Один із бійців Володимир-Волинської 51-ї окремої механізованої бригади поділився із журналістами розповідями про хід антитерористичної операції. 

«Пишуть мені хлопці з 51ої бригади. Молоді наші добровільці, що пішли захищати рідну землю не за примусом, а за покликом. Багато розповідають... Колись прийдуть часи і по таких історіях будуть знімати кіно. А зараз це не кіно. Це життя. Страшна правда війни. Ім`я бійця називати не буду», - зазначає на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук журналіст телеканалу «Інтер» Роман Бочкала і наводить нібито розповідь бійця 51-ї ОМБр. 

«Були ми прикомандировані до 72-ої бригади. Охороняли їх "Гради". Майже тиждень. Приїдемо в табір на годинку і знову в бій... У перший день моє відділення обстрілювали з мінометів два рази. Слава Богу, всі лишилися цілі та здорові. Але через що трапились ті обстріли? Бо довго стояли на одній точці. Бо командир нашої роти тупий та ще й великій сцикло виявився. На другу добу поїхали до горезвісної Амвросієвки. Всі знають, що там жопа. А ми якогось хера стояли п`ять годин чекали на наказ!!! І от вже зібралися їхати, як раптом - херак... Влупили "Гради" з рашкі. Ми зразу навіть і не зрозуміли, що це було. За метрів 100 від нас. На щастя, вони просто не влучили. Поїхали на базу, зарядили гради і знову вперед... Приїхали на іншу точку. Не кращу ніж перша. Стояли, стояли... Поки не застала ніч. Вчасних координатів та наказу з боку управління так і не надійшло. Повертаїмось. Вночі. У повній темряві. Звичайно без тепловізорів та калліматорів. І знов пощастило. Всі живі та здорові. А є інша історія. Поїхали хлопці з 72ої, так само як ми, охороняти гради. Стояло дві бехі. Пацану кажуть - сходи за сірниками. Він пішов, а в той момент влупив ворожій град. І він один лишився живим. Після всього цього я дійсно почав вірити в Бога. Тепер розумію - поки він нас охороняє, ми будемо живі», - наводить розповідь Роман Бочкала.