Днями довелося поспілкуватися із мешканкою Криму пані Іриною (ім’я змінено задля безпеки жінки), яка приїхала на Волинь, щоб відвідати родину. Жінка запевняє, що тут можна психологічно відпочити, адже жити у Криму, анексованому Росією 16 березня, не лише дискомфортно через численні «новації» та зміни, але й страшно. Про це пише Аверс-прес.

- Пані Ірино, нині в Криму, під широким крилом Росії, напевно, жити значно безпечніше, аніж на материковій Україні, адже на Сході ведуться військові дії, а мешканці інших регіонів країни живуть, наче на пороховій бочці, очікуючи, коли Кремль викине чергового коника, щоб знайти привід для відкритого введення своїх військ?

- Воно нібито й так, одначе ніякої безпеки жителі Криму не відчувають. Той відносний спокій радше нагадує затишшя перед бурею. Пересічний мешканець материкової України навіть не може собі уявити, скільки зброї завезено до Криму за 5 місяців анексії півострова. Думаю, що після такого Крим навряд чи повернеться в Україну, а якщо це і станеться, то дуже нескоро. Спершу під вікнами наших домівок їздили російські танки, а зараз нас наче перенесло машиною часу в Радянський Союз – страшно сказати зайве слово, бо на тебе можуть донести у ФСБ сусіди або колеги.

- Останнім часом ширяться чутки: мовляв, у Криму люди стали жити заможніше, адже збільшили зарплати, пенсії… Чи це справді так?

- Так, нині ми маємо значно більше папірців, аніж до анексії Криму. Підвищили зарплати і пенсії, скасували гривню і ввели російський рубль. Але потрібно не забувати, що у ринковій економіці розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Таким чином, номінальна заробітна плата – це та сума грошей, яку людині платять за годину, день чи місяць її роботи, натомість реальна зарплата вимірюється кількістю товарів і послуг, які людина може придбати за свою зарплату в грошовому еквіваленті. Власне, я веду до того, що підвищення зарплат і пенсій потягнуло за собою і суттєве підвищення цін. І це при тому, що товари не відзначаються особливою якістю. Приміром, якщо, живучи в українському Криму, я могла придбати кілограм високоякісної свинини за 60 гривень, то сьогодні за кілограм свинини не найкращої якості доводиться платити 120 гривень, щоправда у російських рублях. Або простіше: за буханець хліба, який у Луцьку сьогодні коштує 4 грн, в Криму слід заплатити більше 7 грн у російській валюті. Більше того, з переходом у рублеву зону кримчани почали фіксувати різноманітні казуси. Одна моя знайома, отримавши зарплату в рублях, на радощах подалася в Росію навідати родичів, однак уже на вокзалі у «братній» країні зрозуміла, що кримчан ошукали. Жінка вирішила купити морозиво, але продавець, взявши в руки її гроші, здивовано запитала: «Где вы взяли эти фантики?» Виявилося, купюри 1997-го року, які вирішили «злити» у Крим, на території Російської Федерації не ходять.

- Чи болісним був перехід у рублеву зону для кримчан? Як вирішилася проблема банківської системи?

- Сьогодні в Криму немає жодного українського банку, а російські банки не дуже спішать відкривати тут свої філії. Відкриваються філії хіба що маловідомих російських банків, довіряти яким трохи страшно. Крах банківської системи призвів до маси незручностей та неприємностей. Зарплати та пенсії доводиться отримувати на пошті, вистоявши в нереально довгій черзі. Неможливо заплатити за комунальні послуги, здійснити якісь перекази… Також канули в Лету депозитні вклади кримчан. Чи будуть відшкодовувати людям ці збитки, не відомо. Немає жодної злагодженої системи у цій сфері. Не працюють банкомати, закрили майже всі обмінники. А переходу на рубль у магазині вам навряд чи дадуть здачу, бо немає розмінної монети.

- Відразу після анексії Криму мешканців півострова дуже турбувало питання, чи вдасться вирішити проблему з водою, якою раніше забезпечувала материкова Україна?

- Поки що особливого дискомфорту із цим кримчани не відчули. Вода у кранах мешканців кримських міст ще є. Навесні пощастило з опадами, тому вдалося зібрати трохи води у водосховища, але скоро ситуація справді може стати критичною. Про купівлю води в України кримська влада не домовлялася, а тому на півночі півострова вже немає чим поливати рисові поля і городину. Крім того, що Крим ризикує залишитися без води, він може ще й залишитися без електроенергії, за яку не платить Україні вже протягом року.

- Для більшості кримчан основним джерелом доходів був курортний сезон. Чи вдався він цього року?

- Цьогоріч морський берег майже повністю спорожнів. Причин для цього, звісно ж, багато. Передусім українці бояться їхати на традиційний відпочинок до Криму, і правильно роблять. Нещодавно один наш знайомий із Луцька, почувши від когось, що в Криму через відсутність туристів відпочинок став дуже дешевим, взяв свою родину і власним автомобілем вирушив на півострів. Щоправда, зекономити йому не вдалося – під час повернення додому озброєні люди, які називають себе самообороною Криму, конфіскували його автомобіль. Найбільшою радістю від цьогорічного відпочинку для цього луцького сміливця було хіба що те, що його родина повернулася додому живою. Та навіть якби хтось міг гарантувати відпочивальникам безпеку в Криму, далеко не кожен мешканець півострова готовий поселити у себе людей. Після анексії Криму на його території запанували російські закони. Сьогодні за поселення відпочивальників у приватному секторі господар повинен заплатити державі податок, однак не лише за період проживання у нього туристів, а за увесь рік. Уникнути сплати цього податку важко, адже після того, як Росія відібрала Крим, на півострові активізувалися донощики, а тому, поселивши у себе чужих людей, господар ризикує, що про це донесуть сусіди. У зв’язку з такою ситуацією доводиться відмовляти у відпочинку навіть родичам, які просять дозволу приїхати в гості. Через це пляжі практично порожні, не працюють прибережні кафе, потерпають і найвідоміші кримські туристичні куточки – музеї, шедеври архітектури, ботанічні сади. Пам’ятаю, як одного разу ми зі знайомими їхнім автомобілем вирушили до Нікітського ботанічного саду. Очікували традиційної довжелезної вервечки машин перед входом, однак, як виявилося, наше авто було четвертим у цій шерензі. Також курортному сезону перешкоджає незрозумілий ажіотаж із квитками на потяги. Незважаючи на те, що потік відпочивальників значно зменшився, виїхати із Криму непросто. У залізничних касах квитки в бік материкової України начебто розпродані на місяць уперед. Одначе купити їх можна, щоправда, у спекулянтів і за ціною у 2–3 рази дорожчою. Кримчан «годували» байками про те, що якщо на курортний сезон на півострів відмовляться їхати українці, то сюди масово почнуть приїжджати росіяни. Але не так сталося, як гадалося. Незважаючи на те, що в Росії працівникам бюджетної сфери почали видавати путівки на санаторно-курортне лікування до Криму, приїхати сюди наважилися лише одиниці. Інші ж вчиняють хитріше: за невелику плату директори кримських санаторіїв погоджуються надсилати росіянам довідки про те, що вони, мовляв, і справді побували на півострові. А тим часом росіяни віддають перевагу відпочинку за кордоном.

- Яка ситуація у Криму із засобами масової інформації, телебаченням, телефонним зв’язком та Інтернетом, адже останнім часом тільки й мови про численні обмеження у цих сферах?

- Обмежень справді вистачає. Не секрет, що в Криму вже давно вимкнено всі українські канали, заборонено єдину українську газету, є проблеми з мобільним зв’язком, адже українські оператори більше не мають змоги надавати свої послуги на території Криму, а співпраця з російськими операторами лише налагоджується, і, крім того, щоб придбати телефонну сім-карту російського мобільного оператора, обов’язково треба пред’явити паспорт, а це означає, що віднині усі розмови кримчан строго контролюватимуть. Те ж саме і з Інтернетом. На вимогу ФСБ провайдери надаватимуть будь-яку інформацію про користувача. Тому тепер навіть свідомі кримчани, які ніколи не велися на інформаційне зомбування Росії, сотню разів подумають перед тим, як заходити на українські сайти чи відверто поспілкуватися із родичами та друзями з материкової України в соціальних мережах.

- Неодноразово до мешканців України доходила інформація і про те, що напруженою є ситуація у сфері церков Київського Патріархату. Чи вона відповідає дійсності?

- Так, і від цього настільки боляче, що навіть не хочеться щось коментувати. Скажу лише, що для Росії, яка порушила спокій на кримських землях, немає нічого святого. І я ніколи не забуду тривожні переживання, коли разом із купкою своїх одновірців мусила знімати зі стін церкви ікони, пакувати та переховувати їх до кращих часів.

- Чи за півроку змін на своїй землі кримчани встигли розчаруватися в анексії Криму Росією?

- Свідомі мешканці півострова від початку і донині не підтримують анексію. У деяких прихильників Росії в силу певних обставин також почала спадати полуда з очей, та все ж залишаються такі, які ще не усвідомили трагізму ситуації. Вони ходили на референдум, голосували за приєднання до Росії, вірять в існування бандерівців. Щоб змінити їхні переконання, потрібен час, потрібно, аби в Криму на повну силу запрацювали російські закони, відбулося ще більше подорожчання товарів, здійснили перерахунок пенсій за російськими законами, а особливо, щоб нова влада врахувала те, що більшість кримчан ніколи не працювали в Росії, щоб нарешті не стало електроенергії та води, а їхні сини пішли служити до Чечні, оскільки Крим увійшов до Північно-Кавказького військового округу.