«Я так вдячна за те, що було в суботу і неділю. Люди йшли під проливним дощем і несли. Там медикаменти були куплені на колосальні суми грошей. Дякую киянам. Настільки Київ зібрався і спрацював, що зараз хоча б три дні ми можемо закрити», - каже волонтер-координатор Юлія Семенець. Пишуть Факти.

Волонтерка столичного військового шпиталю Юлія каже - допомоги потрібно дедалі більше. За офіційною статистикою поранених за весь час АТО – майже півтисячі. Понад сотня опинилась на лікарняних зокрема і реанімаційних після страшного обстрілу під Зеленопіллям. Зокрема до Дніпропетровської обласної лікарні доправили 27 бійців. Один помер, а семеро у реанімації у тяжкому але стабільному стані, декого перевезли до Одеси та Києва. Лікарі кажуть – такої кількості важких пацієнтів ніколи не мали. Нині тут до 40,5 тисяч гривень витрачають на день на антибіотики 5-го покоління які коштують від тисячі до чотирьох за упаковку залежно від дозування. «Хворі важкі, інфіковані, і ті антибіотики котрі застосовуємо в побуті, вони просто не працюють, ми пробували, але жодних дій, ми зрозуміли, що просто втрачаємо час і можемо втратити життя і перейшли на той сегмент кіт, дорого коштує, але допомагає», - говорить головний лікар Дніпропетровської обласної лікарені імені Мечникова Сергій Риженко. Конче необхідні пораненим протигангренозні та протиправцеві сироватки, анти стафілококові імуноглобуліни, яких в аптеках дуже важко знайти, бо завозять мало. Чимало бійців виписуються забираючи із собою так звані прибори  зовнішньої фіксації, запаси яких у лікарнях також вичерпуються. Але і це ще далеко не все нові потреби які з’явились в Україні протягом під час бойових дій. Мобільним шпиталям не вистачає шовного матеріалу, скальпелів, ножиць, ковдр з підігрівом для транспортування поранених.

А у аптечках нашим бійцям постійно бракує знеболювальних, спеціальних джгутів, турнікетів та кровоспинних матеріалів, які мають при собі військові у всіх гарячих точках світу. І які наші чиновники попри кілька місяців бойових дій навіть не зареєстрували. Міністерство охорони здоров’я незважаючи на величезну кількість порених з невідомих причин відмовляється пояснити – чому не налагоджені закупки або пошук гуманітарної допомоги саме з життєво необхідних воякам препаратів. На чиновників, які б мали робити свою справу у змінених умовах люди не сподіваються. Ось ця група жінок-волонтерів зі сльозами на очах виходять після відвідин палат з пораненими бійцями. Від сьогодні вони впевнені – не варто чекати поки покличуть. Бо допомоги треба усе більше і більше.