Статус військовослужбовця отримати не так уже і легко. Недостатньо того, щоб опинитись у гарячій точці Сходу і взяти до рук зброю. Потрібно ще добре побити пороги державних служб – з'ясувати чи мобілізовані люди на Схід взагалі є зареєстрованими як призовники, добре прослідкувати чи імя внесене у базу даних військкомату та ще й проконтролювати за всім процесом оформлення. Добровольцям цей статус не «світить» взагалі.   

До редакції інтернет-видання звернулася сестра колишнього працівника ДКП «Луцьктепло» Лариса Дужик із проханням допомогти розібратися у ситуації з її братом. Жінка досі не може зрозуміти чому, вже півтора місяці перебуваючи на Сході, Сергій Сітуха не може отримати статусу військовослужбовця.

Тож, колишній працівник служби енерготехнічного менеджменту ДКП «Луцьктепло» Сергій Сітуха так і не добився справедливості. Півроку чоловік доводив у судах, що його незаконно було звільнено з посади інженера державного підприємства.  Однак, повернутися на місце роботи, де пропрацював він з 1991 року, таки не вдалося. Тому Сергій вирішив поїхати на Схід та присвятити своє подальше життя боротьбі за волю України.

Служив Сергій ще у Радянській армії, а саме - у місті Хирів Староамбірського району Львівської області. 

Приблизно в середині червня він звернувся до місцевого штабу Волинської Самооборони, оскільки йому було відомо, що саме там можна записатися і поїхати на Схід. Незабаром Сергія оформили документально та відправили на Схід України. Вже 17 червня, перебуваючи там, Сергій був оформлений в батальйон територіальної оборони «Айдар» волонтером. Зі слів його сестри Лариси Дужик, в той же час йому було видано зброю і необхідне спорядження.

Однак, перебуваючи півтора місяці на воєнній територій країни, Сергій Сітуха досі не отримав статусу військовослужбовця. Зараз волинські айдарівці знаходяться у місті Щастя Луганської області.

Поцікавитися з чим пов’язана затримка щодо Сітухи по оформленню статусу вирішили і ми. Самооборонівець Руслан Галащук, через якого оформлявся Сітуха, взагалі відмовився коментувати будь-що. Мовляв, є багато людей, які можуть надати інформацію по цьому питанню.

Керівник Самооборони Волині Андрій Хведчак сказав, що у свій час Руслан Галащук оформляв документи по мобілізації добровольців, але усі належні документи ним подані до міського військкомату. З приводу того, чому Сітусі досі не надано статусу військовослужбовця, очільник припустив, що проблема швидше за все не в Луцькому комісаріаті, а в Києві.

До того ж Андрій Хведчак додав, що люди, які були мобілізованими  ще у травні, і навіть ті, хто вже загинули, досі не отримали статусу військовослужбовця.

Однак підполковник Луцького міського комісаріату Василь Худик повідомив, що Сергій Сітуха взагалі не зареєстрований у базі даних, як призовник.

«Ми його через військкомат не призивали по мобілізації. Він може бути іншим військовим комісаріатом відправлений, а нас повідомлять пізніше», - каже Василь Худик.

Довідка, підписана командиром військової частини ПП В0624, яка знаходиться в Луганську про проходження служби Сітухою є. Але тоді виникає питання, чому згідно цього документу він числиться 24-им числом, знаходячись в батальйоні Айдар з 17-ого.

Аби допомогти брату, з останньою надією Лариса Дужик звернулася до Волинського обласного військового комісаріату. Там їй лише надали електронну адресу та порекомендували звернутися туди, аби Сергія Сітуху було зареєстровано там на місці, тобто в Луганську.

Відповідь на лист Лариси прийшла, але не надто розгорнута. «Нехай Сітуха С. Д. приїде сюди і ми його призвемо». Тобто, виходячи зі змісту цього листа, можна зрозуміти, що Сергій Сітуха взагалі по документах не перебуває у зоні АТО.

Жінка направляла лист до апарату ради національної безпеки і ради України, звідти він був направлений на адресу Міністерства оборони України. Де Ларисі Дужик шукати істину, аби її брат, вже півтора місяці воюючи на Сході України, отримав статус військовослужбовця ще невідомо.