Два роки за гратами призначив Апеляційний суд Волинської області сину одного з активістів Громадської ради при УМВС Руслану Сороці. 

Чоловіка затримали у червні 2012 року за кермування в нетверезому стані. У салоні його автівки при обшуку вилучили пістолет. А ще раніше чоловіка запідозрили у продажу наркотиків, правоохоронці ніби то навіть двічі здійснювали у нього оперативні закупівлі. 

Як доводив сам обвинувачений, зброю він знайшов у чагарниках на заправці. А тому підібрав знахідку і заховав в автомобілі. Згодом він зустрівся з другом і подалися в бар. Вже у закладі Руслан ніби то познайомився з мешканкою смт. Торчин. Нова знайома попросила молодиків відвезти її додому, молодики не змогли відмовити панянці.

Гулянка продовжилася в розважальному закладі у Торчині. З матеріалів судової справи вбачається, що обвинувачений змушував офіціантку вийти з ним на вулицю та примусив її стріляти у повітря.

Крім того, лучанин вдарив у барі місцевого мешканця, який приревнував до заїжджих відвідувачів свою дружину, що працювала в тому ж барі. 

 Увечері до бару приїхав власник закладу, працівниці йому все розповіли, і той, у свою чергу, викликав наряд міліції.

Після цього чоловіки завезли додому свою подругу, а самі поїхали до Луцька, однак дорогою їх спинили працівники ДАІ.

Через те, що водій автомобіля був у нетверезому стані машину забрали на штраф-майданчик Луцького райвідділку, а уже під час обшуку автомобіля знайшли й пістолет.

Ще більше несподіванок у справі трапилось у суді. Суддя Луцького міськрайонного суду Алла Борнос ознак злочину у хуліганських діях обвинуваченого не побачила, а у рішенні суду мотивувала це тим, що громадський порядок у барі порушено не було. Стосовно пострілу, у матеріалах справи «залізна мотивація» - обвинувачений нікому не погрожував зброєю, а тому і в цій частині обвинувачення його слід виправдати.

Однак крім того, досудовим слідством було встановлено, що за пів року до цього злочину, а саме у листопаді та лютому 2012 року чоловік ще й підторговував наркотичними та психотропними засобами, а саме амфетаміном та канабісом. Для того, аби довести це, правоохоронці здійснили кілька оперативних закупок у підозрюваного.

Однак і це обвинувачення, на думку суду, не знайшло свого підтвердження. І сам підсудний, звісно, свою причетність до вчинення злочинів категорично заперечував.

Як зазначено у вироку Луцького міськрайонного суду – продаж наркотичних засобів підтверджується лише актами оперативних закупівель, однак це не доводить причетності обвинуваченого до цього злочину, тобто довести, що це саме він неможливо.

Зрештою, Луцький міськрайонний суд виправдав обвинуваченого за усіма епізодами злочинних дій, однак прокуратура оскаржила вирок в Апеляційному суді. Апеляційна інстанція залишила вирок без змін, і тоді прокуратура оскаржила уже ухвалу Апеляційного суду у Вищому спеціалізованому суді.

Вищий спеціалізований суд задовольнив касаційну скаргу та повернув справу на новий розгляд до Апеляційного суду.

Засідання Апеляційного суду двічі відкладалося через те, що обвинувачений перебував у лікарні. Підсудний надав суду документи, що він інвалід ІІ групи довічно, а тому постійно потребує амбулаторного лікування, однак на третє судове засідання таки з'явився.

Чи то через важкий стан здоров'я, чи то з інших причин, підсудний не зміг надати чітких пояснень по жодному з епізодів обвинувачення.

Зрештою, дослідивши матеріали справи та докази, колегія суддів Апеляційного суду засудила чоловіка до двох років позбавлення волі з моменту набуття законної сили ухвали. А до того моменту - засудженого відпустили з підпискою про невиїзд.

Зважаючи на те, як усіма правдами та неправдами намагався виправдати Руслана Сороку суд першої інстанції і те, що засудженого після вироку не взяли під варту у залі суду, як це роблять зазвичай, можна таки припустити, що молодик таки уникне відповідальності будь якими шляхами. Тим паче його батько - активіст громадської ради при УМВС  - Василь Сорока.