У день 23-ї річниця Незалежності України ТСН пропонує згадати найбільш вагомі події, які відбулися в нашій країні.

Перший українець у космоcі

Про участь українського космонавта-дослідника Леоніда Каденюка в місіях американських шаттлів стало відомо 13 травня 1994 року в спільній заяві президента України Леоніда Кучми та президента США Білла Клінтона. Вже через рік НКАУ разом з НАСА розпочали 3-річну підготовку до космічного польоту та наукових експеримент

Космічний політ Леоніда Каденюка відбувся 19 листопада – 5 грудня 1997 року на космічному кораблі "Колумбія". Політ українця у складі міжнародного екіпажу тривав 15 діб 16 год. 35 хв. 1сек.

Каденюк виконав широкий спектр робіт в рамках спільного українсько-американського експерименту. У експерименті брали участь: зі сторони України 5 інститутів НАНУ та 5 інститутів зі сторони США.

Відзначимо, що уперше, під час польоту Каденюка, у космосі побували тризуб та український прапор. Крім того, у відкритому космосі пролунав гімн Незалежної України. У 1999 році Леонід отримав звання Героя України.

 

Прийняття Конституції України

Після розвалу СРСР незалежна Україна жила без нової конституції декілька років.

Перший проект Конституції, який обговорювали на численних "круглих столах", симпозіумах та семінарах, не був реалізований внаслідок перманентних протистоянь між президентом Леонідом Кравчуком та нардепами на фоні тривалої соціально-економічної кризи в країні.

Лише у 1995 році Конституційна комісія підтримала пропозицію президента й утворила нову робочу групу для доопрацювання конституційного проекту.

В кінці травня цього ж року відбулося перше читання проекту, а через два тижні - друге. При підготовці до другого читання до проекту Конституції України Тимчасова спеціальна комісія врахувала близько 6 тисяч поправок. 

У червні 1996 року РНБО і Рада регіонів засудили будь-які подальші зволікання з прийняттям нової Конституції України.

Після погроз другого президента України Леоніда Кучми розпустити Верховну Раду  й багатьох годин безперервної праці  28 червня 1996 року о 9:18 нардепи прийняли і ввели в дію Конституцію України – "за" проголосували 315 народних депутатів.

Конституційна ніч стала піком протистояння між владним трикутником АП – Кабмін - Верховна Рада. З однієї сторони, тодішній президент Леонід Кучма мав свою версію Конституції і хотів ухвалити її через референдум, а не в Раді. 

Економічна криза 1998-го року

Українська економічна криза у 1998 році почалася на хвилі фінансової кризи РФ, коли російський уряд оголосив дефолт. Хоча український Кабмін дефолту не оголошував, але в  обмінниках долар "злетів" в два рази.

Нацбанк України змусив українські банки відмовитися на деякий час від отримання виплат за облігаціями держпозики, а з іноземцями домовилися відтермінувати платежі на майбутнє. Хоча це була шалена криза, але не було тотального банкрутства банків.

Оскільки вичерпалося таке потужне джерело поповнення бюджету, як облігації держпозики, країна зіткнулося з диким платіжним дефіцитом. Грошей не вистачало ні на зарплати, ні на пенсії, ні на утримання курсу гривні. Національну валюту вирішили поступово девальвувати, а купити долари в обмінниках стало майже нереально. 

Саме у серпні Україна пережила національну трагедію, коли після тривалого періоду стабільності обмінного курсу (на початку року за долар давали 1,8 грн.) нацвалюта обвалилася. Тільки за другу половину 1998 року долар в Україні підскочив на 66% - до 3,43 гривні.

Налякані подорожчанням долара торговці імпортним товаром підвищували ціни "з випередженням" динаміки курсу. У фірмових магазинах переоцінку робили мало не 2-3 рази на тиждень. У підсумку на імпортні товари ціни зросли приблизно в два рази. З іншого боку, підвищувати зарплату роботодавці не поспішали. Купівельна спроможність і рівень життя більшості населення різко впали. Слідом за цим майже в два рази обвалилися й ціни на житло.

У 1999 році долар знову зростав, але до кінця року  девальвація гривні зупинилася. Курс тоді встановився на позначці 5,3-5,4 грн/дол, який протримався потім на цьому рівні декілька років.

Скандал з "Кольчугами"

У квітні 2002 року майор держохорони Микола Мельниченко дав свідчення Великому журі Сан-Франциско, розповівши, що в його записах зафіксована розмова дворічної давності про те, як президент України Леонід Кучма і керівник Укрспецекспорту Валерій Малєв нібито обговорюють деталі "спецоперації" щодо можливого продажу в Ірак чотирьох станцій "Кольчуга".

Влада США протягом декількох років підозрювали Кучму в тому, що він дав добро на поставки розвідувальних комплексів в Ірак, яким тоді ще керував Саддам Хусейн.

Скандал завдав надзвичайно потужний удар не тільки по Леоніду Кучмі, але і по міжнародному іміджу України. 

Кучма заявляв, що США порушили відносини стратегічного партнерства, ініціювавши скандал про продаж Україною систем раннього оповіщення "Кольчуга". За його словами, всі експертизи записів ФБР були юридично неофіційні.

Зазначимо, що США настільки турбували дані записи з розмовами про можливий продаж "Кольчуг" через підготовку до військової операції з країнами-союзниками проти Іраку, яка була зроблена в 2003 році з метою повалення уряду Саддама Хусейна.

У 2004 році держсекретар США у справах Європи та Євразії Стівен Пайфер заявив, що американці не знайшли "Кольчуг" в Іраку.

Система пасивної радіолокації літаків "Кольчуга" - одне з небагатьох вартісних "ноу-хау" українських військових технологій.

Помаранчева революція

Почалася Помаранчева революція після того, як у листопаді 2004-го року ЦВК оголосила попередні результати президентських виборів. Згідно із ними перемогу з перевагою в 3% одержував Віктор Янукович, який на той час очолював Кабмін.

Зазначимо,  що за даними ЦВК Віктор Ющенко отримав 46,69 % голосів, а Віктор Янукович — 49,42 % голосів, у той час за даними Національного екзит-полу Віктор Ющенко набрав 54 % голосів, а Віктор Янукович - 43 % голосів.

 

Прихильники опозиціонера Віктора Ющенка та більшість іноземних спостерігачів одразу заявили про масові порушення та фальсифікації під час виборів.

Щодня десятки тисяч людей мітингували на головній площі столиці. На Майдані Незалежності мітингувальники ставили намети, де й залишалися ночувати. 

Протестувальникам вдалося змусити владу України дочекатися 3 грудня, коли  Верховний Суд визнав, що визначити переможця на виборах неможливо, призначивши переголосування на 26 грудня 2004 року. Під час цього переголосування більшість голосів, за висновками ЦВК, отримав Віктор Ющенко.

Передвиборчий штаб Віктора Януковича ініціював новий судовий позов. 20 січня Верховний Суд України відхилив скаргу. У той же день ЦВК офіційно оприлюднила у пресі результати переголосування: Віктор Ющенко — 51,99 % голосів; Віктор Янукович — 44,20 % голосів.

Журналісти охрестили масштабні мітинги, які відбувалися не тільки у Києві, а по всій країні, "помаранчевою революцією" через колір прапора політичної сили Віктора Ющенка.

На час мітингів Майдан майорів помаранчевими стрічками, прапорами, шарфами та банерами.  

 

Перемога Руслани на Євробаченні

У травні 2004 року українка Руслана Лижичко вивели Україну на міжнародну музичну арену - співачка вразила світ на конкурсі "Євробачення" у Стамбулі.

Руслана зачаклувала всю Європу своїм синглом  "Дикі танці", який приніс їй перемогу на конкурсі. 97-м тижнів Руслана лідирувала у 14-ти європейських чартах.

У фіналі конкурсу, що відбувся 15 травня, Україна набрала переможних 280 балів. Найвищі 12 балів Руслані поставили Ізраїль, Ісландія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Росія і Туреччина. 

Згідно із умовами конкурсу, право провести наступне Євробачення у 2005 році дісталося Україні.

Церемонія відкриття почалася 16 травня на площі перед Маріїнським палацом з виступу танцювального ансамблю України імені Вірського. Україну на конкурсі представляв гурт "Гринджоли" з піснею "Разом нас багато", яка була неофіційним гімном помаранчевої революції.

Зазначимо, що шлях "Гринджол" до сцени Євробачення був достатньо скандальним. Багато хто вбачав фальсифікацію під час підрахунків голосів на відбірковому етапі голосування у Києві. 

"Шахтар" отримав кубок УЄФА

У 2009 році донецький футбольний клуб "Шахтар" став першою і останньою в історії українською командою, яка дійшла до фіналу Кубка УЄФА й отримала цей трофея.

"Гірники" у фінальному матчі обіграли німецький "Вердер" з рахунком 2-1. Перемогу українським футболістам принесли голи бразильських легіонерів Луїса Адріано і Жадсона.

Переможна для України гра проходила в столиці Туреччини. За "Шахтар" тоді вболівали не лише його прихильники, а й фанати футболу зі всієї країни. 

 

На 24-й нервовій хвилині матчу бразилець Луїс Адріано відкрив рахунок, але вже за 11 хвилин бразилець Налдо з "Вердера" його зрівняв. Багато хто очікував на серію улюблених фатами післяматчевих пенальті, проте в першому екстра-таймі на 97 хвилині Жадсон забив неперевершений гол, який приніс Шахтарю перемогу в турнірі. 

З наступного року цей турнір змінив формат і став називатися Лігою Європи. Таким чином "Шахтар" увійшов в історію футболу як команда, яка стала останнім володарем Кубка УЄФА.

 

ЄВРО-2012

18 квітня 2007 року Україна та Польща отримали право прийняти у себе  чемпіонат Європи з футболу 2012 року.

Прогнози були сумні, адже багато хто вважав, що Україна чемпіонат провалить і майже ніхто не приїде.

Однак, на загальне здивування, все пройшло на найвищому рівні – такому, що перевершило найоптимістичніші очікування.

Загалом українська гостинність підкорила не одного футбольного фана. А правоохоронці і медики здивували найбільше самих українців, бо такими чуйними, професійними їх ще не бачили ніколи. Під час Євро-2012 Україну відвідали більше 8 млн гостей. Але, мабуть, найголовніший позитив чемпіонату - це небувалий сплеск патріотизму серед самих українців. Головний мінус чемпіонату - "відкати" і крадіжки, що мали місце при підготовці до чемпіонату.

Згідно проведеним соцопитуванням, українцям сподобалось Євро-2012, але воно було занадто "дорогим задоволенням" для країни. Зазначимо, що у Києві найяскравішими вболівальниками виявилися шведи. Значна частина шведських уболівальників жила на Трухановому острові. Красені-шведи не були обділені увагою українських дівчат. 

Відзначилися вони й у багатотисячному марші, який фани влаштували перед матчем "Україна-Швеція". А мешканців Харкова підкорили голландці. Вболівальники з Нідерландів "розфарбовували" вулиці міста у помаранчеві кольори, співали гімн України та всіляко проявляли свою  любов до Харкова. Матчі чемпіонату проходили на восьми стадіонах: чотирьох у Польщі та чотирьох в Україні. Відкриття чемпіонату відбулося 8 червня на Національному стадіоні у Варшаві, де в першому матчі зіграли збірні Польщі та Греції.

 

Фінальний матч пройшов 1 липня на НСК "Олімпійському" в Києві, де збірна Іспанії  з рахунком 4:0 обіграла збірну Італії.

 

Євромайдан

З наслідками найгучнішого скандалу 2013 року Україна бореться до сьогоднішнього дня.

21 листопада Кабмін заявив, що Україна відмовляється від підписання асоціації з ЄС.  Того ж вечора на Майдані Незалежності зібралося декілька десятків обурених активістів та журналістів. У наступні дні мітингувальників вже рахували не десятками й сотнями, а тисячами. Цей протест отримав промовисту назву Євромайдан.

Багато, хто навіть не міг уявити, що Євромайдан зможе перевершити за своїм масштабом "помаранчеву революцію" 2004 року. 

Мітингувальники до останнього сподівалися, що  президент та уряд зважать на всенародне обурення, проте у Вільнюсі Віктор Янукович не поставив свій підпис під угодою про асоціацію.  Тим часом людей на центральній площі ставало все більше і більше. Переломним моментом стала ніч на 1 грудня, коли "Беркут" жорстоко розігнав протестувальників на Майдані, серед яких було багато студентів. Наступного дня "Київ пішов" на АП, де провокатори почали штурм Банкової. Протестувальники зайняли будівлю КМДА, частину Будинку профспілок і Жовтневого палацу. Зазначимо, що після жорсткого розгону студентів, безладів під АП, де беркутівці  били протестувальників,  почалися масові арешти активістів. Через це на Майдан вийшло ще більше людей.

У ніч проти 11 грудня силовики вдруге штурмували Євромайдан, руйнуючи збудовані протестувальниками барикади.

19 січня у Києві на Народному Вічі зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення незаконно ухваленими "Законів про диктатуру".

Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. 22 січня на Грушевського пролилася перша кров. Були вбиті вогнепальною зброєю Сергій Нігоян, та Михайло Жизневський. Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. 

 

У ніч з 21 на 22 лютого Янукович залишив Адміністрацію президента та від'їхав у невідомому напрямку. 

У цей же день Верховна Рада України усунула Віктора Януковича з посади президента  та призначила позачергові вибори глави держави  на 25 травня 2014 року. Пізніше з'ясувалося, що Віктор Янукович знаходиться на території РФ. 

Зазначимо, що Євромайдна жваво підтримував весь світ, проводячи акції солідарності. "Євромайдани підтримки влаштовували у Польщі, Великобританії, США та навіть РФ.

 

Агресія РФ

У лютому 20014 року одразу після кривавих подій на Євромайдані, коли були розстріляні більше сотні мітингувальників, РФ розпочала свою інтервенцію до Криму.

Коли  Верховна Рада України усунула Віктора Януковича з посади президента, це  викликало обурення в частини населення Криму. Зазначимо, що негативна реакція кримчан була значно підсилена неправдивою інформацією, поширюваною державними та російськими ЗМІ.

27 лютого невідомі озброєні люди без знаків розрізнення та російські спецпризначенці захопили Верховну Раду Криму, інші адміністративні будівлі та міжнародний аеропорт у Сімферополі. На вимогу бойовиків у парламенті Криму під дулами автоматів частина депутатів на закритому засіданні проголосували за проведення так званого референдуму про розширення автономії Криму. Пізніше було змінено формулювання питання - про приєднання до складу Росії.

Самопроголошена влада Криму не один раз  закликала Путіна посприяти у "забезпеченні миру і спокою" на території Криму.

Агресія РФ щодо України и вступ збройних сил Росії на територію АР Крим офіційно були підтримані 1 березня рішенням Ради Федерації російського парламенту на запит президента  Путіна.

Після проведення нелегітимного референдуму, проголошення  17 березня  так званої незалежності Республіки Крим, підписання Договору про прийняття Республіки Крим до складу Росії, 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією.

"Приводом" для введення російських військ до Криму стало начебто звернення Віктора Януковича до Володимира Путіна, у якому висловлювалося прохання відновити конституційний лад в Україні за допомогою Збройних сил РФ.

Російські військові, які орудували у Криму без розпізнавальних знаків, після захоплення адміністративних будівель Криму почали блокувати та захоплювати  українські військові частини. Українські військові не отримували від міністра оборони наказу на застосування зброї проти "російського десанту" оскільки росіяни нахабно прикривалися мирним населенням.  Крім того, російські "зелені чоловічки" захоплювали українські військові кораблі у Чорному морі. 

Через деякий час РФ та Україна домовились на виведення українських військових із Криму на материк. Зазначимо, в РФ переконували, що їхні військові не мають ніякого відношення до подій у Криму, а "зелені чоловічки" - це "народное ополчение". Цікаво, що пізніше Путін визнав присутність військових РФ у Криму. Реакція світу на неоголошену війну та анексію Криму не змусила чекати довго.

5 березня генсек  НАТО Андерс Фог Расмуссен після засідання Ради НАТО-РФ повідомив, що НАТО вживає невідкладних заходів щодо призупинення практичної військової співпраці із Росією. Євросоюз, США та Канада оприлюднили списки громадян Росії та України, щодо яких вводять санкції через події на півострові.  А на голосуванні Генасамблеї ООН 100 країн засудили анексію Криму.

 

Збройний конфлікт на території Донецької і Луганської області України між терористами з ДНР та ЛНР, яких активно підтримує РФ , та  українськими правоохоронцями почався на весні 2014 року. Сепаратистські мітинги на Донбасі, Харківській, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, що розпочалися з 1 березня, стали наступним етапом агресії РФ. За кримським сценарієм силами розвідувально-диверсійних підрозділів збройних сил Російської Федерації почалися захоплення адміністративних будівель, проведення незаконних референдумів та проголошення невизнаних республік.

Вже 12 квітня почалось вторгнення російських бойовиків на Донбас, вперше вони були помічені в Слов'янську, Артемівську та Краматорську.  В.о. президента України Олександром Турчиновим було оголоше на Сході України. 

Росія неодноразово заявляла про своє несприйняття АТО і вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками.  У Москві знову заперечували присутність військових РФ на території України.

Ряд українських політиків називають війну на сході України "гібридною війною" Росії проти України.

МЗС України офіційно стверджує, що саме Росія контролює і забезпечує зброєю сепаратистів на Донбасі. Зокрема, МЗС оприлюднило докази незаконного постачання Росією важкої зброї до України, а саме переносних зенітно-ракетних комплексів з військової бази Збройних сил Російської Федерації у м. Єйськ, що на Кубані. Російські військових неодноразово бачили в захоплених українських містах, а сили АТО знаходили російські посвідчення у захопленій техніці бойовиків.

За весь час проведення АТО Україна втратила декілька вертольотів та літаків. Всі вони були збиті з російської зброї, а саме ПЗРК "Ігла" та "Бук".

Крім того, над Україною терористами з російського ракетного комплексу "Бук" був збитий літак малайзійських авіаліній Боїнг 777. На його борту перебували 283 пасажири і 15 членів екіпажу. У результаті авіакатастрофи всі заги