На ринах Волині великою популярністю користується біле філе риби з екзотичною назвою пангасіус, або морський язик, як її називають у народі. Проте покупці не знають, що це м'ясо більш шкідливе, ніж корисне, і європейці ставляться до нього насторожено, - пише Вісник+К.

Полюбляють пангасіуса за те, що у ньому зовсім нема кісток. Як розповіла журналістам продавець на рибній точці, зараз краще купують хек, а «пангасіус - це на любителя, бо він має дещо специфічний запах, певно, тому, що вирощують штучно». Виявляється, продавці добре обізнані з продукцією, яку пропонують, а от людям мало відомо. 

Батьківщиною пангасіуса є В'єтнам. Тут його ще називають «морською свинею» за ненажерливість і неперебірливість. За прискореними технологіями цю рибу вирощують на численних фермах на річці Меконг, згодовуючи їй відходи життєдіяльності свиней і корів, додаючи стимулятори росту - гормони. На вигляд тушки і філе пангасіуса пишні, блідо-рожеві. І цю рибу імпортують в Україну, хоча за європейськими стандартами така продукція може бути небезпечна для здоров'я людини. Зокрема гормональні стимулятори росту мають канцерогенну активність, викликають порушення статевого дозрівання і репродуктивної здатності, алергію та інші патології.

В'єтнам продає морський язик в Україну дешево, а вже в наших магазинах її реалізовують за ціною якісної продукції. Ця риба - одна з найдешевших, кілограм її коштує у виробника менше, ніж наш короп. Однак, як і більша частина імпортної продукції на цьому ринку, з країн Південно-Східної Азії вона до нас прибуває з десятикратним «накручуванням». Тож висока ціна не може бути свідченням якості. Ще складніше з виглядом: інколи чим краща на вигляд деяка риба, тим вона менш якісна. Адже не відомо, чим її нашпигували задля презентабельності. Цілком ймовірно, що замість користі від її споживання організм «насититься» небезпечними сполуками.

У деяких країнах висувають дуже суворі вимоги до імпорту риби. Зокрема сусіди В'єтнаму - Китай, Гонконг і Японія - також імпортують пангасіуса. Та у цих країнах його вирощують без додавання «хімії», відповідно, він і коштує більше. Проте у багатьох імпортерів є ряд претензій до якості та екологічної чистоти продукції, що завозиться з В'єтнаму. Різкий спад поставок у США і Канаду стався через відмову споживачів купувати рибу, при вирощуванні якої використовуються антибіотики. Претензії були з боку російських, італійських та єгипетських замовників. Кілька комісій з Євросоюзу і Росії намагалися провести моніторинг рибних господарств з метою встановлення складу корму, але більшість виробників тримають його в секреті. Викликає підозру занадто активне зростання риби - за півроку вона набирає до двох кілограмів ваги. Звичайне годування, без використання стимуляторів росту, такого результату дати не може. Не виключено і застосування генетично модифікованих кормів. 

Євросоюз посилив вимоги до продукції з В'єтнаму - поставки можливі лише за наявності сертифіката про походження товару. На жаль, в Україні подібна робота не проводиться, тому немає ніяких гарантій якості ввезеної продукції.