывали, «какие русские пи********, замутили Новороссию и кинули всех, а теперь мало того, что разбомбить могут в этом Луганске, так еще после того как украинская власть вернётся, какого они во вражескую страну беженцами поперли».

Обидві розповіді підштовхують до висновку: терміново потрібна серйозна програма роботи з біженцями і переселенцями. І спиратися слід не лише на європейські стандарти, а й на сумні українські реалії. Це загроза терористичних актів у будь-якій точці країни, розвідувально-диверсійні дії деяких переселенців, безкарність сепаратистів і бойовиків.

Отже, адаптація біженців має відбуватись не лише під патронатом управлінь соцзахисту, а й під наглядом спецслужб.