Українські військові та батальйони Нацгвардії продовжують наступ на Сході. Кільце навколо бойовиків звузилося впритул до Горлівки та Луганська. Звідти щойно повернулися журналісти «Фактів тижня».

Місцеві мешканці вітають українських солдатів із сльозами на очках. Синьо-жовті прапори у звільнених від терористів містах Донбасу більшістю населення сприймаються як закінчення війни і довгожданий мир. Активна фаза операції зі звільнення Вуглегірська тривала 12 годин. З 6 ранку до 6 вечора вуглегірці просиділи у підвалах, ховаючись від обстрілів. Важко навіть описувати те, як нині виглядають будинки. Дахи  продірявлені наче решето.

В місті немає ані світла, ані води. Свої бліндажі терористи збудували прямо в дворах багатоповерхівок, а блокпости розмістили в лічених метрах від приватних будинків. Вуглегірці просили терористів: забирайтеся геть з міста. Та хто їх слухав? Тут зізнаються – багато хто ходив на референдум, голосував за ДНР і підтримував сепаратистів. Але вони з часом відчули всі радощі життя під самопроголошеною владою… – Дуже багато свавілля було. Вони всі у людей відбирали їх майно. Машини відбирали… Конфісковували все. Нападали на людей, змушували робити на них, – розповідає житель Вуглегірська.

Взявши Вуглегірськ, українські війська відкрили собі дорогу на Горлівку ще з одного флангу. І впритул наблизились до Донецька. Уже під контролем армії і приміські селища Луганська – Красний Яр та Велика Вергунка. І навіть до самого Луганська вдалося увійти. І вивісити над райвідділом міліції Жовтневого району український прапор. Нещодавно звільнили Чернухіне, Комишуваху, Калинове, Новосвітловку на Луганщині, Жданівку, Булавінське та Олександрівське в Донецькій області. І нарешті українська армія остаточно захопила території впритул до Первомайська. Безлюдна дорога – в Первомайськ їхати небезпечно. Тут ми зустріли лише одну людину, цей чоловік вибрався з Первомайська, щоб дістати бодай хліба: – Провода валяються високовольтні, стовпи валяються. Будинки усі прострелені.

В магазинах хліба немає. Може де привозять – так за ними йти треба під снарядами. За водою ходять до криниці під вистріли. Просування вперед дається все важче. Проти української армії уже не воюють звичайні терористи-добровольці з народу. В окопах залишилися лише професіонали. І хоча наші підрозділи вже під самим Донецьком, бій за нього обіцяє бути надзвичайно важким. Але попри все наші військові вірять – перемога точно буде за ними.

ВІДЕО МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ ТУТ