Вони пройшли крізь пекло війни і їм пощастило вижити. Понад 60 учасників антитерористичної операції з Волині повернулись на малу Батьківщину. Однак, поки не додому, а до Луцького гарнізонного військового госпіталю аби підлікувати рани. З тих пір, як поранені військовослужбовці стали пацієнтами медустанови, відвідувачам там нема відбою. У відділенні, де лікують одних лише героїв, побувала й знімальна група ТРК «Аверс».

Із поля бою на лікарняне ліжко. 64 бійця з передової зараз лікуються в Луцькому гарнізонному госпіталі. Діагнози в бойових товаришів схожі - вогнепальні та осколкові поранення. На щастя, запевняють в установі, здоров’ю пацієнтів вже нічого не загрожує. 

Начальник Луцького гарнізоного військового госпіталю, провідний хірург Олександр Хоменко зазначив: «Є різні. І складні є, які потребують і додаткової уваги, оперативних втручань. Вчора 2 прооперували, сьогодні двоє знову в плані».

Відвідувачів у героїчних пацієнтів дуже багато. Це не лише рідня, але й часто незнайомі люди.

Олександр Хоменко: «Офіційно з 2 до 6 встановлено, але ніхто нікому не забороняє. Якщо людина вирвалась з роботи, принесла пакуночок чи щось для пораненого, хіба то погано?  Режим йде жорсткий. Ви пройшли, тому, що на Вас дозвіл був даний і чекали, що прийдуть журналісти. А так би ви проходили б жорсткий контроль… Документи… Служба на прохідній організована».

Без сліз не може провідувати свого Романа пані Емілія з Горохівського району. Її син, за фахом вчитель, залишив дружину та двох малих доньок і пішов до війська добровольцем. Два тижні тому повернувся з пораненням руки.

Емілія Крат: «звичайно, що переживали, чекали кожного дня. Дзвонили. Там скрізь біда, воювали… За тих наших дітей, що там зараз воюють, то тільки треба плакати і Бога молити. Просити Бога здоров’я і все, щоб було добре».

На камеру Роман говорити спершу не хотів. Бо й сам має багато питань.

Поранений учасник АТО Роман: «Що зараз робить Поліщук на своїй посаді? Що зараз робить Гіль, який лізе до посади? Оце мене питання дуже цікавить! Приїдуть хлопці, вони дуже злі. Що зараз робить Терещук, який в Києві? Ви розумієте це? Я - з «Айдара», там загинули хлопці. Чесно, я не хотів говорити, тому що сльози навертаються, но я Вам кажу - хлопці приїдуть дуже злі!».

Віктор Дудюк - контрактник, у складі зведеного батальйону тактичної групи ще з квітня боронив Луганський аеропорт. 21-го липня після обстрілу градами, з пораненням його забрали із зони АТО. Що потрібно ворогу і яка ціль терористів досі не розуміє.

Віктор Дудюк: «Вони самі не знають, що вони хочуть. Я там не був на тих переговорах, не знаю. Но, судячі, по їхній поведінці, вони самі не знають, що їм потрібно. Вони хотіли до складу Росії, а тепер вже роблять бандерівцями всіх, що ми напали на них. Армію українську зробили винуватую у всьому».

Про реальний хід справ на передовій навіть приблизно не розказують жодні ЗМІ. Поза камерою розповів чоловік, який не захотів бути впізнаваним. Багатьох українських солдатів відверто пускають на гарматне м’ясо. Поранений розповів про те, як його батальйон брав у кільце аеропорт: «Одна колона пішла на прорив, а нашу колону зробили як отвлікаючий маневр. Пояснюю, що таке відволікаючий маневр… Їхали-їхали, почалася стріляниа, зрозуміло, ти не бачиш нікого, просто стріляєш. Просто почув, що по тобі стріляють і ти в ту сторону начинаєш валити. Тупа колона зупинилася і почалося. Мінамет - недольот, перельот. Командування - ні до бою, нічого. Всі стоять. Вони валять. Не зрозуміло куда бігти, куда хаватися. Постояли півчаса. Видно ті прорвалися хлопці, потім командування на розворот».

Це, переконує, лише частина гіркої правди. Багато про що ніколи не дізнається історія. Серед командирів дійсно багато зрадників, кажуть солдати. Вороги часто надто добре знають про маршрути пересування українських армійців. Їх зустрічають вже пристріляні, іншими словами добре підготовлені. А от дійсно героїчних комбатів, обурюються поранені, нині тягає прокуратура.

Поранений учасник АТО Василь: «Цілком реально, шо професійного командира Павла Процюка прокурори запросто посадять на лаву підсудних… Він зберіг весь особовий склад і всю техніку, за що його судити? Це треба йому ще дякую сказати, за те, що він вивів стільки людей і стільки людей живими оставив. А там на верху, виявляється, що мало втрат получилося».

Поранений учасник АТО Андрій: «За той момент, коли стояли на Савур Могилі жодного пораненого дійсно не було. Йому честь і хвала, що вивів». –

На разі піднімають питання, що хлопців взагалі там не було. Андрій  вважає, що це не сотаннє питання подібного характеру.

Бойовий дух і життєрадісність поранених вражає. Вони постійно жартують, заграють та сміються. До власних, часто болючих ран, ставляться з гумором. Медсестрам з такими пацієнтами працювати одне задоволення.

Старша медична сестра хірургічного відділення Надія Воробей розповіла: «Спочатку, як тільки приїхали, вони були ще погружені. Зараз вони вже якби звикли, зараз позитивно відносяться. Добре працювати з ними».

Медикаментів для лікування бійців повністю вистачає, - запевняють в госпіталі. Волонтери самі виходять на зв’язок та забезпечують усім необхідним. Скільки на лікування солдатів виділила держава, тут не хочуть розповідати. Кажуть, головне, щоб усі швидше одужали.

Начальник управління охорони здоров’я Волинської ОДА Ігор Ващенюк зазаначив: «В частині медичного забезпечення я проблем не бачу. І, буквально, ми от, розмовляли з керівником госпіталю, привезли рибу, привезли воду, привезли багато інших речей».

Пацієнти ж обіцяють швидко одужати. І попри все, переконують, готові хоч завтра стати на захист України. Бо це обов’язок справжнього чоловіка.