Зацікавленість місцевих органів влади у збільшені кількості підприємців уже давно стала вимогою часу. Адже це – і додатковий дохід у бюджет, і робочі місця, і, власне, імідж населеного пункту. Зараз приваблива інвестиційна діяльність міста – запорука його благоустрою. Пише Волинський інформаційний портал.

Однак позиція підприємців не завжди йде на благо населеному пункту і, відповідно, його мешканцям. Одним із таких випадків є ситуація, що склалася поміж власником ресторану-більярду «Княжий Двір» Людмилою Павлович та мешканцями дев’ятиповерхового житлового будинку, в якому й розмістився цей заклад. Конфлікти тривають понад 10 років й врегулювати діяльність підприємця поки не вдається ні правоохоронним органам, ні відповідним управлінням міської влади, ні іншим структурам. А до лучан-скаржників, які мешкають у цьому будинку, вже звикли у владних кабінетах, на прийомах громадян у міського голови чи його заступників. І раді б допомогти, але – якІсторія будівництва та діяльності закладу 

Першим кроком горезвісної підприємницької діяльності, зі слів мешканців дев’ятиповерхового будинку по вулиці Соборності, 30, були роботи у підвальному приміщені цього будинку. Згодом до багатоквартирного будинку «доліпили» окреме приміщення. А потім, 2011-го, розпочали роботи над другим поверхом, який зараз сягає четвертого. Стіни добудови щільно прилягають до помешкань лучан, які страждають не лише через постійний шум, а й непокояться про цілісність їхнього будинку. «В той час, коли велись роботи у підвальному приміщені, у 2004 році, Павлович вмотивовувала свою діяльність, тим, що підвал, на її думку, людям просто непотрібний», – розповів мешканець цього будинку Володимир Віжевський. Тоді обурені лучани звернулись до Феміди, аби та допомогла у вирішені питання. В результаті суд тривав 2 роки і закінчився мировою угодою. «Людям, які там мали приміщення та перебували у судових тяжбах, була виплачена компенсація», – пояснив чоловік.

Питання земельної власності та добудови другого поверху розважального закладу

Вже у 2007 році підприємець, власниця ресторану «Княжий двір» Людмила Павлович взяла в Луцької міської ради 6 соток землі на проспекті Соборності, 30 в оренду на п’ять років. Та заходилася добудовувати підземний спортивно-оздоровчий комплекс. Начальник юридичного відділу Луцької міської ради Олександр Рачков розповідає, що коли термін оренди вийшов у 2012 році, депутати міської ради договір не продовжили. Підприємець із таким рішенням обранців громади не погодилась та пішла до суду. Звернулась до міської ради з оскарження відмови про оренду землі. Перший суд, який відбувся у Львові в 2013 році, ухвалив рішення на користь Людмили Павлович. Однак Луцька міська рада подала апеляцію, й зараз позов знаходиться у Львівському апеляційному адміністративному суді. Справа відкрита, однак дати суду ще не призначили.

Проблема цілісності будівлі та техніки безпеки 

Проблема землі – далеко не єдина проблема, яка турбує мешканців будинку. Адже підвальне приміщення спочатку реконструювали під спортивно-розважальний комплекс. Щоб переобладнати це приміщення, будівельникам потрібно було внести багато змін. Які, зі слів Віжевського, можуть бути причиною руйнування споруди. Тому жильці виступили категорично проти будь-якого підземного будівництва через наявність у будинку тріщин. На їхнє переконання, якщо підземне будівництво триватиме далі, в руїну перетвориться більш ніж 100 квартир. «Вже 10 років ми живемо на такому от будівництві»,– наголосив Володимир Віжевський. Також мешканці розповідають, що на прибудову до їхнього будинку згоди не давали. За винятком однієї квартири, де живе чоловік із алкогольною залежністю, котрий і надав письмову згоду, тобто не заперечив проти зведення із зовнішньої сторони його квартири. «Та ця квартира є неприватизованою. І, згідно із законодавством, якщо квартира не приватизована, то власник квартири – ЖЕК і саме він повинен надавати згоду. Тому фактично його згода не надає нічого. Однак Павлович постійно до неї апелює» , – додав Володимир Віжевський. Поступово, коли проводилися добудови, вікно квартири №2 закрили повністю , №6 – частково. А ілюмінація, яка розташована на даху закладу, світить прямо у вікна квартир впродовж всієї ночі. Зі слів Володимира Віжевського, проект добудови не був узгоджений з управлінням архітектури та містобудування міськради. «Сам проект Павлович не показує, адже це – її власність. Ми не можемо побачити, що там мало бути і що буде далі», – додав співрозмовник видання.

Ночі без сну і спокою – норма для мешканців та правоохоронних органів

Окрім усього описаного вище, регламент роботи закладу в мешканців житлового будинку також викликає низку питань. «Згідно із законодавством, Павлович має звернутись до міськради, яка повинна встановити графік роботи. Вона вважає, що оскільки не зверталась до міської ради, то й нічого не порушує. Ми бачились, були прохання, але вона стверджує, що нічого протиправного не робить. Адміністратори закладу на зауваження також не реагують», – наголошує Володимир Віжевський. Заступник начальника Луцького міськвідділу міліції Володимир Солоненко пояснив, що заклад є дуже проблемним. «Лише з початку 2014 року нам вже надійшло 5 повідомлень про порушення громадського порядку», – зазначив той. Поряд із тим додав, що 2013-го таких звернень було 8, у 2012 році – 5. Це, на його думку, значна кількість скарг як на один і той же заклад. При підтверджені повідомлень, зі слів Володимира Солоненка, складались адміністративні протоколи, які передавали на адміністративну комісію. Накладались й штрафи – 170 гривень за порушення тиші. «Були й дрібні порушення. У таких випадках складалися протоколи на окремих осіб, порушників», – уточнив правоохоронець. Зокрема, з його слів, на барменів, які відмовлялися на вимогу правоохоронних органів надавати особисті дані. Також наголосив, що було багато повідомлень про бійки у закладі.

Врегулювати ситуацію в законодавчих рамках можна лише через суд? 

Начальник управління підприємництва Луцької міської ради Олександр Козлюк також не в змозі знайти виходу із цієї ситуації. Він стверджує: скарг дійсно багато і це є чи не єдиний підприємець, який відмовляється співпрацювати, а свої інтереси представляє через певних уповноважених осіб, найчастіше юристів. Що ж до дозволів на будівництво, то управління архітектури та містобудування Луцької міської ради їх не погоджувало. Адже, зі слів заступника начальника управління, головного художника міста Ярослава Матвіїва, там були очевидні порушення, зокрема, згідно з проектом, у будинку затулялись вікна. «У 2011 році у містобудівельній діяльності змінили закони. І згідно з ними, не треба погоджувати проект із головними архітектором», – наголосив Ярослав Матвіїв. Зараз документація розробляється проектувальником, який має сертифікат, та затверджується забудовником. Тому сама Людмила Павлович затвердила проект, вона й відповідає за його. «Люди йдуть у міську раду за допомогою, а ми не маємо на законодавчому рівні впливів на замовника та проектувальника. Архбудконтроль також проектної документації не перевіряє, а лише являється статистичним органом, який ставить печатку», – пояснив Матвіїв. Окрім того, зі слів Матвіїва, місцеві органи виведені із процесу погодження документації і прийняття в експлуатації. Тобто не мають права впливати на будівництво. «Ми зараз як дорадчий орган в цих питаннях. Жодних важелів впливу не маємо», – підкреслив Матвіїв. Як пояснив Олександр Рачков, управління містобудування дійсно не має повноважень впливати на будівництво. А от інспекція архбудконтролю, з його слів, повинна здійснювати контролюючу функцію та перевіряти проектантів, забудовників та власне самих замовників. «У випадку, коли порушені певні містобудівні норми у проекті – відповідати має проектант, а якщо забудовник здійснює будівництво із відхиленнями від проекту – тоді відповідальність несе забудовник. Замовник також може нести відповідальність тоді, коли немає всіх необхідних для будівництва документів», - пояснив Рачков. Поряд із тим додав, що штрафи архбудконтролю є значними. Й інколи вартість самого проекту є дешевшою, аніж розмір штрафуПідприємницька діяльність Людмили Павлович не обмежується лише рестораном «Княжий Двір». Ще одним її об’єктом господарювання є торговий павільйон на Волі, 29, що збудований газовій трубі. «Ми неодноразово намагались поговорити щодо перенесення торгової одиниці, однак назустріч вона не пішла. Тому вже 5 років, як ця споруда стоїть на газовій трубі з високим тиском. Це небезпечно не лише для будівель, а й для життя мешканців міста», – стверджує головний художник міста Ярослав Матвіїв.

Варто додати, що за останні декілька років у відділі звернень та в управлінні підприємництва, в правоохоронних органах назбиралась низка скарг та заяв щодо врегулювання діяльності розважального закладу «Княжий Двір». Здебільшого це колективні скарги. За ці всі роки люди просили не здійснювати реконструкції у підвальному приміщенні, не заштукатурювати їм вікна чи не освітлювати їхні квартири ілюмінацією протягом всієї ночі, аби мешканці могли спокійно засинати. На одному із чергових засідання виконавчого комітету міськради регламент діяльності ресторану «Княжий двір» таки обмежили, навіть попри те, що підприємець до них не зверталась. Розглянули це питання після візиту Володимира Віжевського на прийом у Луцького міського голови Миколи Романюка. Лучани й надалі мають намір боротись за свої домівки. Та чи піде їм назустріч Феміда?